08 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9592/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 813/2866/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оліяр" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
11.08.2017р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10.08.2017р. № НОМЕР_1, яким підприємству зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 617 015,74 грн.; № НОМЕР_2, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 163 646,0 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 109 097,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 54 549,0 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що TзOB «Тіфорбуд» не може фігурувати в ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції для ПП «Оліяр», оскільки TзOB «Тіфорбуд» не виступав постачальником ріпаку та соняшника. Відтак, господарські операції TзOB «Тіфорбуд» з TзOB «Олія+О» взагалі не можуть впливати на господарські операції TзOB «Олія+О» з ПП «Оліяр» через відмінність у номенклатурі поставки сільськогосподарської продукції. Висновки контролюючого органу є безпідставними щодо відсутності поставки товару соняшника від TOB «Олія+О» у зв'язку із наявністю у ланцюгу постачання TзOB «Конкордвест». Первинна та транспортна документація, в якій зафіксовані господарські відносини позивача з TзOB «Олія+О» підтверджують правомірність відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року позов задоволено.
Відповідач оскаржив дану постанову з підстав неправильного та неповного дослідження доказів і встановлення обставин у справі, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ПП «Оліяр» до перевірки не представлено документи передбачені п.6.3 Договору поставки №7ШС/1409-01 від 14.09.2016року та Договір поставки №КЮ/1910-01 від 19.10.2016року, де зазначено, що постачальник гарантує, що він є першою особою, що придбала цей товар у виробника сільськогосподарської продукції. Для підтвердження даної інформації Постачальник надає копії документів, в т.ч. від виробника сільськогосподарської продукції: копію видаткової накладної або іншого документа, що засвідчує купівлю сільськогосподарської продукції (урожаю 2016 року) безпосередньо у виробника сільськогосподарської продукції.
В зв'язку з незначною кількістю працівників, відсутня можливість виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Не підтверджено наявності дозвільних документів та основних засобів. Інформація про виявлені нереальні господарські операції з придбання/продажу товарів/послуг за звітні періоди декларування ПДВ, охоплені узагальненою податковою інформацією.
Вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.02.2016 року по 01.02.2016 року та з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року по ланцюгу постачання. Представлені до перевірки договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не підтверджують факт придбання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції з ТзОВ «Олія+О».
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ 32461721), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 02.04.2003 року за № 2033 та з 01.01.2016 перебуває на податковому обліку у Львівському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідно до ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ПП «Оліяр» є виробництво олії та тваринних жирів (основний), а також оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Оліяр» з питань господарських відносин з ТзОВ «Олія+О» за вересень, жовтень, листопад 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента, про що складено акт від 31.07.17 № 144/28-10-48-17/32461721, згідно висновків якого встановлено порушення ПП «Оліяр» п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в розмірі 109 097 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 617 015,74 грн., в т.ч. за вересень 2016 року в сумі 342 015,74 грн., за грудень 2016 року в сумі 1 275 000,00 грн., що зумовило завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредит поточного звітного періоду за грудень 2016 року в сумі 1 617 015,74 грн.
На підставі вказаного акту 10.08.17 Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки фіскального органу про фактичне не здійснення ТзОВ «Олія+О» поставок сільськогосподарської продукції ПП «Оліяр».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, виходив з наступного:
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
П. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, між позивачем та ТзОВ «Олія+О» укладено договір поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01, за умовами якого ТзОВ «Олія+О» зобов'язується поставити ріпак врожаю 2016 року в обсягах, що визначені у специфікаціях від 14.09.16 № 1, від 21.09.16 № 2, які є невід'ємними частинами договору поставки.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, поставка ріпаку здійснюється на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 та визначено місце поставки (місце прийняття товару): с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область.
Поставка на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
ПП «Оліяр» відобразило господарські операції з ТзОВ «Олія+О» у складі витрат частково в сумі 606 094 грн., що підтверджується листом ПП «Оліяр» від 20.07.17 № 20/07/2017 та не заперечується відповідачем в акті перевірки. Технологічна та фізична можливість для зберігання придбаної в ТзОВ «Олія+О» продукції, яка ще не була використана у виробничому процесі підтверджується витягом з балансу ПП «Оліяр» станом на 30.06.16 та 31.12.16.
ТзОВ «Олія+О» здійснило поставку ПП «Оліяр» ріпаку та соняшника, які є товарами, що відповідають тим видам діяльності, які здійснює ПП «Оліяр», що підтверджує використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства.
Реальність здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами стверджують податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні документи, згідно з якими ПП «Оліяр» здійснювало оплату за придбану у ТзОВ «Олія+О» продукцію, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.
Колегія суддів приймає до уваги, що розбіжність у вазі вантажу між товарно-транспортними накладними і накладними пояснюється тим, що фактичне прийняття вантажу здійснювалося позивачем за заліковою вагою, формула визначення якої наведена у п. 4 Специфікацій від 14.09.16 № 1 та від 21.09.16 № 2 до договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 та обчислюється із врахуванням відхилень базисних показників вологості та сміттєвої домішки від фактичних, які визначені лабораторією ПП «Оліяр».
