м. Вінниця
31 жовтня 2017 р. Справа № 802/1656/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Головного управління ДФС у Вінницькій області
до: ОСОБА_2
про: стягнення податкового боргу
25.09.2017 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2414,59 грн., з яких 284,11 грн. - основний платіж, 2130,48 грн. - пеня. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.
Ухвалою суду від 29.09.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову. Пояснила, що вона не могла своєчасно погасити суму основного боргу, оскільки у ході проведення виконавчого провадження, державним виконавцем було накладено арешт на кошти на її картковому рахунок, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості своєчасно сплатити суму боргу, а тому нарахування пені на суму основного зобов'язання, на думку ОСОБА_2, відповідачем здійснено безпідставно. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Так, в межах розгляду даної адміністративної справи, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, необхідно встановити наявність у відповідача податкового боргу та виникнення підстав для його стягнення.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПК України (п. 54.5 ст. 54 ПК України).
Згідно вимог п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий п. 56.18 ст. 56 ПК України).
З контексту викладеного слідує, що грошове зобов'язання вважається неузгодженим та не є податковим боргом, в розумінні ПК України, лише у разі оскарження рішення контролюючого органу, яким воно визначене.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 31.10.2016 року подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, згідно якої задекларовано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 304,96 (а. с. 9-10).
Заборгованість в сумі 2414,59 грн. у відповідачки виникла внаслідок несплати платником податків основного платежу в сумі 284,11 грн. по терміну сплати 31.10.2016 року (податкова декларація про майновий стан і доходи) та пені, нарахованої по термінах сплати 27.12.2016 року в сумі 63,39 грн., 21.02.2017 року в сумі 2067,09 грн.
Наявність у фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості у сумі 2414,59 грн. підтверджується відомостями із облікової картки платника податків, витяг із якої наявний в матеріалах справи (а.с. 12-21). А також, наданою відповідачем довідкою про суми податкового боргу платника податків ОСОБА_2 станом на 21.08.2017 року (а.с. 7).
Таким чином, з урахуванням норм Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання, на момент звернення з позовом до суду, є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку.
При цьому, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Тобто, на суму вказаного грошового зобов'язання податковим органом, на думку суду, правомірно нараховано пеню в автоматичному режимі в розмірі 2130,48 грн., яка також повинна бути стягнута з відповідача як податковий борг.
В той же час, згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 22.06.2015 року вручено ОСОБА_2 податкову вимогу форми "Ф" від 09.06.2015 року № 790-23 року на суму 4527,67 грн., що підтверджується її особистим підписом про отримання на корінці вимоги, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 11).
Податкова вимога отримана відповідачкою 22.06.2015 року, проте виконана нею у повному обсязі не була.
Відповідно до положень п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність у податкового органу права на стягнення податкового боргу за даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.ст. 11, 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, вказана сума податкового боргу є узгодженою та підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Шкільна, 65, с. Росоша, Липовецький район, Вінницька область, ідент. код НОМЕР_1) заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 59 копійок до місцевого бюджету (р/р33114341700293, одержувач УК у Липовецькому районі, Липовецький район, 11010500, банк одержувача - ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код отримувача 37336986).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна