Справа № 761/2558/17
Провадження №1-кп/761/811/2017
іменем України
31 жовтня 2017 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва кримінальне провадження №12016100100015446 від 04.12.2016 по обвинуваченню
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тарасівка Звенигородського р-ну Черкаської обл., громадянина України, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком від 30.09.2015 Звенигородського районного суду Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_5 03 грудня 2016 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_5 перебував біля будинку № 15, що по вул. Салютна в м. Києві, де побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час направлявся додому та тримав у руці свій мобільний телефон марки «НТС», IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 900 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_2 , яка для потерпілого матеріальну цінність не має.
В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та подальше звернення його на свою користь. З цією метою ОСОБА_5 , діючи відкрито, повторно, підбіг до ОСОБА_6 , вибив своєю рукою з рук останнього мобільний телефон марки «НТС» IMEI: НОМЕР_1 вартістю 900 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_2 , яка для потерпілого матеріальну цінність не має, після чого продовжуючи свої злочинні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та подальше звернення його на свою користь, наніс удар кулаком по тілу ОСОБА_6 , та потім взяв мобільний телефон марки «НТС» IMEI: НОМЕР_1 вартістю 900 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_2 , яка для потерпілого матеріальну цінність не має, які належать ОСОБА_6 .
Після цього ОСОБА_5 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «НТС» IMEI: НОМЕР_1 вартістю 900 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_2 , яка для потерпілого матеріальну цінність не має, які належать ОСОБА_6 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився чужим майном на власний розсуд.
Всього ОСОБА_5 заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 900 гривень.
Також згідно обставин обвинувачення ОСОБА_5 03 грудня 2016 року приблизно о 20 годині 30 хвилин підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , де тимчасово проживає з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Підійшовши до вхідних дверей зазначеної квартири, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та подальше звернення його на свою користь. З цією метою ОСОБА_5 подзвонив у дзвоник квартири АДРЕСА_3 , де тимчасово проживав, вхідні двері йому відчинила ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_5 забіг на кухню зазначеної квартири, де в цей час знаходився потерпілий ОСОБА_7 .
В цей час ОСОБА_5 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та подальше звернення його на свою користь, нічого не пояснюючи ОСОБА_7 , повалив останнього на підлогу та почав наносити удари кулаками по голові, після чого під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи відкрито, повторно, з корисливих мотивів ОСОБА_5 своєю рукою витягнув з кишені шортів ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Nokia 5228» IMEI: НОМЕР_3 , вартістю 310 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_4 вартістю 60 гривень.
Після цього ОСОБА_5 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «Nokia 5228» IMEI: НОМЕР_3 вартістю 310 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_4 вартістю 60 гривень, які належать ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи відкрито, повторно, з корисливих мотивів, забіг до іншої кімнати даної квартири, де зі столу відкрито викрав мобільний телефон марки «Nokia RM-944» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , вартістю 100 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_7 вартістю 35 гривень, які перебували у користуванні ОСОБА_9 та належать ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_5 утримуючи при собі мобільний телефон марки «Nokia 5228», IMEI: НОМЕР_3 , вартістю 310 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_4 , вартістю 60 гривень, та мобільний телефон марки «NokiaRM-944», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , вартістю 100 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора «МТС Україна» № НОМЕР_7 , вартістю 35 гривень, які належать ОСОБА_7 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився чужим майном на власний розсуд.
Всього ОСОБА_5 заволодів майном потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 595 гривень.
Дії Лагоди по епізоду заволодіння майном ОСОБА_7 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст. 186 КК України за ознаками вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабіж) щодо майна ОСОБА_6 не визнав. В суді показав, що 03.12.2016 він йшов по вул. Салютній в м.Києві, у нього виник конфлікт з раніше незнайомим йому ОСОБА_6 , який приблизно о 23.30 годин перейшов на його бік вулиці, між ними почалася суперечка, він вдарив ОСОБА_10 , телефон потерпілого НТС випав в сніг, при цьому ОСОБА_10 впав. В цей час він зі снігу непомітно для ОСОБА_10 взяв мобільний телефон потерпілого і побіг. В момент нанесення удару він не хотів заволодіти майном потерпілого. Умисел на заволодіння мобільним телефоном виник після того, як потерпілий впав від удару. При цьому коли він біг, потерпілий ОСОБА_10 кричав йому слідом: стій, куди ти. Таким чином, вважає, що заволодів мобільним телефоном без застосування насильства, таємно, а не відкрито.
