06.11.2017 Справа № 904/8252/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАЛЬ", м. Бала Церква, Київська область
до Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС", м. Дніпро
про стягнення 11 533,28 грн. за договором на перевезення вантажу
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 03.07.2017
Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАЛЬ" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" заборгованість (збитки та штраф за простій) у розмірі 11 533,28 грн. за заявкою №222 від 06.06.2017 та договором на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 06/06/17-Е від 06.06.2017.
Позивач у судове засідання не з'явився, в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 25.09.2017 оголошувалась перерва до 17.10.2017.
Судове засідання 25.09.2017 за клопотанням позивача, здійснювалось в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладався на 06.11.2017.
17.10.2017 (після судового засідання) від позивача, на електронну адресу суду, надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/8252/17 до набрання законної сили рішенням по справі № 904/7232/17 за позовом Приватного підприємства «Вега Транс» до відповідача -1: Приватного підприємства «Вега Авто», відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаль» про стягнення 26 887,70 грн.
Розглянувши в судовому засіданні 06.11.2017 клопотання про зупинення провадження у справі, суд встановив, що клопотання мотивоване тим, що справа № 904/8252/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаль» до Приватного підприємства «Вега Транс» про стягнення 11 533,28 грн. за договором на перевезення вантажу, не може бути розглянута судом до вирішення в Дніпропетровському апеляційному господарському суді справи № 904/7232/17 за позовом Приватного підприємства «Вега Транс» до відповідача-1 Приватного підприємства «Вега Авто» та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаль» про стягнення 26 887,70 грн.
Відповідач проти зупинення провадження у справі заперечив та наполягав на розгляді справи в цьому судовому засіданні.
Суд вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає на підставі наступного.
Частиною 1 ст.79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно п.3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, правовий аналіз даної статті свідчить про право суду, а не обов'язок на зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (&66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнова проти України”).
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі “Красношапка проти України”).
В даному випадку предметом позову у справі № 904/7232/17 є солідарне стягнення з обох відповідачів 500,00 грн. збитків за основним договором перевезення-заявкою №222 від 06.06.2017, забезпеченим порукою відповідно до договору поруки №21 від 06.06.2017 та стягнення з відповідача -2 - 14 500,00 грн. збитків та 11 887,70 грн. неправомірної вигоди, нарахованих з посиланням на неналежне виконання умов договору перевезення-заявки №222 від 06.06.2017, а в справі № 904/8252/17 предметом позову є стягнення з Приватного підприємства "ВЕГА ТРАНС" заборгованості (збитки та штраф за простій) у розмірі 11 533,28 грн. за заявкою №222 від 06.06.2017 та договором на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 06/06/17-Е від 06.06.2017, отже ці справи жодним чином не є пов'язаними, і у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 904/8252/17.
Також, 17.10.2017 (після судового засідання) від позивача, на електронну адресу суду, надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідач заперечив проти продовження строку розгляду справи та наполягав на розгляді справи в цьому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд не вважає справу складною та не вбачає підстав для задоволення зазначено клопотання про продовження строку розгляду справи.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
У судовому засіданні 06.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
06.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАЛЬ" (далі - перевізник, позивач) та Приватним підприємством "ВЕГА ТРАНС" (далі - експедитор, відповідач) було укладено Договір № 06/06/17-Е на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (далі - Договір). Даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора, який замовляє послуги перевезення від свого імені та за рахунок замовника, а перевізник зобов'язується доставити вантаж в пункт призначення на умовах та терміни, передбачені цим договором та заявниками на здійснення перевезення, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).
Перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978), далі - Конвенція СМR, якщо принаймі одна з країн місця завантаження вантажу або місця доставки вантажу у відповідності до Заявки є учасником Конвенції, митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також відповідно до Законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транспорт», Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського Кодексів України та інших діючих нормативних актів України. Сторони також дотримуються положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR) і Європейської угоди про перевезення вантажів нетривалого зберігання. У випадку не застосування Конвенції СМR. Під регіоном в рамках даного договору приймається територія України. Сторони керуються положеннями даного договору і Законодавством України (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору організація кожного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремою заявкою на конкретне перевезення, що надсилається експедитором перевізнику відразу по узгодженню в порядку, встановленому в ст. 4 даного договору.
