08 листопада 2017 р.Справа № 643/6937/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року по справі № 643/6937/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова в якому просив визнати протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 21.04.2017 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 та зобов'язати УПФУ в Московському районі м. Харкова призначити та виплатити йому відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення.
За наслідками розгляду справи в порядку, передбаченого ст..183-2 КАС України, постановою Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року задоволено позов.
Визнано протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 21.04.2017 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1.
Зобов'язано УПФУ в Московському районі м. Харкова призначити та виплатити ОСОБА_1 відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 39-40). Апелянт наголошує на тому, що посада викладача по класу фортепіано позашкільних навчальних закладів у переліку відсутня, тому зарахування періоду з 01.09.2003 по 28.02.2017 до стажу роботи за вислугу років підстав немає.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів ст..183-2, п.3 ч.1 ст.197 КАС України.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності відмови відповідача в зарахуванні страхового стажу та призначенні і виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 квітня 2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з проханням призначити та виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
21 квітня 2017 року відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та «Порядку обчислення трудового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» затвердженого Постановою КМУ №1191 від 23.11.2011р. для отримання грошової допомоги необхідно мати для чоловіків 35 років страхового стажу на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. А позивачу зараховано всього до спеціального стажу лише 22 роки 2 місяці 8 днів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Згідно обставин справи між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача у відмові виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до п. 7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно ст.4 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
На підставі п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001р., початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Відповідно ст.21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909. Посада викладача цим переліком не передбачена, однак за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 р. №397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 р. №01-3/133-02-2.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. N963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Відповідно п.2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п.5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до п.6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.
Згідно п.7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідачем визнано, що наявний стаж роботи за вислугу років складає лише 22 роки 2 місяці 8 днів.
Судом встановлено періоди роботи викладачем по класу фортепіано в Нововодолазькій дитячій музичній школі з 01.08.1977 року по 04.09.1978р. (1 рік 1 місяць 4 дні) та Дитячій музичній школі №15 з 01.09.2003 по 28.02.2017р.(13 років 6 місяців). Зазначені періоди відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи за вислугу років. Зазначені заклади та посада позивача відносяться до переліку, що надають можливості щодо врахування пільгового стажу.
Таким чином, позивачем доведено, що в спірний період він працювала педагогом, ця посада віднесена до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а тому позивач має страховий стаж не менше 35 років, що надає правову можливість на застосування до нього п. 7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до звернення до відповідача не отримував пенсію, а тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності свого рішення про відмову в зарахуванні в стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, та виплати грошової компенсації належним чином не довів, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання дій відповідача протиправними та задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року по справі № 643/6937/17 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, з урахуванням ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4