02 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2494/17
категорія 2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії начальника Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови надати ОСОБА_1 копію телеграми Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №121 від 14.04.2017;
- зобов"язати Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надати ОСОБА_1 копію телеграми Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №121 від 14.04.2017.
В обґрунтування позову зазначає, що на його запит на отримання публічної інформації від 12.07.2017, у якому він просив надати копію телеграми Департаменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017, відповідачем було відмовлено, посилаючись на те, що вказана телеграма є службовою інформацією. Позивач вважаю відмову відповідача надати запитувану інформацію протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його право на отримання інформації.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що запитувана позивачем телеграма не була отримана в процесі виконання УПП у м.Житомирі своїх обов"язків. Тому, вказаний запит було розцінено як звернення, яке регламентується Законом України "Про звернення громадян" та надано обґрунтовану відповідь.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2017 позивач подав до Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України запит №ЄВН-001 про надання публічної інформації, у якому позивач просив надати інформацію на підставі якого нормативного документа, в холі управління патрульної поліції знаходиться патрульний поліцейський і називаючи себе черговим, збирає з відвідувачів персональні дані.(а.с.7)
На запит позивача, відповідачем було надіслано відповідь від 03.07.2017 №37зі/41/28/01-2017, у якій повідомлено наступне: "На підставі наказу МВС України від 28.04.2009 №181 "Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направлено на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань". Крім того, на підставі телеграми Департаменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017 щодо посилення заходів щодо забезпечення пропускного режиму та охорони території адміністративних приміщень Управлінь патрульної поліції, щодо пропуску громадян і транспортних засобів". (а.с.10)
12.07.2017 позивач знову надіслав на адресу відповідача запит на отримання публічної інформації за №ЄВН-002 з проханням надати копію телеграми Департаменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017, на яку було здійснено посилання у листі від 03.07.2017 (а.с.9)
Листом від 19.07.2017 №40зі/41/28/01-2017, позивачу було відмовлено у наданні запитуваної інформації на підставі ч.1 ст.6 та пп.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" з посиланням на те, що копія телеграми Департаменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017 належить до службової інформації, оскільки є внутрівідомчою службовою кореспонденцією. (а.с.8)
Позивач вважаючи дії відповідача щодо відмови надати йому копію запитуваної телеграми, протиправними, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
У розумінні ст. 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно зі частинами 1-5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації з проханням надати копію телеграми Департаменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017.
Згідно зі ст. 19 цього ж Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Пункт 6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI зобов'язує розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно зі ст. 20 цього ж Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Строк розгляду запиту розпорядник інформації може продовжити до 20 робочих днів у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, праву особи на доступ до публічної інформації кореспондує обов'язок розпорядника публічної інформацією надати її на відповідний запит у визначені законом строки.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", така відмова має бути вмотивованою, тобто містити посилання на вищенаведені підстави для відмови.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит позивача щодо надання копію телеграми Департаменту патрульної поліції, листом від 19.07.2017 №40зі/41/28/01-2017, було відмовлено у наданні запитуваної інформації, на підставі ч.1 ст.6 та пп.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", з посиланням на те, що копія телеграми Депатраменту патрульної поліції №121 від 14.04.2017 належить до службової інформації.
Оцінюючи правомірність відмови, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Частина 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" містить сукупність вимог (критеріїв) для обмеження доступу до інформації, так званий "трискладовий тест". Будь-яке обмеження доступу до публічної інформації повинно пройти цей тест, і лише, якщо додержано сукупності всіх трьох складових цього тесту, може бути обмежено доступ до інформації.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту на інформацію у випадку, коли запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом.
При цьому, обов'язок доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до службової може належати інформація, зокрема, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону N 2939, документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
В контексті наведеного суд відмічає, що службова інформація належить до інформації з обмеженим доступом. При цьому, документам, що становлять службову інформацію присвоюється гриф "для службового користування" та доступ до таких документів надається відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Також при вирішенні даної адміністративної справи суд бере до уваги постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" в якій визначено, що належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1 3 ч. 2 ст. 6 цього ж Закону .
Разом з тим, відповідачем як суб'єктом владних повноважень і розпорядником запитуваної інформації, не доведено дотримання ним визначених законом критеріїв можливості обмеження доступу до такої інформації. Також, не надано доказів наявності затвердженого переліку відомостей, що становлять службову інформацію, станом на час надання відповіді на запит, і, відповідно, віднесення запитуваного документа до службової інформації.
Таким чином, запитувана позивачем копія телеграми Департаменту патрульної поліції не є інформацією з обмеженим доступом. Протилежного відповідачем не доведено.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відмова позивачу у наданні йому запитуваної інформації суперечить чинному законодавству, що порушило права позивача на доступ до інформації.
При вирішенні даної адміністративної справи судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Співдружність матерів ОСОБА_3 проти Чеської Республіки" (Sdruћenн Jihoиeskй Matky c. la Rйpublique tchиque), заява № 19101/03 від 10.07.2006 року. Так, Суд у вказаному рішенні зазначив, що відмова у відповіді на запит є втручанням у право заявника на отримання інформації, яке гарантується ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій, що зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи те, що судом було визнано протиправними дії відповідача, які полягали у відмові надати позивачу запитувану інформацію, а доказів того, що запитувана інформація є службовою, в матеріалах справи немає, суд, вважає за необхідне зобов"язати Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надати ОСОБА_1 копію телеграми Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №121 від 14.04.2017, з огляду на що, задовольняє позов у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, сплачений позивачем, при зверненні до суду, судовий збір підлягає відшкодуванню, на його користь, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Керуючись статтями 86,94,158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови надати ОСОБА_1 копію телеграми Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №121 від 14.04.2017.
Зобов"язати Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надати ОСОБА_1 копію телеграми Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №121 від 14.04.2017.
Відшкодувати на користь ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у місті Житомирі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2017 р.