Згідно п. 2.3. Договору доповнення та заявки є невідємн6ою частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками сторін. Факт виконання кожного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Заявка, отримана факсимільним або електронним зв'язком е-mail має юридичну силу до обміну оригіналами.
Експедитор зобов'язується забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного поїзду через державні кордони країни відправлення, призначення і транзиту, в тому числі до прибуття машини на узгоджений в Заявці український кордонний перехід оформити у митних органах попереднє повідомлення/попередню декларацію (далі - «ІМ-ПП»/»ІМ-ПД») на вантаж, що перевозиться, і повідомити відповідний номер експедиторові поштою або факсимільним повідомленням. Крім того, експедитор зобов'язується забезпечити своєчасне оформлення документів і належний стан вантажу з метою проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного та іншого контролю і здачі вантажу вантажоодержувачеві, також нести витрати, пов'язані з проходженням такого контролю. При затримання вантажу митними або іншими державними контролюючими органами. Експедитор зобов'язаний вжити заходів з розроблення та проходження вантажу (п. 3.1.5 Договору).
У відповідності до п. 3.1.6. експедитор зобов'язаний забезпечити завантаження/вивантаження транспортного засобу перевізника, його митне оформлення, а також митне оформлення усіх необхідних документів в такі строки:
- при завантаженні в Україні - 48 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження;
- при вивантаженні в Україні - 48 годин з моменту прибуття на митний термінал митниці призначення;
- при завантаженні та митному оформленні в інших країнах - 24 години з моменту прибуття автомобіля під завантаження;
- при вивантаженні та розмитненні в інших країнах - 24 години з моменту прибуття автомобіля на митницю призначення;
- у разі виконання регіональних перевезень - 5 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження/вивантаження, якщо інше не вказано в Заявці;
- до прибуття машини на узгоджений в заявці український прикордонний перехід оформити у митних органах і повідомити експедитору номер «ІМ-ПП»/»ІМ-ПД».
Експедитор зобов'язаний вирішити всі претензії. Які виникли під час виконання перевезення і відшкодувати додаткові витрати перевізника крім тих випадків, коли претензії та втрати виникають у результаті неналежного виконання перевізником обов'язків по даному договору. Здійснити всі розрахунки з перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами договору. (п.п. 3.1.9., 3.1.10. Договору).
Перевізник зобов'язується забезпечити виконання всіх послуг, зазначених у підтвердженій заявці. Забезпечити своєчасне прибуття на місце завантаження/вивантаження транспортних засобів, придатних для перевезення вантажу згідно з отриманою заявкою на перевезення (п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.2.10 перевізник зобов'язаний у термін, обумовлений експедитором, доставити вантаж для виконання митного оформлення згідно до заявок замовника.
Згідно п. 5.1. Договору вартість послуг по кожному окремому перевезенню визначається у заявці на перевезення. Ціни є договірними, виходячи із ситуації на ринку перевезень.
Розрахунки за виконані послуги проводяться експедитором протягом п'яти банківських днів, якщо в заявці не вказано інше, з дати отримання оригіналів документів, вказаних в п. 3.2.16 цього договору, в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі в банк і на поточний рахунок перевізника, який вказаний в договорі (п. 5.2. Договору).
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що термін та порядок оплати вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення обумовлюється та вказується в разовій заявці, що надходить перевізнику.
По кожному організованому перевезенню сторонами підписується акт виконаних робіт (п. 5.5. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожен наступний календарних рік (п. 9.3. Договору).
Як зазначено у позовній заяві, відповідно до умов заявки № 222, завантаження/вивантаження - 48 годин - на кожне місце завантаження/вивантаження, наднормативний простій а/м 1500 грн., доба в суботу, неділя та святкові дні оплачуватися не будуть, якщо авто приїхало менш ніж за 36 годин до настання таких. Будь-які додаткові витрати, які виникають в процесі перевезення даного вантажу, повинні бути підтверджені документально та узгоджені з експедитором замовника.
Так, у відповідності до пункту митниця місця призначення та пункту узгоджений строк доставки вантажу заявки № 222 від 06.06.2017, датою та часом розвантаження визначається 13.06.2017 року, 8,00 година (автомобіль прибув 12.06.2017 о 22:00).
