Справа № 127/16600/17
Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
07 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про оскарження дій суб'єкта владних повноважень при призначенні пенсії державного службовця та зобов'язання вчинення дій,
Позивач звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про оскарження дій суб'єкта владних повноважень при призначенні пенсії державного службовця та зобов'язання вчинення дій.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В березні 2017 року позивач звернулася до УПФУ в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст.. 37 ЗУ «Про державну службу» ще у 2008 році, оскільки дізналася, що при обчисленні її пенсії в 2008 році не була врахована матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 259,33 грн. До заяви надала довідку № 29/05 від 21.02.2017 року.
Пенсія відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» ОСОБА_2 була призначена з моменту звернення до Пенсійного фонду в розмірі 84% від заробітної плати.
У перерахунку пенсії їй відмовили (відповідь Пенсійного фонду № 572/06-32-3/02-2 від 20.03.2017 року) і вказали, що підстав для перерахунку пенсії немає.
Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про державну службу» оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, де основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п. 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 року № 5, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 21-430а11, постанова від 20.02.2012 року, прийшов до таких правових висновків: «Усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, Верховний Суд вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваних ухвалах про те, що оскільки матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не включається до складу заробітної плати державного службовця, то вона не враховується при обчисленні розміру його пенсії. Матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця. За змістом наведених норм (ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів «Про державну службу» № 3723-ХІІта «Про оплату праці» № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV та стаття 66 Закону «Про пенсійне забезпечення» № 1788XII».
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. На підставі зазначеного суд дійшов до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації повинні бути враховані в заробіток позивача для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, оскільки на них фактично нараховані та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Суд, бере до уваги, що позивачеві призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», в редакції яка діяла на момент призначення розміру пенсії. При цьому суд звертає увагу, що позивачу під час перебування на посаді державного службовця була виплачена матеріальна допомога та індексація, з яких нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідною довідкою. Однак, відповідачем при призначенні розміру пенсії позивачеві вказані виплати не включені до обчислення її розміру.
З наведеного, суд вважає, що вказані виплати, з яких були фактично нараховані та сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. До такого висновку суд дійшов виходячи з того, що перевага надається спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії (ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а не Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року, 04 березня 2014 року (справи № 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13,21-350а13, 21-14а14 відповідно).
Відповідачем не доведена правомірність його дій щодо відмови в перерахунку пенсії позивача, в той час як позивач довела законність своїх вимог.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4