08 листопада 2017 р.Справа № 539/1617/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. по справі № 539/1617/17
за позовом ОСОБА_1
до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 21.03.2017 року щодо відмови їй в призначенні дострокової пенсії за віком;
- зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити і виплачувати їй з 20.03.2017 року пенсію зі зниженням пенсійного віку після досягнення 50 років і при стажу роботі не менше 20 років, як вдові військовослужбовця, смерть якого наступила у зв'язку з хворобою, пов'язаною з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, згідно Закону України від 20.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. зазначений адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зазначив, що оскільки чоловік позивача не мав статусу військовослужбовця у розумінні ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а був призваний на військові збори, а тому позивач права на призначення дострокової пенсії за віком, як його дружина, не має.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач має страховий стаж 20 років, вік більше 50 років та є вдовою учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 мав статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. В період проходження спеціальних зборів при військовій частині № НОМЕР_1 з 01.06.1986 року по 10.09.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 08.06.1986 року по 04.09.1986 року.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців №3123 від 11.12.2013 року, захворювання ОСОБА_2 - «ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення гортані», яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
20.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.
Рішенням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, від 21.03.2017 року №91 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки її померлий чоловік ОСОБА_2 не мав статусу військовослужбовця, а був призваний на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення пенсії відповідно до абзацу шостого пункту 3 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона є дружиною військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до абз. 6 п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2011-ХІІ) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст.3 Закону №2011-ХІІ).
Згідно довідки військової частині № НОМЕР_1 ОСОБА_2 був призваний на військові збори, які проходив при військовій частині № НОМЕР_1 з 01.06.1986 року по 10.09.1986 року та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 08.06.1986 року по 04.09.1986 року.
Отже, у вказаний період ОСОБА_2 проходив військові збори при військовій частині № НОМЕР_1 , а тому він мав статус військовослужбовця і на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ.
Окрім того, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом, який застосовується до спірних відносин та чітко визначає коло осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Отже, у розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями.
Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 перебував на військових зборах як військовослужбовець і при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи отримав захворювання і таке захворювання і причина його смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років мають, зокрема, дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Окрім того, можливість призначення пільгової пенсії, передбачена абзацом шостим пункту 3 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, для дружини військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (у разі, якщо вона не взяла повторний шлюб), не пов'язується з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач не брала повторний шлюб, є вдовою військовослужбовця, який помер внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому вона має право на пенсію відповідно до норм зазначених Законів, оскільки її страховий стаж складає не менше 20 років, а вік - більше 50 років.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до абзацу шостого пункту 3 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання апелянта, що чоловік позивача не мав статусу військовослужбовця, а був призваний на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведеними вище документальними об'єктивними доказами підтверджено факт проходження ОСОБА_2 військових зборів при військовій частині № НОМЕР_2 , а тому він належить до військовослужбовців.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права,.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.09.2017р. по справі № 539/1617/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.
Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.