Щодо заволодіння майном ОСОБА_11 ОСОБА_5 в суді показав, що 03.12.2016 року він зайшов в квартиру АДРЕСА_3 , де тимчасово проживав з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Після конфлікту з ОСОБА_11 він безпосередньо у ОСОБА_11 не забирав мобільний телефон. Натомість він побіг з кухні до іншої кімнати, де зі столу взяв мобільний телефон «Nokia RM-944» з тією метою, щоб мешканці квартири та сам ОСОБА_11 не зміг у зв*язку з конфліктом викликати поліцію. При цьому ніхто не бачив, як він заволодів цим мобільним телефоном. Інший мобільний телефон «Nokia 5228» ОСОБА_11 добровільно надав йому раніше в користування, тому він заперечує протиправне заволодіння цим телефоном. Після події, яка відбувалася з ОСОБА_11 в квартирі, він залишив квартиру, в подальшому був затриманий працівниками поліції, які в ході особистого обшуку вилучили у нього 2 мобільні телефони Нокіа, мобільний телефон НТС.
В обґрунтування вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України по епізоду заволодіння майном ОСОБА_6 прокурор в суді навів фактичні дані, які містяться в досліджених:
показаннях потерпілого ОСОБА_6 , який в суді показав, що увечері 03 грудня 2016 року він проходив по вул. Салютній в м.Києві біля будинку № 15, в руці у нього був мобільний телефон НТС. Лагода, який на той час йому не був знайомим, перебіг з протилежної сторони вулиці, вдарив його в праву частину обличчя, вибив з його руки мобільний телефон, після чого зі снігу з підлоги він підняв телефон, з яким побіг з місця події. Він намагався наздогнати ОСОБА_5 , кричав, щоб той зупинився, проте не зміг наздогнати. В подальшому мобільний телефон був повернутий йому слідчим.
Окрім показань обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_6 в суді, вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за вказаним епізодом підтверджується даними досліджених документів, а саме:
протоколу огляду місця події від 04.12.2016, відповідно до якого оглянута ділянка місцевості біля будинку № 15 по вул. Салютній в м.Києві біля проїжджої частини, на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 на фасаді будинку виявлено 3 камери відео спостереження, за результатами огляду складено план -схему до протоколу огляду;
протоколу пред*явлення особи для впізнання від 04.12.2016 з фототаблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 серед пред*явлених осіб впізнав особу під № 3 - ОСОБА_5 як чоловіка, який 03.12.2016 приблизно о 23.30 за адресою : м.Київ, вул. Салютна, 15 заволодів його мобільним телефоном НТС із карткою мобільного оператора;
протоколу затримання від 04.12.2016 ОСОБА_5 , в ході якого у ОСОБА_5 в ході особистого обшуку вилучено з лівої нижньої зовнішньої кишені куртки мобільний телефон НТС імей НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора МТС, який визнаний речовим доказом постановою слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві від 04.12.2016, переданий ОСОБА_6 під зберігальну розписку 04.12.2016;
висновку експерта від 09.12.2016 № 712 ТВ, виконаного на підставі постанови слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві від 04.12.2016, про проведення товарознавчої експертизи, відповідно до висновку ринкова вартість мобільного телефону НТС імей НОМЕР_1 станом на 04.12.2016 з урахуванням зносу та пошкоджень становить 900 грн.
При цьому також суд враховує показання самого обвинуваченого ОСОБА_5 , який також показав в суді, що коли він після заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_10 залишав місце події з викраденим майном, потерпілий кричав йому, щоб він зупинився.
Відповідно до роз*яснень Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»,
крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
З показань допитаного потерпілого ОСОБА_6 , які є послідовними і достовірними, показань обвинуваченого ОСОБА_5 в суді убачається, що обвинувачений заволодів майном потерпілого відкрито, усвідомлював, що його дії викриті потерпілим , проте продовжив дії, направлені на свідоме заволодіння та розпорядження викраденим чужим майном.
Також в ході судового розгляду знайшла підтвердження ознака злочину - заволодіння майном потерпілого в поєднанні із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_10 в суді, які є послідовними, логічними, достовірними, щодо застосування до нього ОСОБА_5 насильницьких дій у виді завдання удару, які були поєднані з відкритим викраденням мобільного телефону, такі дії слугували способом заволодіння майном потерпілого, і такі показання потерпілого можуть бути покладені в основу вини ОСОБА_5 .
Оцінивши в сукупності всі досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв*язку, з досліджених показань обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , документів, даних огляду місцевості, речей, даних товарознавчої експертизи, суд дійшов висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_5 по епізоду події за участю потерпілого ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, вчинений повторно.
