печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10906/17-к
03 квітня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 від 09.02.2017 про відмову у визнанні заявника потерпілим в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101060000196 від 02.11.2016, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-
23.02.2017 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 від 09 лютого 2017 року про відмову у визнанні заявника потерпілим в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101060000196 від 02.11.2016, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_3 зазначив, що висновки прокурора про відмову у визнанні його потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях ст. 55 КПК України, оскільки прокурором не враховано, що внаслідок невиконання судового рішення він несе моральні страждання та матеріальні витрати, пов'язані з оскарженням в судовому порядку дій та бездіяльності посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС під час виконання судового рішення за його заявою ( ВП № 49942884).
Особа, яка подала скаргу ОСОБА_3 у судове засідання з розгляду скарги не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся слідчим суддею у відповідності до ст. 135 КПК України. Разом з цим, на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутність.
Суд, на підставі ч.3 ст.306 КПК України, визнав можливим розгляд скарги за відсутності особи, яка подала скаргу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 проти скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, вивчивши скаргу та долучені до неї документи, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Судовим розглядом встановлено, що Київською місцевою прокуратурою № 6 02.11.2016 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101060000196 за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірних дій посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС за фактом невиконання судового рішення за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
07.02.2017 ОСОБА_3 звернувся до Київської місцевої прокуратури № 6 з заявою про визнання його потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, в задоволенні якої постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 від 09.02.2017 відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Висновки прокурора, викладені в оскаржуваній постанові, про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілою стороною в кримінальному провадженні № 42016101060000196 від 02.11.2016 відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на положеннях ст. 55 КПК України, ст. 382 КК України.
Так, згідно диспозиції ч. 1 ст. 382 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.
Ні заява ОСОБА_3 від 02.07.2017, ні доводи його скарги, не містять належного обґрунтування факту заподіяння заявнику моральної та матеріальної шкоди, внаслідок вчинення діяння, яке розслідується в кримінальному провадженні № 42016101060000196 від 02.11.2016, щоб було підставою для визнання його потерпілим в даному кримінальному провадженні.
Факт звернення ОСОБА_3 до суду є виключно способом реалізації його конституційних прав, і витрати заявника пов'язані з реалізацією цього права, на даній стадії кримінального судочинства ( за відсутності в кримінальному провадженні підозрюваного), не можуть розглядатися як матеріальна шкода в розумінні положень ст. 55 КПК України. Не вбачаючи підстав для задоволення скарги з огляду на вищевикладене.
Керуючись ст.ст. 55, 303, 305, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_4 від 09.02.2017 про відмову у визнанні заявника потерпілим в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101060000196 від 02.11.2016, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1