Таким чином, відповідно до умов договору та транспортної заявки митне очищення автомобіля мало відбутися о 8:00 годині 15.06.2017 року.
Проте, експедитор не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим автомобіль не прийшов митне оформлення у встановлений договором та транспортною заявкою строк. Приймаюча сторона відмовила у митному оформленні (не бажання проводити контроль СЕС в зоні митного очищення) причина: умовами домовленостей з вантажовідправником передбачено проходження контролю Hrebene.
Позивач зазначає, що експедитор не повідомив перевізника про пункт перетину кордону Рава-Руська - Hrebene, де є акредитація представника вантажоотримувача на проходження контролю СЕС. Автотранспортний засіб перевізника стояв на місці митного очищення 25-116 Kielce з 12.06.2017 22:00 години по 16.06.2017, про що перевізник інформував експедитор.
16.06.2017 сторонами прийнято рішення про повернення транспортного засобу до Dorohusk для проходження контролю СЕС та узгоджено плату додаткового пробігу 600 км.
16.06.2017 транспортний засіб перевізника прибув для проходження контролю СЕС, який був проведений 19.06.2017 о 21:00, простої склали три дні, через потребу акредитації представника вантажоотримувача для проходження СЕС контролю.
20.06.2017 автомобіль прибув на місце розмитнення, дату вивантаження заплановано на 21.06.2017.
Наднормативний простій транспортного засобу перевізника. Включаючи вихідні дні, становить 7 днів.
Викладене стало підставою для нарахування перевізником штрафу у сумі 10 500,00 грн. (7 х 1 500 = 10 500,00) та додаткових витрат за проходження контролю у сумі 150 злотих, що по курсу НБУ, станом на 19.06.2017, становлять 1 033,28 грн. (150 х 6,888549 = 1 033,28).
Позивач на адресу відповідача направив претензію № 2/06-17 від 20.06.2017 з вимогою оплати суму боргу у розмірі 11 533,28 грн. (а.с. 34-36).
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступного.
Відповідно до договору-заявки № 222 від 06.06.2017, укладеної між сторонами, позивач у якості перевізника взяв на себе зобов'язання на перевезення вантажу у міжнародному сполученні Україна - Польща.
За умовами транспортної заявки, перевезення вантажу здійснювалось по маршруту з міста Києва до міста Гданськ (Польща), вул. Наврицька. 10. Автомобіль АІ9907НА / АІ0726ХР. Вантаж - пластикові стаканчики. Дата прибуття на місце вивантаження 12-13.06.2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 908 ЦК України встановлено, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Так, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травні 1956) у п. 1 ст. 1 визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Частиною 1 ст. 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкції позивача, не викликаних діями або недоглядом боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (п. 3 ст. 17 Конвенції).
Частиною 1 ст. 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17, лежить на перевізнику.
Так, у своїх вимогах позивач посилається на ту обставину, що затримка доставки вантажу відбулася з вини відповідача, оскільки експедитор не виконав взятих на зобов'язань, автомобіль не пройшов митне оформлення у встановлений договором та транспортною заявкою строк. Позивач зауважує, що приймаюча сторона відмовила у митному оформлені (не бажання проводити контроль СЕС в доні митного очищення), причина: умовами домовленості з вантажовідправником передбачено проходження контролю в Hrebene.
З'ясовано, що експедитор не повідомив перевізника про пункт перетину кордону Рава-Руська - Hrebene, де є акредитація представника вантажоотримувача на проходження контролю СЕС. Автотранспортний засіб стояв на місці митного очищення 25-116 Kielce з 12.06.2017 року 22:00 по 16.06.2017 року про що перевізник проінформував експедитора.
Зазначене не підтверджується жодним доказом. Посилання на те, що водій позивача прибув не на той пункт пропуску не відповідає дійсності, адже всі пункти пропуску в Україні діють за єдиними правилами проходження митного та прикордонного контролю. Крім того, позивач не надав доказів того, що приймаюча сторона відмовила у митному оформленні та причин такої відмови.
