04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" листопада 2017 р. Справа№ 910/14693/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Майданевича А.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Некряч А.В. - представник, дов. № 1011 від 30.12.2016;
від відповідача: Лисенко Д.В. - представник, дов. № 3751 від 01.12.2016;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017
у справі №910/14693/17 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 99 000,01 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" страхове відшкодування - 99 000 грн. 01 коп. та судовий збір в сумі 1 600 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 07.11.2017.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/5524/17 відкладено на 05.09.2017.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на підготовці для підвищення кваліфікації, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017 було визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 прийнято матеріали справи № 910/14693/17 з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 до свого провадження.
Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовити повністю.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2016 між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір страхування наземного транспорту «КАСКО» № 016257/4610/0000004, об'єктом якого визначено транспортний засіб "Пежо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.
Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
15.02.2016 у місті Києві відбулося зіткнення автомобіля "Пежо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля "БМВ" реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_6.
За звітом № 04-010 від 11.05.2017 складеним ФОП "ОСОБА_7.", вартість відновлюваного ремонту та матеріальний збиток складає 128 284,61 грн.
Згідно із рахунком № СЧ-012295 від 05.05.2017 ТОВ "Адіс-Мотор", вартість ремонту становить 122 341,81 грн.
Згідно із складеним позивачем страховим актом № 00221081 від 23.05.2017 до виплати в якості страхового відшкодування визначено 117 203,62 грн. (122 341,81 грн. за мінусом франшизи 5 138,19 грн.).
Відповідно до умов договору страхування, позивач на підставі страхового акту, здійснив 25.05.2017 виплату страхового відшкодування у розмірі 117 203,62 грн. на рахунок ТОВ "Адіс-Мотор", що підтверджується платіжним дорученням № 021277 від 25.05.2017.
Постановою Приморського районного суду міста Одеса у справі № 522/6981/17 провадження № 3/522/3352/17 встановлено, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР, згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.
Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_6, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961).
Згідно із ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач, як страховик за полісом АК/0490253, є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону № 1961, встановлених полісом № АК/0490253.
З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 117 203,62 грн.
Однак, відповідачем відшкодування позивачу шкоди у розмірі 117 203,62 грн. не здійснено.
Згідно із полісом № АК0490253 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн., а франшиза за даним полісом визначена у розмірі 999,99 грн.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 99 000,01 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника не те, що ДТП у даній справі не є страховим випадком та відповідно у відповідача не настав обов'язок відшкодувати збитки, спростовується матеріалами справи, крім того, предметом страхування за полісом № АК0490253 є транспортний засіб BMW316 P02G826, а не відповідальність ОСОБА_6.
Нормами чинного законодавства України не передбачено такого звільнення від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, як керування транспортним засобом особою, яка не зазначена у полісі страхування.
Обставини, на які скаржник посилається як на підставу для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17, визнаються колегією суддів безпідставними.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 та для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», відсутні.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених рішенні Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 залишити без змін.
3. Справу № 910/14693/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.В. Отрюх
А.Г. Майданевич