Прокурор в обгрунтування обвинувачення ОСОБА_5 по епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, вчинений повторно, навів також
показання потерпілого ОСОБА_7 який показав в суді, що 03.12.2016 у вечірній час він перебував в квартирі, в якій він проживає: АДРЕСА_3 він був нетверезий, вони вживали алкогольні напої з ОСОБА_5 , після чого на тлі особистого конфлікту ОСОБА_5 наніс йому удари, коли вони перебували на кухні в квартирі. Яким чином ОСОБА_12 заволодів мобільними телефонами, які належать йому, - він не пам*ятає, оскільки був п*яний. Вказав, що одним з телефонів він дозволив ОСОБА_12 користуватися і він був періодично в його користуванні. Другий мобільний телефон «NokiaRM-944» Лагода забрав у нього самовільно, при цьому він цього не бачив, оскільки перебував в кухні. Конфлікт між ним та ОСОБА_12 виник перед тим, як ОСОБА_12 забрав у нього мобільний телефон. При цьому коли ОСОБА_5 наносив йому удари на кухні, при ньому взагалі не було жодного мобільного телефону, мобільний телефон був в іншій кімнаті. В суді потерпілий ОСОБА_7 підтверджує лише обставини заволодіння належним йому мобільним телефоном «NokiaRM-944» з кімнати, заволодіння було для нього таємним. Іншим мобільним телефоном марки «Nokia 5228» він дозволяв користуватися ОСОБА_5 періодично;
показання свідка ОСОБА_8 , відповідно до яких вона являється сестрою потерпілого ОСОБА_13 , з яким в період грудня 2016 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_3 . 03 грудня 2016 року після розпиття спиртних напоїв ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_11 , у них розпочався конфлікт, в ході якого ОСОБА_12 почав бити ОСОБА_11 на кухні, щоб помститися за те, що ОСОБА_7 погано говорив про ОСОБА_5 . Лагода забрав мобільні телефони ОСОБА_11 , щоб вони не змогли зателефонувати в поліцію. При цьому їй відомі випадки, коли ОСОБА_11 давав ОСОБА_12 в користуванні свій мобільний телефон. В квартирі ОСОБА_12 забрав у ОСОБА_11 мобільний телефон, другий телефон вже був у Лагоди. В подальшому слідчий поліції повернув ОСОБА_11 мобільні телефони;
показання свідка ОСОБА_9 , яка показала, що 03 грудня 2016 року у вечірній час вона, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перебували в квартирі АДРЕСА_3 . ОСОБА_14 прийшов з роботи, вони вжили спиртне з ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_12 пішов з квартири. Через деякий час повернувшись, ОСОБА_5 став нападати на ОСОБА_11 , бив його. Один з мобільних телефонів ОСОБА_11 був в користуванні ОСОБА_5 . Яким чином ОСОБА_5 заволодів мобільними телефонами ОСОБА_11 - вона не знає. Вважає, що мета заволодіння мобільними телефонами Опанасенка - перешкоджання їм викликати поліцію у зв*язку з конфліктом;
дані протоколу огляду від 03.12.2016 квартири АДРЕСА_5 із фототаблицею - зображенням розташування кімнат та речей в квартирі,
речові докази згідно постанови слідчого Шевченківсього УП ГУ НП в м.Києві від 04.12.2016 року - вилучені у ОСОБА_5 мобільні телефони «Nokia 5228», «NokiaRM-944»; які передані на зберігання ОСОБА_7
товарознавчої експертизи про ринкову вартість станом на 04.12.2016 мобільного телефона -«NokiaRM-944» - 100 грн., «Nokia 5228» - 310 грн., «НТС» - 900 грн.
Таким чином, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не можуть бути покладені в основу вини ОСОБА_5 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_7 , із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, оскільки вказані свідки не підтвердили беззаперечно обставини щодо способу заволодіння шляхом відкритого викрадення зазначених в обвинуваченні мобільних телефонів, із застосуванням насильства. При цьому свідок ОСОБА_8 в суді також вказала на заволодіння ОСОБА_5 лише одним мобільним телефоном Нокіа RM -944 Опанасенка з кімнати, інший телефон знаходився у ОСОБА_5 , що узгоджується також з показаннями потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в суді про те, що мобільний «Nokia 5228» перебував у нього з дозволу потерпілого. Протокол огляду місця події від 03.12.2016 не містить даних про відкрите викрадення майна, в поєднанні із застосуванням насильства.