Пунктами 2.8. та 3.6. договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 передбачено, що остаточна кількість товару, буде прийнята Покупцем у місці поставки, за заліковою вагою, визначено відповідно до умов передбачених в додатковій угоді (специфікації). Залікова вага товару обчислюється з врахуванням базисних показників якості на товар, що вказані в специфікації, що є додатковою угодою до цього договору.
В специфікаціях від 14.09.16 № 1 та від 21.09.16 № 2 до договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 зазначено, що остаточна кількість та якість товару визначається вагою та лабораторією ПП «Оліяр». При цьому, сторонами договору узгоджено, що оплата здійснюється Покупцем із врахуванням залікової ваги та якісних показників, визначених лабораторією Покупця.
Позивачем прийнято ріпаку в кількості 178,4 тони, що відповідає тій кількості, яка зазначена у накладних, згідно з посвідченнями якості від 16.09.16, від 17.09.16, від 21.09.16, від 22.09.16, від 24.09.16.
Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.
Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, що додатково стверджено практикою Європейський суду з прав людини, на яке покликався суд першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що незначні дефекти у оформленні деяких товарно-транспортних накладних, не спростовують висновку суду про реальність господарських операцій між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О».
Щодо узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.04.17 № 4297/7/22-01-14-06-10, в якій зазначено, що згідно проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних 07.11.2016 року ТзОВ «Конкордвест» виписано 8 податкових накладних на адресу ТзОВ «Олія+О» на загальну суму ПДВ 247500 грн. із номенклатурою соняшник. Податкові накладні підписані директором ТзОВ «Конкордвест» ОСОБА_2, який відповідно до реєстраційних документів є керівником, головним бухгалтером та засновником товариства і по якому в межах кримінального провадження № 32016030000000036, зареєстрованого СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області, допитаний в якості свідка останній повідомив, що зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я за грошову винагороду в розмірі 2000 грн. та фактично не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Конкордвест» та не знає, де знаходиться печатка даного підприємства. Також, відповідно до проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що 09.12.2016 ТзОВ «Тіфорбуд» виписано 2 податкові накладні на адресу ТзОВ «Олія+О» на загальну суму ПДВ 847,3 тис. грн. із номенклатурою: соя, кукурудза. Податкові накладні підписані директором ТОВ «Тіфорбуд» ОСОБА_1 Відповідно до результатів опрацювання зібраної податкової інформації від 17.02.2017 № 42/21-22-14-10/40927422 щодо ТОВ «Тіфорбуд» за звітний період декларування ПДВ грудень 2016 року, встановлено, що засновник, керівник та головний бухгалтер ТОВ «Тіфорбуд» - ОСОБА_3 помер ще у 2013 році, індивідуальний податковий номер закритий у зв'язку зі смертю, то колегія суддів вважає, що факт придбання ТзОВ «Олія+О» в 2016 році ріпаку та соняшника в таких постачальників як МПП «Сучасник», Селянське фермерське господарство ОСОБА_4, ТзОВ «Вайтроу», ТзОВ «Інвест форум груп», ТзОВ «Сінерджі-ЛТД», ТзОВ «БК Сталпес», ТзОВ «Конкордвест» підтверджують отримані ПП «Оліяр» від ТзОВ «Олія+О» документи: договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.
Господарські операції ТзОВ «Олія+О» з ТзОВ «Тіфорбуд» полягали у купівлі-продажу сої та кукурудзи, тобто сільськогосподарської продукції, яка не придбавалася позивачем у ТзОВ «Олія+О», а тому, ТзОВ «Тіфорбуд» взагалі не може фігурувати в ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції для ПП «Оліяр».
З листа ТзОВ «Олія+О» вбачається, що ТзОВ «Конкордвест» не був єдиним постачальником соняшнику для ТзОВ «Олія+О», обсяг постачання якого складає 1 485 000 грн., в т.ч. ПДВ 247 500 грн.
В 2016 році ТОВ «Олія+О» придбано соняшника в кількості 750 тонн на загальну суму 7 425 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 237 500 грн.
ПП «Оліяр» придбано в ТзОВ «Олія+О» соняшнику в кількості 645,2 тонн на загальну суму 7 650 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн.
Тобто, ТзОВ «Олія+О» фактично реалізовано ПП «Оліяр» соняшника в значно більшій кількості, ніж придбано в ТзОВ «Конкордвест».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу щодо відсутності поставки товару соняшника від ТзОВ «Олія+О» на суму 7 650 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн. у зв'язку із наявністю у ланцюгу постачання ТзОВ «Конкордвест» є безпідставними.
Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, не виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції.
Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності, а останнє відповідачем не досліджувалось.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача перебували на обліку в органах ДФС та були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 813/2866/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.17