Справа № 758/3431/17
Категорія 26
05 жовтня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Супрун Г. Б. ,
секретаря - Циби О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк», 3-тя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 01.11.2007 року та договір іпотеки №62242 від 01.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований в реєстрі за №з-1375, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1. Мотивує заяву тим, що під час укладання кредитного договору відповідачем не було надано повної інформації відповідно до умов ст.11 ст. ЗУ «Про захист прав споживачів», що є підставою для визнання правочину недійсним. Факт приховування від позивача важливої інформації перед підписанням договору, невідповідність попередньо встановлених між сторонами умов до фактично передбачених у договорі, що спрямоване на введення в оману споживача з метою отримання ним фінансової послуги, свідчить про здійснення нечесної підприємницької практики.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 01.11.2007 року. Оьгрунтував позов тим, що під час укладення кредитного договору та надання кредиту в іноземній валюті банк був зобов»язаний попередити споживача про валютні ризики, які можуть виникнути при виконанні ним зобов»язань. Позивач не міг передбачити таких змін курсу національної валюти, оскільки він не є фахівцем у галузі фінансів. Відповідач не повідомив споживача про всі умови кредитування, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту, про перелік і розмір інших фінансових зобов»язань споживача, які виникають на користь третіх осіб (страхові платежі). Відповідачем ні в договорі, ні в графіку погашення кредиту не зазначено реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, що призвело до істотного порушення прав позивача. Банком встановлені несправедливі умови договору, які викликали істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що у відповідності до п. 7.12 кредитного договору до його підписання позивач отримав інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач протягом 14 днів позивач мав можливість відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, що ним не було зроблено. Позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти. Підписанням договору позивач підтвердитв, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов»язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов»язання під час погашення заборгованості за кредитом, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту.
3-тя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про день та місце розгляду справи повідомлялась належно, причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов на-ступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст провочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 01.11.2007 року між Акціонерно-комерційним інноваційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11244815000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 62000,00 доларів США, а позичальник зобов»язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатитии плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в данному договору (п. 1.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.2.2 договору позичальник зобов»язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01.11.2017 року.
Крім того, відповідно до п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
Крім того, відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов»язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та / або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченного платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.
Також, 01.11.2007 року позивач та АКІБ «УкрСиббанк» уклали додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сторони погодили внести наступні зміни в договір: 1.1. додати до договору додаток №2 - «Графік платежів», визначення сукупної вартості кредиту; 1.4. пункт 3.4 доповнити новим підпунктом 3.4.5 наступного змісту: «3.4.5 сплачувати платежі на користь третіх осіб в порядку та на умовах, визначених законодавством України, згідно з Інстукцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в частині оплати нотаріальних дій, Законом України «Про страхування» в частині оплати страхових платежів при укладенні угод страхування, Законом України «Про оцінку майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в частині оплати послуг суб»єкта оціночної діяльності, Декретом КМУ «Про Державне мито» в частині сплати державного мита, тощо».
Додатком №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» до договору від 01.11.2007 року встановлені платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, пов»язані із: страхуванням - «0,00 грн.»; сплатою державного мита за посвідчення договору іпотеки - «1742,25 грн.»; послугами нотаріусів - «790,00 грн.»; сплатою вартості послуг за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення - «500,00 грн» (а.с.48-52).
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб»єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернения кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові №6-1341цс15 від 02.12.2015 року, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Як вбачається з оспорюваного кредитного договору, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то : предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, умови його забезпечення, права та обов»язки сторін, їх відповідальність, порядок зміни процентної ставки та визначили сукупну вартість кредиту.
Відповідно до п. 7.12 договору сторони домовились вважати, що, уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов»язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладанням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідлно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».
При його підписанні у п. 7.12., ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що він повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними; всі умови Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.
Відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, що підтверджується тим, що у п. 7.12 позивач своїм підписом засвідчив, що він перед підписанням даного договору отримав інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" .
Будь-яких доказів того, що вказаний інформаційний лист перед підписанням даного договору він не отримував, позивач не надав.
В умовах кредитного договору, а також його Додатку №2 «Графік погашення кредиту», який підписаний ОСОБА_1 міститься повна інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, яка визначена відповідачем за період з листопада 2007 року та по листопад 2017 року, з огляду на належне дотримання строків погашення заборгованості позичальником, визначено платежі за надані супутні послуги на користь третіх осіб, пов»язані із страхуванням, сплатою державного мита за посвідчення договору іпотеки, послугами нотаріусів, сплатою вартості послуг за проведення незалежної експертної оцінки предмету забезпечення.
Крім того, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст.19 Закону).
Зазначаючи про те, що діяльність банку ввела його в оману, позивач будь-яких доказів того, що надана відповідачем інформація щодо умов кредитування була нечіткою, незрозумілою або мала двозначний спосіб, що істотно вплинуло чи могло вплинути на свободу його вибору або його поведінку як споживача, не надав, а навпаки підписанням п.п. 7.12., кредитного договору, його Додатку №2 засвідчив ту обставину, що всі умови договору їй цілком зрозумілі.
При укладенні договору сторони погодили, що позичальник, укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникненя курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукту (товару/робіт/послуг), яку останній придбає ща рахунок кредитних коштів банку (п. 1.1 договору).
Підвищення курсу іноземної валюти та в зв»язку з цим зміни фінансового становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки позивач як позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. А тому посилання на те, що банк не попередив його про те, що він нестиме валютні ризики під час виконання кредитного договору на увагу не заслуговують.
У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач не був позбавлений права протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Тобто, навіть після підписання договору, умови якого йому були достеменно відомі, він міг скористатись своїм право і відкликати свою згоду.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач був ознайомлений з умовами договору і висло-вив своє волевиявлення шляхом підписання зазначеного договору.
Факту введення банком позивача в оману не встановлено та не доведено в судовому засіданні. А тому підстави позову не обгрунтовані.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику роз-гляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " від 06.11.2009 № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Статтею 628 ЦК України визначені на розсуд сторін і погоджені умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого догово-ром строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладаючи та власноруч проставляючи свій підпис на кредитному договорі, отримуючи в банку кредитні кошти, позивач погодився з умовами кредитного договору, погодився отримати гроші та відповідно погодився забезпечити повернення одержаних кредитів та нарахованих процентів.
На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним , тому відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 628, 1056, ЦК України, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України,суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк», 3-тя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору від 01.11.2007року недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва.
Суддя Г. Б. Супрун