Не підтвердив в суді такі обставини також і сам потерпілий ОСОБА_7 , який заперечував взагалі протиправність заволодіння ОСОБА_5 його мобільним телефоном Нокіа 5228, який перебував в користуванні ОСОБА_5 зі згоди потерпілого, як зазначив сам ОСОБА_11 .
Одночасно потерпілий ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_5 03.12.2016 таємно для нього заволодів його мобільним телефоном Нокіа RM -944 з кімнати квартири. Стверджував про те, що в той час, коли ОСОБА_5 наносив йому удари на кухні, при ньому жодного з мобільних телефонів не було.
Таємне заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_7 - мобільним телефоном Нокіа RM -944 підтверджують дані протоколу затримання ОСОБА_5 , відповідно до якого у ОСОБА_5 в ході особистого обшуку в порядку ст. 208 КПК України вилучені мобільні телефони Нокіа RM -944, Нокіа 5228, НТС. Викрадений мобільний телефон Нокіа RM -944 Опанасенка ОСОБА_5 обернув на свою користь, тримав при собі до часу затримання, при цьому мав реальну можливість розпорядитися викраденим майном, таким чином, діяв з корисливих мотивів.
При цьому з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого, допитаних свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які не містять даних про спосіб відкритого заволодіння майном ОСОБА_11 , поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, щодо заволодіння мобільним телефоном потерпілого Опанасенка Нокіа 5228 не знайшло підтвердження в досліджених судом доказах, у зв*язку з чим вказані обставини необхідно виключити з обвинувачення.
Також з урахуванням вищенаведеного, досліджені судом фактичні дані не свідчать беззаперечно про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, щодо заволодіння мобільним телефоном потерпілого Опанасенка «Нокіа RM -944», яким ОСОБА_5 як встановлено судом, заволодів таємним способом, без застосування насильства.
При цьому суд керується принципом презумпції невинуватості, закріпленим в частині 4 статті 17 КПК України, якою визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Одночасно з урахуванням правил щодо меж судового розгляду відповідно до ст. 377 КПК України суд враховує, що згідно обсягу обвинувачення, ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном «Нокіа RM -944» вартістю 100 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператора «МТС Україна» вартістю 35 грн., що разом становить 135 грн.
Відповідно до ч.3 ст.51 КУАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно зі ст.7 Закону України “Про Державний бюджет на 2016 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1378 грн.
Викрадення чужого майна, яке відбулося у 2016 році, вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 137 грн.80 коп. гривень (20% від 1378/2). Якщо вартість викраденого майна перевищує цю суму, за таке правопорушення настає кримінальна відповідальність.
Таким чином, оскільки вартість таємно викраденого майна «Нокіа RM -944» з сім-карткою разом становить 135 грн., таке таємне викрадення майна не утворює склад злочину, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 КК України, у зв*язку з чим такі обставини щодо заволодіння мобільним телефоном потерпілого Опанасенка «Нокіа RM -944», також необхідно виключити з обставин обвинувачення.
Таких висновків суд дійшов також з урахуванням того, що обвинувачення за ознаками ч.2 ст. 186 КК України висунуте ОСОБА_5 у вчиненні тотожніх злочинів, які не підлягали самостійній кваліфікації за ч.2 ст.186 КК України, що випливає з вимог ч.1 ст.33 КК України, якою сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.
Обставин, які пом*якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про покарання, суд враховуєвідсутність обставин, що обтяжують та які пом*якшують покарання, особу винного ОСОБА_5 , який раніше судимий, вчинив новий злочин в період іспитового строку, встановленого вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.09.2015 за ч.2,3 ст.185 КК України, за місцем проживання характеризується негативно, на спеціальних обліках не перебуває, не працює, а також враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до корисливих тяжких кримінальних правопорушень, обставин відшкодування завданої шкоди завдяки діям працівників правоохоронних органів, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначити покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції статті, яка передбачає відповідальність. Покарання підлягає відбуванню реально.
На підставі ст. 100 КПК України речові докази - мобільні телефони залишити у власників - потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.09.2015, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на п*ять років.
Строк відбування покарання рахувати з 04 грудня 2016 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув*язнення з 04 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015), з розрахунку один день попереднього ув*язнення за два дні позбавлення волі.
Зарахувати за правилами, передбаченими ч.5 ст.72 КК України, в строк відбування покарання попереднє ув*язнення з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону від 18.05.2017) з розрахунку один день попереднього ув*язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази - мобільні телефони залишити у власників - потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1