01 листопада 2017 р.Справа № 820/1120/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 820/1120/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс"
до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Далмакс" (далі за текстом - ТОВ "Далмакс", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі за текстом - Кропивницька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000292100 від 04.09.2015 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення - рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000292100 від 04.09.2015 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, просить оскаржувану постанову в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Далмакс" перебуває на обліку як платник податків з 23.10.2014 року в Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Відповідно до КВЕД-2010 види діяльності позивача - роздрібна торгівля пальним. Позивач є платником на додану вартість.
На підставі направлень від 07.08.2015 року № 1000, від 07.08.2015 року № 1001, від 07.08.2015 року № 1002, від 07.08.2015 року № 1003, від 07.08.2015 року № 1004, згідно пп. 75.1.2 п.75.1ст. 75, пп.78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказів від 07.08.2015 року №1132, від 13.08.2015 року №1141, контролюючим органом в період з 07.08.2015 року по 13.08.2015 рік проведена перевірка.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Далмакс" (код 39453649) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 р."
Відповідно до висновків, викладених в акті №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року, позивачем порушено:
- п.185.1, п.187.1 та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобов'язань за червень 2015 року в сумі 9 555 443,00 грн.;
- п.198.3 п. 198.2, п. 198.6. ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суми податкового кредиту за червень 2015 року в сумі 1728524,00 грн. У зв'язку з чим підприємством за червень 2015 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 7826919,00 грн.;
- п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за червень 2015 року на загальну суму 906208,00 грн., в тому числі у розрізі податкових інспекцій.
На підставі висновків, викладених в акті №106/11-23-22-02/39453649 від 25.08.2015 року, контролюючим органом складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000292100 від 04.09.2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з відсутністю господарських операцій з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів, які є об'єктом оподаткування акцизним збором згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках контролюючого органу про заниження позивачем акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за червень 2015 року на загальну суму 906208,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.
Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (норма, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) акцизний податок визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні, а саме реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
У свою чергу, за приписами пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Отже, зі змісту вказаних норм випливає, що оподаткуванню акцизним податком підлягають операції з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зазначених у ст. 215 Податкового кодексу України безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Відповідно до приписів Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14, відповідно до якого Додаток 6 “Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів” до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:
- графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;
- графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;
- у графі 5 вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.
Отже, контролюючий орган окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак - і через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.
Колегія суддів зазначає, що на виконання вищевказаних законодавчих приписів у перевіреному періоді вартість від реалізації товарів для комерційного використання позивач відобразив у графі 4 Додатків 6 до Декларацій акцизного податку суми коштів від реалізації товарів для комерційного використання, що підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями з акцизного податку за травень 2015 року.
Визначальним для віднесення операції з роздрібної торгівлі підакцизних товарів до оподатковуваної є здійснення такої реалізації кінцевому споживачу для некомерційного використання.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Поняття господарської комерційної діяльності (підприємництво) наведено у главі 4 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Поняття некомерційної господарської діяльності наведено у главі 5 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 52 Господарського кодексу України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Таким чином, будь-який суб'єкт господарювання придбаває нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, словосполучення "комерційне використання" означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював продаж паливо-мастильних матеріалів, зокрема, через мережу АЗС/АГЗС у Кіровоградській області, які орендував відповідно до договорів оренди (т. 1 а.с.178-249).
Реалізація палива відбувалась за договором поставки від 30.04.2015р. №П152/1 укладеного з ТОВ ВТФ "Авіас", (т. 2 а.с. 232-233). Згідно вказаного договору ТОВ "ВТФ Авіас" придбавав бензини та дизпаливо для їх продажу через паливні талони та картки кінцевим споживачам.
Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти (в подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за визначену грошову суму в термін, передбачений даним договором. Найменування товару, асортимент, ціна, кількість, одиниця виміру, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.п.2.3 зазначеного договору товар за цим договором поставляється у відповідності до вимог Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс» (2000р.) - EXW АЗС постачальника. Адреси АЗС вказані в додатку №1 вказаного договору.
На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем до матеріалів справи надано додаток №1 до договору, акт приймання - передачі товару, специфікацію, податкову накладну (т. 2 а.с. 234-239).
Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач у перевірений період також здійснював реалізацію паливо - мастильних матеріалів іншим юридичним особам, зокрема, ТОВ «Дотан», ТОВ «Олбани», ТОВ «Кеннер Груп», ТОВ «Оберн», ТОВ «Марреро», ТОВ «Гастония», ТОВ «Дентон Альянс», ТОВ «Огаста Сервіс», ТОВ «Чаттануга», ТОВ «Самтер Груп» для комерційного використання через орендовані АЗС. ТОВ "Далмакс" (в якості Продавця, продавав паливо, а підприємства у якості Покупців оплачували товар на АЗС (АГЗС) Продавця. Покупець придбаває товар з метою використання його у власній господарській діяльності для досягнення своїх цілей та отримання комерційної вигоди.
При цьому, на вимогу зазначених юридичних осіб, позивачем було виписані відповідні податкові накладні, що підтверджується податковими накладними на придбаний товар вказаних контрагентів (т. 2 а.с. 239-250, т. 3 а.с. 3-250, т. 4 а.с. - 3-250, т. 5 а.с. 3-234).
Отже, контрагенти позивача, які придбавали паливо - мастильні матеріали є суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів та не доведено, що ТОВ ВТФ “Авіас”, ТОВ «Дотан», ТОВ «Олбани», ТОВ «Кеннер Груп», ТОВ «Оберн», ТОВ «Марреро», ТОВ «Гастония», ТОВ «Дентон Альянс», ТОВ «Огаста Сервіс», ТОВ «Чаттануга», ТОВ «Самтер Груп» отримували на АЗС позивача паливо для особистого некомерційного використання.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що отримання палива по довірчим документам (паливних карток, скетч-карток) свідчить про проведення позивачем роздрібної торгівлі паливом, що підлягала оподаткуванню акцизним податком, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки визначальною умовою для визначення об'єкту оподаткування є наявність реалізації товару кінцевому споживачу для некомерційного використання.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи податкового органу про наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача, а саме незнаходження останніх за місцезнаходженням, відсутність трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, що свідчить про не реальність господарських операцій з придбання нафтопродуктів контрагентами позивача на АЗС ТОВ «Далмакс», оскільки вказані доводи не свідчать про здійснення контрагентами позивача некомерційної діяльності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено здійснення позивачем роздрібної торгівлі підакцизних товарів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000292100 від 04.09.2015 року.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 820/1120/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2017 р.