"07" листопада 2017 р.справа № 804/6423/16
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Чередниченко В.Є., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №804/6423/16 за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 187 КАС України, та запропоновано заявнику апеляційної скарги у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законом розмірі та зазначити чи бажає заявник апеляційної скарги взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за його відсутності.
Поштове відправлення із вмістом копії ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року направлене на адресу заявника апеляційної скарги зазначену як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі 03 жовтня 2017 року повернулося на адресу суду із відміткою «за місцем обслуговування».
Відповідно до частини 3 статті 167 КАС України судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення частини 3 статті 167 КАС України, а також те, що поштове відправлення із вмістом ухвали суду апеляційної інстанції не вручено заявнику апеляційної скарги з незалежних від суду причин, зазначена ухвала вважається врученою заявнику апеляційної скарги в день повернення цього поштового відправлення суду, тобто 03 жовтня 2017 року, однак у встановлений судом строк, зазначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Разом з цим, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року отримано представником заявника апеляційної скарги 11 жовтня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
23 жовтня 2017 року через засоби поштового зв'язку представник заявника апеляційної скарги звернувся до суду з клопотанням про звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Проте, клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічні приписи містяться в положенні статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Тобто, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору така особа повинна надати докази в підтвердження неможливості сплати судового збору чи в підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити цю особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що підтвердженням неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з тим, що сплата судового збору може позбавити особу фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб є документи які містять відомості про доходи такої особи на час подання апеляційної скарги.
Проте, ні заявником апеляційної скарги ні його представником не надану суду доказів того, що сплата судового збору може позбавити відповідача фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що вимоги статтей 11, 70 КАС України, передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється з урахуванням доведеності та переконливості перед судом тих обставин на які посилаються сторони у справі.
Положення частини 3 статті 71 КАС України встановлюють, що якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів які б свідчили про майновий стан сторони та доказів того, що сплата судового збору може позбавити її фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб, а також те, що представником відповідача не наведено обґрунтувань неможливості самостійного надання таких доказів суду, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необґрунтованості клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Слід зазначити й про те, що зазначення у клопотанні про звільнення від сплати судового збору того, що ОСОБА_1 ніде не працює та на разі знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та отримує допомогу на дитину у розмірі 860 грн., інших доходів не має, не може бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки в підтвердження зазначених зазначених обставин не надано жодних доказів.
Згідно з частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим статтею 187 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, та у разі не усунення зазначених судом недоліків повертає її.
З урахуванням вищезазначеного та враховуючи те, що недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 23 серпня 2017 року у встановлений судом строк усунуто не було, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 108, 187, 189 КАС України, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №804/6423/16 - повернути.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя: В.Є. Чередниченко