36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.11.2017р. Справа № 917/1484/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)
про стягнення 2743,21 грн.
Суддя Ореховська О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Плескач Ю.А., довіреність від 15.12.2015р. № 71
від відповідача: не з"явився
В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомив, що повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава (далі - ПАТ "Полтавагаз" - позивач ) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полтава (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 10-20/326/14 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем від 01.01.2017р. в сумі 2 743,21грн., з яких 1 068,42грн. основного боргу, 78,03грн. 3% річних, 1 018,24грн. пені та 578,52грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/1484/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2017р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2017р. розгляд справи відкладено на 02.11.2017р.
Відповідач в судове засідання не з"явився.
В попередньому судовому засіданні 10.10.2017р. представник відповідача був повідомлений про час, дату та місце проведення наступного судового засідання у справі, що підтверджується підписом представника відповідача на судовій розписці від 10.10.2017р.
Копія ухвали господарського суду Полтавської області від 10.10.2017р., яка направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, була повернута підприємством зв'язку до господарського суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 44-47). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 36-37) місцезнаходженням відповідача є: м. Полтава, пров. Герман-Шахли, буд. 30, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.
В абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 10.10.2017р. у даній справі була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Таким чином, господарським судом вчинені всі дії з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, а неявка відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні 10.10.2017р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 12387 від 10.10.2017р. - а.с. 30-37).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив:
Між ПАТ "Полтавагаз" (позивачем) та ФОП ОСОБА_1 ( відповідачем) був укладений договір № 10-20/326/14 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем від 01.01.2014р. (далі - Договір).
При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:
- відповідач (за умовами договору - Замовник) доручає, а позивач (за умовами договору - Виконавець) приймає на себе зобов"язання з виконання робіт з технічного обслуговування систем газопостачання, що належить замовнику і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1 Договору);
- вартість та витрати по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем визначаються Виконавцем згідно з затвердженою калькуляцією, яка є невід"ємною частиною даного Договору (п. 4.1 Договору);
- сума Договору по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем на період дії договору складає 1 386,62грн., у т.ч. ПДВ 231,10грн. (п. 4.2 Договору);
- оплата вартості робіт, передбачених цим Договором, проводиться Замовником на поточний рахунок Виконавця (п. 5.1. Договору);
- Замовник зобов'язується виконувати оплату робіт по даному Договору щоквартально, на підставі акту виконаних робіт та пред'явленого рахунку. Кінцевий розрахунок за надані у звітному кварталі послуги виконується Замовником до 10 числа за звітним кварталом місяця (п. 5.2. Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах (п. 8.1 Договору).
Сторони доказів розірвання договору не надали, отже договір є чинним.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору протягом ІV кварталу 2014 р. та І кварталу 2015р. позивач виконав роботи на загальну суму 1 068,42 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт №326/4/20/ХХ від 28.02.2017р. на суму 640,16грн. та № 398/1/20/ХХ від 31.03.2015р. на суму 428,26грн.
Дані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.
Вартість виконаних робіт в сумі 1 068,42грн. відповідачем сплачена не була.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № 10-20/326/14 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем від 01.01.2014р. не виконав, виконані позивачем роботи не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 1 068,42 грн.
Доказів, що спростовують вищевикладене, доказів сплати боргу відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 1 068,42 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені у п.5.2 даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
На підставі вказаних положень Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 018,24 грн. пені за період з 01.03.2015р. по 22.08.2017р.
При цьому, позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
При нарахуванні пені позивач не врахував, що за п. 5.2. Договору Замовник зобов"язується виконати оплату робіт щоквартально на підставі акту виконаних робіт та пред'явленого рахунку. Кінцевий розрахунок за надані у звітному кварталі послуги виконується Замовником до 10 числа за звітним кварталом місяця.
Оскільки акти виконаних робіт датовані 28.02.2015р. та 31.03.2015р., прострочення оплати згідно вказаних актів починається 11.04.2015р.
Після проведення перерахунку пені, з врахуванням положень Договору, ЦК України та ГК України, судом встановлено, що сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 183,21грн. (розрахунок суду залучено до справи). В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити, як безпідставні.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 78,03 грн. 3 % річних за період з 01.03.2015р. по 22.08.2017р. та 578,52грн. інфляційних за період березень 2015р. по липень 2017 р.
Враховуючи визначений вище період початку виникнення прострочення оплати боргу, судом встановлено, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3 % річних у розмірі 75,87грн. та 287,27грн. інфляційних нарахувань (розрахунок суду залучено до справи). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 068,42грн. основного боргу, 183,21грн. пені, 75,87грн. 3 % річних та 287,27грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912, п/р 2600530103545 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) 1 068,42грн. основного боргу, 183,21грн. пені, 75,87 грн. 3 % річних, 287,27грн. інфляційних нарахувань та 941,83грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Повне рішення складено та підписано 07.11.2017 р.
Суддя О.О. Ореховська