Номер провадження 2/754/632/17
Справа №754/10143/16-ц
Іменем України
01 листопада 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
за участі секретаря судового засідання Двірко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі по тексту - позивач, ПАТ "Укрсоцбанк) пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором №380/1050/07-Пі від 03.08.2007 року та понесеного судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що 03.08.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №380/1050/07-Пі, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, сплатності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 105000 доларів США 00 центів, з погашенням на умовах, визначених Договором кредиту. Позивачем зобов'язання за договором кредиту були виконанні належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав та має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.12.2015 року складає 69556,57 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 1597330,65 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 50238,12 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 1153692,40 грн., сума заборгованості за відсотками - 15252,18 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 350258,47 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4,07 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 9357 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 4062,20 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 93286,21 грн. З цих підстав позивач просить стягнути з відповідачів зазначену заборгованість за кредитним договором.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак на адресу суду від останнього надійшла заява, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, розглянувши справу в його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказував на те, що у позовній заяві йде посилання на положення документу, який між сторонами по справі не укладався. Більш того, договір, копія якого додана позивачем до позовної заяви не містить положень, наведених позивачем в другому абзаці позовної заяви, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Наголошував на тому, що відповідач не отримував жодної вимоги щодо наявності заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок щодо дострокового повернення заборгованості за кредитом. Позивачем також не надано жодного доказу на підтвердження зазначених у розрахунку заборгованості дат погашення відсотків відповідачем. Крім того, відповідно до наданого розрахунку пені за несвоєчасне погашення відсотків позивач розрахував пеню в іноземній валюті, проте такі дії суперечать правовій позиції Верховного суду України, яка була відображена у Постанові ВСУ від 01.04.2015 року. Таким чином, позивач із урахуванням правової позиції не мав права розраховувати пеню в іноземній валюті від суми невиконаного зобов'язання, вираженого в іноземній валюті. Крім того, у позивача відсутні підстави для застосування у розрахунку відсоткової ставки у розмірі 15%, оскільки відповідач не надавав згоди на зміну відсоткової ставки. Стверджував, що розрахунки надані позивачем містять численні арифметичні та інші помилки, які в свою чергу унеможливлюють розуміння істинного стану речей. Також представник відповідача подав письмову заяву про застосування строків позовної давності для вимог позивача щодо дострокового стягнення заборгованості. Таку свою позицію обґрунтував тим, що оскільки відповідач повинен був почати погашати кредит частинами починаючи з вересня 2008 року, початок перебігу строку позовної давності для дострокового стягнення суми всього кредиту необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником такого зобов'язання. А саме, з 01.10.2008 року. Відтак термін позовної давності щодо вимог про дострокове повернення кредитних коштів сплив 01.10.2011 року.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 03.08.2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №380/1050/07-Пі (а.с.12-14).
За умовами вказаного договору кредиту банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 105000,00 доларів США.
Згідно п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, в межах максимального ліміту, який на дату укладення цього Договору встановлюється в розмірі 105000,00 доларів США, з кінцевим терміном завантаження максимального ліміту заборгованості до 02.08.2008 року, зі сплатою 13,5% процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в цих договором.
Відповідно до п.1.1.2 повернення кредиту повинно здійснюватися до 10 числа кожного місяця починаючи з вересня 2008 року, рівними частинами в розмірі 1/168 частини від суми завантаженого ліміту, зафіксованого станом на 01 вересня 2008 року.
Згідно пункту 4.2 договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів за користування кредитом, визначених п. 2.5 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.11.3, 3.2.5, 4.4 позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2-3.315 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 процента від суми кредиту, визначеного в п. 1.1., за кожний випадок.
Відповідно до п. 4.4 договору у випадку не виконання позичальником зобов'язань, визначених п.п.3.3.2, 3.3.3, 3.3.7-3.3.13 цього договору протягом більше п'ятнадцяти календарних днів підряд, або невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.4, 3.3.5 цього договору протягом більше ніж дев'яносто календарних днів підряд, термін надання кредиту вважати таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після закінчення вказаних в цьому пункті строків повернути в повному обсязі заборгованість за цим договором та задовольнити вимоги кредитора, що випливають з цього договору. Після сплати позичальником відповідних сум його зобов'язання за цим договором вважається припиненим.