Автотранспортний засіб позивача було завантажено 09.06.2017 у м. Києві в пункті вантажовласника ТОВ «Атем Груп» м. Київ. Під час завантаження представникові перевізника було надано пакет супровідних документів на вантаж який був перевірений водієм перевізника перед прийняттям вантажу до перевезення. Прийняття вантажу до перевезення, рівно як і згода з усіма істотними умовами договору перевезення було засвідчено складанням міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 001388, яка підписана з боку власника вантажу ТОВ «Атем Груп» м. Київ та перевізника.
Згідно умов заявки № 222 від 06.06.2017 року, перевізник суворо дотримується приписів відносно митних процедур, в іншому випадку він несе повну відповідальність за можливі витрати.
Крім того, відповідно до заявки на перевезення вантажу від 06.06.2017 року № 222, погоджений строк доставки вантажу 12-13 червня 2017 року.
Позивач у позовній заяві вказує про те, що автомобіль перевізника стояв на місці митного очищення з 12.06.2017 по 16.06.2017. Але, згідно наданої позивачем картки простою вбачається, що автомобіль прибув до місця розмитнення тільки 13.06.20417, що свідчить про порушення строку доставки вантажу.
За умовами заявки від 06.06.2017 № 222 нормативний час завантаження/вивантаження 48 годин. Таким чином з 13.06 по 15.06.2017 перебування на митному очищенні є нормативним часом який не є простоєм перевізника, а є терміном, протягом якого перевізник мав пройти митне очищення.
Також позивач зазначає, що 16.06.2017 сторонами було погоджено повернення транспортного засобу до Dorohusk для проходження контролю СЕС. Проте належних доказів такого погодження позивачем не надано.
Відповідно до наданих позивачем пояснень і доказів, вбачається, що з 15.06.2017 по 16.06.2017 автомобіль позивача перебував у погодженому рейсі, тобто простій у цей час не відбувався.
За твердженням позивача, 16.06.2017 автомобіль прибув для проходження контролю СЕС, який був пройдений 19.06.2017 о 21:00 годині.
З цього приводу суд зазначає, що за умовами транспортної заявки, доба в суботу, неділю в якості простою сплачуватися не буде, якщо автомобіль прибув менш ніж за 36 годин до настання таких.
Враховуючи той факт, що 17.06.2017 та 18.06.2017 це вихідні дні (субота на неділя), а передувала цим дням п'ятниця 16.06.2017, тобто дата у яку авто прибуло до пункту перетину Dorohusk і це є менш ніж за 36 годин до настання вихідних днів, то за умовами заявки ці дні не вважаються понаднормативним простоєм.
З 19.06.2017 по 20.06.2017 за твердженням позивача автомобіль прямував на місце розмитнення, що вказує про відсутність простою, також була відсутня необхідність проходити митне очищення саме в пункті перетину Рава-Руська.
Пункти перетину Рава-Руська та Dorohusk знаходяться у різних областях, а саме у Львівській та Волинській.
Таким чином понаднормативний простій авто позивача був відсутній.
На підставі викладно, судом встановлено, що позивач не наводить достовірних обґрунтувань підтверджених належними доказами, чому виник простій транспортного засобу, та відповідно, що цей простій відбувся з вини відповідача.
Що стосується додаткових витрат у розмірі 150 злотих, які еквівалентні 1 033,28 грн., за проходження контролю, то суд зазначає, що умовами транспортної заявки передбачено, що будь-які додаткові витрати, які виникли в процесі перевезення цього вантажу, повинні бути підтверджені документально та узгоджені з експедитором замовника.
Однак, позивач не зазначає про те чи були погодженими ці витрати з відповідачем та доказів в підтвердження цих витрат не надає.
На підставі чого, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на пункти 6.2.5., 6.2.6. та 6.2.7 Договору № 06/06/17-Е від 06.06.2017 на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, однак до позовної заяви додано Договір № 06/06/17-Е від 06.06.2017 на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, який не містить зазначених пунктів.
Судом ухвалою від 17.10.2017 витребовувалася належна копія Договір № 06/06/17-Е від 06.06.2017 на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.
Однак, станом на дату розгляду справи позивач так і не надав належної копії договору.
Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
У відповідності до приписів статті 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення витрат на послуги юриста, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Статтею 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Суд зазначає, що на підставі викладено, можливе покладення на сторін у справі як судових витрат тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-36, 41, 43, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
У стягненні витрат на оплату послуг юриста - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 09.11.2017
Суддя ОСОБА_2