ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.10.2017Справа №910/14500/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд»
До відповідача-1 публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
До відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Метриком»
Про визнання права та визнання відсутнім права
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Тимошик І.О. (за дов.)
від відповідача-1 Діденко І.В. (за дов.)
від відповідача-2 не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Метриком» (відповідача-2) про:
- визнання права за товариством з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд» вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Метриком» сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 644248798,85 грн., який був сплачений позивачем публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» за товариство з обмеженою відповідальністю «Метриком»;
- визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» права вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Метриком» сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 644248798,85 грн., які були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд» публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» за товариство з обмеженою відповідальністю «Метриком».
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.
Між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метриком» були укладені кредитні договори від 07.02.2014 № 4М14102И, від 19.02.2014 № 4М14085Д та від 25.02.2014 № 4М14090Д (далі - кредитні договори). В забезпечення виконання даних кредитних договорів між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд» (поручителем) був укладений договір поруки № 4М14102И/П від 20.10.2016, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитних договорів, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів. 21.10.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд», як поручитель, виконав обов'язок боржника перед кредитором за кредитним договором - погасило 644248798,85 грн. боргу, тобто виконав умови договору поруки у повному обсязі, у зв'язку з чим, на думку позивача, до нього перейшли всі права кредитора за кредитними договорами.
Суд своєю ухвалою від 30.08.2017 порушив провадження у справі № 910/14500/17.
Відповідач-1 позовні вимоги відхилив у поданому суду відзиві. Так, відповідач-1 зазначив, що підставою заміни кредитора є юридичний факт виконання третьою особою (поручителем) зобов'язання боржника. При цьому, ця заміна здійснюється автоматично в силу прямої вказівки закону (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України), а тому жодних інших дій для переходу прав від кредитора до поручителя, який виконав зобов'язання боржника вчиняти не потрібно. Крім того, за твердженням відповідача-1, поручитель виконав зобов'язання частково.
На думку відповідача-1, позивач просить встановити юридичні факти, тоді як, відповідно до Господарського процесуального кодексу України, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів не підвідомча господарським судам.
Відповідач-2 представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.
Відповідач-1 подав клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України, як особи яка, здійснює регулювання та банківський нагляд, та Міністерства фінансів України, як акціонера, якому належить 100% акцій публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Вирішуючи дане клопотання суд виходить з того, що предмет спору у даній справі стосується правовідносин, у яких Національний банк України та Міністерство фінансів України не є учасниками. Вказане свідчить про відсутність обставин, які можуть вплинути на права цих осіб щодо однієї зі сторін у справі, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
20.10.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд трейд» (поручитель) уклали договір поруки № 4М14102И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Метриком» (боржником) своїх зобов'язань за кредитними договорами від 07.02.2014 № 4М14102И, від 19.02.2014 № 4М14085Д та від 25.02.2014 № 4М14090Д, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.
У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).
За п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
У розумінні закону (ст. 553 Цивільного кодексу України) порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Встановлюється порука виключно у договірному порядку.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.
Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.
Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одними з яких є визнання права та визнання відсутності права.
Визнання права, як і визнання відсутності права, є способами захисту, які застосовують у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами правовідносин і, відповідно, з приводу відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.
Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.
Таким чином, результатом застосування таких способів захисту права як визнання права чи визнання відсутності права є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.
Водночас, задоволення кредиторських вимог у випадку набуття поручителем такого статусу (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом примусового виконання обов'язку у натурі, а не шляхом визнання права чи визнання відсутності права. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.
Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є встановлення доказів, а не спір про права цивільні.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 08.11.2017.
Суддя С. А. Ковтун