Згідно п. 2.11 договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку, Кредитно-інвестиційного комітету Кредитора, Тарифного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором 03.08.2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір №04/І-521, згідно п. 1.1. якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення зобов'язання виконання позичальником основного зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії №380/1050/07-Пі від 03.08.2007 року нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 79,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.78-82).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмові від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 цього кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до роз'ярень, що містяться в п.18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом статті 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи всупереч вказаним вимогам закону ОСОБА_2 умов договору належним чином не виконував.
21.06.2016 року відповідачу було надіслано вимогу про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором у якому запропоновано повернути достроково у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсоткам. Проте, відповідачем дане повідомлення було проігнороване та не виконане.
Зокрема, як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 380/1050/07-Пі від 03.08.2007 року, станом на 25.12.2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитом складає 69556,57 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 1597330,65 грн., в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 50238,12 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 1153692,40 грн., сума заборгованості за відсотками - 15252,18 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 350258,47 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 4,07 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 9357 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 4062,20 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 25.12.2015 року - 93286,21 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом та відсотками суд приймає до уваги та вважає вірним, оскільки вказаний розрахунок саме в цих частинах ніякими належними і допустимими документальними доказами відповідачем та його представником в процесі розгляду справи не спростований.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги з цій частині підлягають до задоволення у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 50283,12 доларів США та заборгованість за відсотками в розмірі 15252,18 доларів США, що в загальному розмірі складає суму 65490,30 доларів США.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 550 ЦК України, незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, у нього виникає право на неустойку (штраф, пеню).
Як установлено з наданого позивачем розрахунку, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором ОСОБА_2 нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4,07 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 4062,20 доларів США.
Однак, вказаний розрахунок щодо нарахування пені не може бути визнаним судом належним доказом, оскільки позивачем безпідставно нараховано пеню в іноземній валюті - доларах США, не надано належних доказів, що підтверджують вірність нарахування пені саме в такому розмірі, що позбавляє суд винести законне і обґрунтоване рішення.
У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4,07 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 4062,20 доларів США.
Як зазначалось вище представником відповідача в ході розгляду справи було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності, у зв'язку чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність строком у три роки, а для окремих видів вимог ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 та від 29 жовтня 2014 року у справі 6-169цс14 за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, які відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до 02.08.2022 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки відповідач повинен був погашати кредит щомісячно, рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, то право вимоги про стягнення всієї суми заборгованості за договором у позивача виникає починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому обов'язків платіж не проводився.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 03.08.2007 року за №380/1050/07-Пі, останній платіж був здійснений відповідачем 11.11.2013 року.
Видно, що з даним позовом позивач звернувся до суду 02.08.2017 року, оскільки саме тоді направив його до суду (що убачається зі штемпеля на поштовому конверті (а.с.16).
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
В матеріалах справи міститься письмова заява відповідача ОСОБА_2, від 17.02.2016 року, адресована позивачу та відповідно до якої відповідач просить дозволити йому погасити 50 % заборгованості по тілу і процентам та залишок кредиту просить анулювати (а.с.53).
Отже, відповідно відповідач своїми діями, звернувшись до позивача з власноручно написаною заявою, не лише підтвердив існування правовідносин між ним та позивачем, а й перервав перебіг позовної давності та підтвердив існування заборгованості за кредитним договором про яку повідомлявся у формі письмової вимоги про усунення порушень зобов'язань, чим саме і визнав свій борг перед позивачем.
У зв'язку з вищезазначеним, письмова заява представника позивача про застосування позовної давності не береться до уваги судом, оскільки позовна давність була перервана відповідачем поданням письмової заяви від 17.02.2016 року.
За таких обставин, з врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України - якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Суд, задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», частково стягує судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 22559,28 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 252, 254, 255, 257, 258, 261, 264, 525, 526, 536, 550, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 380/1050/07-Пі від 03.08.2007 року в сумі 65490,30 доларів США та судові витрати по справі в сумі 22559,28 грн..
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06.11.2017 року.
Суддя: Н.Г. Таран