Провадження № 2а/760/1803/17
В справі № 760/11727/17а
07 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А
за участю секретаря - Гак Г.М.
представника позивача - Краєвого Т.О.
представника відповідача - Остапенка В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд
Позивач у липні 2017 року звернувся до суду з позовом і просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання 2 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
Посилається в позові на те, що з 16 червня 1983 року по 30 жовтня 1985 року проходив службу в Збройних Силах СРСР, приймав участь у бойових діях в зв'язку з виконанням обов'язків військової служби в Демократичній республіці Афганістан.
В подальшому отримав 2 групу інвалідності.
На виконання вимог закону через Запорізький обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони заяву з документами про виплату йому одноразової грошової допомоги в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 27 січня 2017 року йому було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги.
Вважаючи дії відповідача протиправними, просить задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
Посилається на те, що що згідно з ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Тобто, дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та нова редакція ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року.
Виходячи з того, що ушкодження здоров'я позивачем було отримано під час проходження строкової служби, а інвалідність встановлена через 24 роки з моменту звільнення зі служби, підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.
Крім того, первинний огляд позивача був здійснений в жовтні 2012 року, а датою повторного огляду є жовтень 2015року, тобто між оглядами пройшло більше двох років, з точки зору ч.4 ст.16-3 Закону права на допомогу він не має.
Зазначив також, що Порядком передбачено обов'язок надати документ, який свідчить про обставини поранення, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Такого документу позивач також не надав.
Вважає також, що справа не підсудна місцевому суду як адміністративному і просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
В підпункті «б» пункту 1 ст.16-2 Закону зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи інвалідності (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Судом встановлено, що позивач з 16 червня 1983 року по 30 жовтня 1985 року проходив службу в Збройних Силах СРСР, приймав участь у бойових діях в зв'язку з виконанням обов'язків військової служби в Демократичній республіці Афганістан.
22 вересня 2015 року позивачу встановлена 2 група інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Протоколом №8 від 27 січня 2017 року засідання комісії МО України позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року « Про внесення змін до Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», яким було запроваджено виплату такої допомоги та а постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
/ а.с. 13 - 29 /
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року на виконання вимог Закону України ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів.
Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Судом встановлено та підтверджено сторонами, Запорізьким обласним військовим комісаріатом заява та документи позивача на виплату одноразової грошової допомоги, визначені п.11 Порядку, були направлені на адресу Міністерства оборони України.
Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.
Таким чином, рішення відповідача, оформлене п.11 протоколу №8 від 27 січня 2017 року, є відмовою від виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІ групу інвалідності, тобто 22 вересня 2015 року.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.
Відповідно до ст.16-4 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З військового квитка позивача вбачається, що він є учасником бойових дій, про що йому було видано відповідне посвідчення НОМЕР_1 від 14 березня 1986 року, що автоматично виключає підстави, зазначені в даній статті, для відмови в виплаті одноразової грошової допомоги.
Відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у численних ухвалах, у тому числі ухвалі № 2а-1626/12/1370 від 22 січня 2015 року, документом, який може свідчити про те, що поранення чи контузія не пов'язані з вчиненням нею дій у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або навмисного заподіяння тілесних ушкоджень є відомості про причини та обставини поранення.
Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування з цього приводу не можуть бути підставою для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Суд при цьому враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову в цій частині будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з ненаданням такої довідки, представник позивача суду не надав, як і доказів, які б спростовували вимоги позивача.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З точки зору закону одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
З цього випливає, що справи зазначені в даній нормі закону, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача, в даному випадку Міністерства оборони України.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 15 березня 2017 року (справа № К/800/24367/16).
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням другої групи інвалідності внаслідок поранення /контузії /, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Л. А. Шереметьєва