09 листопада 2017 р.м. ОдесаСправа № 648/1102/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Кусік І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області та Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації щодо нездійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язати Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області та Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити щорічну разову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на день проведення виплати з урахуванням частково сплаченої допомоги в сумі 920 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, а тому має право на одноразову грошову допомогу, передбачену до 5 травня кожного року, у встановленому Законом розмірі. Оскільки управління не виконало вимоги законодавства щодо забезпечення позивача цією допомогою у належному розмірі за 2016 рік, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання сторони не з'явились, в апеляційній скарзі апелянт зазначив про розгляд справи за його відсутності, в запереченнях на апеляційну скаргу відповідач заявив про розгляд справи за його відсутності, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення від 03.07.2015 року Серії ЮА №008461 ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 4).
У 2016 році позивачу здійснено нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме у сумі 920 грн.
Посилаючись на невідповідність розміру вказаної виплати чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні нарахування та виплати позивачу разової допомоги відповідачі діяли у відповідності та на підставі вимог Закону, а розмір грошової допомоги у повній мірі відповідає установленому розміру таких виплат чинному законодавству, а тому підставі для зобов'язання відповідачів здійснити позивачу перерахунок допомоги відсутні.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII учасникам бойових дій надаються відповідні пільги.
Так, відповідно до ч. 5 вказаної статті Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» установлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), а саме учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що нарахування та виплата позивачу разової грошової допомоги у розмірі 920 грн., відбулись у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141, а отже підстави для проведення позивачу перерахунку разової грошової допомоги відсутні.
Разом з цим, судом першої інстанції надано належну оцінку доводам позивача щодо неконституційності правил ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII із змінами, внесеними підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, в частині визначення порядку та розміру допомоги Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, вказавши на те, що пунктом 26 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи бюджетних відносин» від 28.12.2014 року №79-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначені норми щодо змін бюджетного законодавства неконституційними не визнавались, а отже підлягають застосуванню органом при вирішенні питань щодо надання відповідних пільг.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України, а отже у відповідача були всі правові підстави для застосування змін у законодавстві, передбачені іншими законами, з питань соціального забезпечення учасника бойових дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що здійснення нарахування та виплати позивачу разової допомоги в оскаржуваному порядку здійснено відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що під час вирішення спору суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення, тому ухвалене у справі рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1