08 листопада 2017 року Справа № 910/7357/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
ТОВ "Іллічівський зерновий порт" - Яценка С.А.,
ПАТ "Дельта Банк" - Мостепанюка В.І.,
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича - не з'явився,
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінової Тетяни Віталіївни - не з'явився,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився,
Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Гуйван Т.П.,
прокурора - Савицької О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017
у справі № 910/7357/15-г господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича;
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінової Тетяни Віталіївни;
3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
4) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"
за участю Прокуратури міста Києва
про звернення стягнення на предмет іпотеки
У березні 2015 року ТОВ "Іллічівський зерновий порт" (далі - Порт) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Дельта Банк" (далі - Банк), в якому просило господарський суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.09.2016) визнати припиненими повністю зобов'язання ТОВ "Іллічівський зерновий порт" за укладеними з ПАТ "Дельта Банк" договорами кредитної лінії: № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, № ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013, № ВКЛ-2010667/2 від 27.10.2013, № ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 (з урахуванням подальших змін і доповнень).
У квітні 2015 року Банк пред'явив у даній справі зустрічний позов до Порту, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки оціночною вартістю 19 870 704,00 грн. за договором № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012 шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5,4253 га, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
26.04.2017 Порт подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням справи № 910/18029/16 про банкрутство Порту, посилаючись на те, що Банком в рамках справи про банкрутство подано заяву з вимогами до боржника, в якій заявлені грошові вимоги в тому числі і за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, який забезпечений іпотечним майном, щодо якого заявлено вимогу про звернення стягнення у справі № 910/7357/15-г.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2017 (суддя Якименко М.М.) зупинено провадження у справі № 910/7357/15-г до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 910/18029/16 (за заявою ТОВ "Іллічівський зерновий порт") та набранням законної сили рішенням (постановою, ухвалою) суду у даній справі. Зобов'язано учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/7357/15-г.
Постаново Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. - головуючий, судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 03.05.2017 скасовано. Матеріали даної справи повернуто до господарського суду міста Києва.
У касаційній скарзі та письмових поясненнях до касаційної скарги Порт просить скасувати постанову апеляційного суду від 26.07.2017, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 03.05.2017 залишити в силі. Касатор стверджує про порушення господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України та неправильне застосування положень ст.ст. 1, 16, 17, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, на думку Порту, господарським судом першої інстанції, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, було правильно встановлено факт неможливості розгляду даної справи до вирішення питання розгляду кредиторських вимог Банку в рамках справи № 910/18029/16 щодо банкрутства Порту. Касатор також вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що Банк не є конкурсним кредитором у справі № 910/18029/16, оскільки вказані зобов'язання забезпечені заставою майна боржника лише частково.
У відзиві на касаційну скаргу Банк просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку Банку, Портом не зазначено у чому полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Крім того, Банк вказує про те, що він не є конкурсним кредитором у справі № 910/18029/16, оскільки зобов'язання забезпечені заставою майна боржника.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке:
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом зустрічного позову Банку є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012 шляхом набуття Банком права власності на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5,4253 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 46, кадастровий номер 5110800000:03:001:0012.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Банк посилається на невиконання умов кредитного договору, у той час як виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором забезпечено договором іпотеки № НКЛ-2010667/S-1 від 27.06.2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18029/16 про банкрутство ТОВ "Іллічівський зерновий порт", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, про що розміщено відповідне оголошення на сайті Вищого господарського суду України від 27.10.2016.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що у справі № 910/18029/16 Банк подав заяву з вимогами до Порту, в якій заявив грошові вимоги, в тому числі і за договором кредитної лінії № НКЛ-2010667 від 27.06.2012, що забезпечений іпотечним майном, про звернення стягнення на яке заявлено у справі № 910/7357/15-г.
Задовольняючи клопотання Порту про зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням справи № 910/18029/16 про банкрутство, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18029/16 про банкрутство Порту, то розгляд справи № 910/7357/15-г безпосередньо пов'язаний зі справою № 910/18029/16. У цьому зв'язку, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 03.05.2017 про зупинення провадження у справі № 910/7357/15-г до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі № 910/18029/16 виходив з того, що господарським судом неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки Банк не є конкурсним кредитором у справі № 910/18029/16, оскільки вказані зобов'язання забезпечені заставою майна боржника.
Однак, Вищий господарський суд України не погоджується з висновком Київського апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі у даній справі з огляду на таке:
Слід зазначити, що у даному випадку, з урахуванням предмету зустрічного позову, при вирішенні питання про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням стосовно відповідача за зустрічним позовом справи про банкрутство та встановлення наявності у господарського суду законодавчо визначеного імперативного обов'язку зупинити провадження у справі слід виходити з наступних приписів законодавства:
Частиною 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом та в межах провадження у справі про банкрутство.
Згідно з положенням абз. 2 ч. 6 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
З огляду на викладене, враховуючи, що провадження у справі про банкрутство Порту було порушено під час розгляду даної справи про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним та має пріоритет перед іншими законодавчими актами у врегулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд правомірно зупинив провадження у справі.
Господарський суд апеляційної інстанції наведених вище приписів законодавства не врахував, а лише обмежився встановленням факту того, що Банк не є конкурсним кредитором у справі про банкрутство, однак не надав правової оцінки тому факту, що предметом зустрічного позову у даній справі є звернення стягнення на заставне майно боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Не врахування вказаних обставин призвело до помилкового скасування відповідної ухвали господарського суду першої інстанції.
При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на тому, що визначення статусу Банку як конкурсного чи забезпеченого кредитора у справі про банкрутство до затвердження у цій справі реєстру вимог кредиторів, не входить до кола повноважень господарського суду під час розгляду справи у позовному провадженні.
Крім зазначеного, Вищий господарський суд України виходить з того, що наведений Банком в апеляційній скарзі довід про те, що господарським судом першої інстанції під час винесення ухвали про зупинення провадження у справі в порушення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не роз'яснено позивачу зміст ч. 4 ст. 23 цього Закону і не зазначено про це в ухвалі або в протоколі судового засідання, сам по собі не може бути правовою підставою скасування ухвали про зупинення провадження у справі з огляду на те, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Банк на момент розгляду заяви про зупинення провадження у справі вже звернувся з відповідною заявою до боржника у справі про банкрутство, що свідчить про відсутність порушення його прав як кредитора боржника.
Вищий господарський суд України також виходить з того, що відсутність у мотивувальній частині ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі посилання на наведені вище положення ст.ст. 16 та 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може бути достатньою правовою підставою для скасування цієї ухвали місцевого господарського суду, оскільки місцевим господарським судом зроблено правильний висновок щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі.
З огляду на викладене, враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 позицію про те, що Вищий господарський суд України повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а ухвала господарського суду міста Києва від 03.05.2017 про зупинення провадження у справі - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 скасувати.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.05.2017 у справі № 910/7357/15-г залишити в силі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 38240111) 1 600,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя: В. Картере
Судді:Т. Барицька Н. Губенко