01 листопада 2017 року м. Київ справа № 800/444/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 29 вересня 2017 року «Про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду».
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів врегульовано статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 частини першої якої передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо актів Вищої ради правосуддя.
Проте, у розглядуваній ситуації ОСОБА_1 оспорює рішення Вищої ради правосуддя від 29 вересня 2017 року «Про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду», яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права та обов'язки тільки для того суб'єкта, якому його адресовано.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило застосовується і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Таким чином, відсутність у будь-кого, крім ОСОБА_2, у тому числі й позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.
Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема, в постановах від 03 лютого 2015 року у справі №21-617а14 та від 12 квітня 2017 року у справі №П/800/589/16.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 3, 4, 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є.Маринчак