07.11.2017 Справа № 904/11054/15
За скаргою Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ, на рішення (дії) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі
за первісним позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ
до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про розірвання договору підряду та стягнення 27756227 грн 45 коп.
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м. Кам'янське, Дніпропетровська області
до Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ
про визнання недійсними пунктів договору № 24-18 від 21.08.2014
за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від первісного позивача (скаржника): не з'явився;
від первісного відповідача (боржника): не з'явився;
від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України: провідний спеціаліст відділу судової роботи та міжнародного співробітництва ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1, довіреність № 955/20.3/03 від 29.12.2016.
Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (далі - відповідач) з вимогами про стягнення передоплати у сумі 24195799,41 грн, неустойки у сумі 1866722,50 грн та штрафу у сумі 1693705,95 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 24-18, укладеного між сторонами 21.08.2014, та про розірвання цього договору.
До початку розгляду справи по суті представник відповідача - Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" подав зустрічну позовну заяву до Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" з вимогами про визнання недійсними пунктів договору № 24-18, укладеного між сторонами 21.08.2014, а саме:
пункту 7.2 договору в частині: "у разі затримки робіт або виконання робіт не в повному обсязі, заявленому Замовником, Виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується неустойка, від вартості невиконаних робіт за кожний день затримки";
пункту 5.2.1 договору в частині: "Замовник має право достроково розірвати цей Договір у будь-який момент без сплати Виконавцю штрафних санкцій та компенсації збитків, повідомивши про це Виконавця за п'ятнадцять календарних днів до запланованої дати припинення Договору".
Дослідження її змісту показало, що ця заява відповідає вимогам чинного законодавства, а дані два позови є взаємопов'язаними, а тому є підстави для їх спільного розгляду.
З урахуванням того, що зустрічна позовна заява не суперечить приписам ч.5 ст. 22 та ст.60 ГПК України, судом її прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням суду від 23.01.2017 первісний позов задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
З метою примусового виконання рішення на користь стягувача судом було видано наказ від 10.02.2017.
18.07.2017 первісний позивач - стягувач звернувся до суду з заявою про виправлення помилки в наказі суду від 10.02.2017, зазначивши ім'я, по батькові посадової особи, яка його видала.
Ухвалою від 31.07.2017 суд відмовив у задоволенні вищевказаної заяви за безпідставності.
28.09.2017 Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулося до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просить суд визнати повідомлення останнього від 06.09.2017 № 54637958/21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання незаконним та зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Мінюсту України відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 у справі № 904/11054/17.
Ухвалою суду від 02.10.2017 скаргу прийнято до розгляду в засіданні суду.
Представник позивача 06.11.2017 на електронну скриньку суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у ній документами.
Відповідач за первісним позовом не забезпечив явки свого представника у судовому засіданні та витребуваних судом документи не надав.
06.11.2017 представник ДВС надав відзив, у якому проти скарги заперечив з підстав правомірності своїх дій щодо повернення виконавчого документу без виконання через відсутність ім'я, по батькові посадової особи, яка його видала.
З урахуванням обставин справи, наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43, 75 та 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін, - на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши представника ДВС, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.
Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання щодо процесуального порядку розгляду скарги на дії підрозділу Державної виконавчої служби спеціально не врегульовано.
У зв'язку з цим у абзаці другому пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що при вирішенні питань, які виникають в ході розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ1 ГПК тощо.
Зі змісту поданої Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" скарги на рішення (дії) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України слідує, що позивач з метою примусового виконання рішення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 № 904/11054/15 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з відповідною заявою.
Проте, повідомленням від 25.04.2017 № 53841946 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - ОСОБА_2 повернув виконавчий документ позивачу без прийняття до виконання з посиланням на недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист.
10.05.2017 позивач звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на дії (рішення) головного державного виконавця - Рубель І.В.
09.06.2017 заступником директора Департаменту-начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 904/11054/15, якою скаргу позивача залишено без задоволення.
В результаті чого позивач був змушений звернутися до суду з заявою про виправлення помилки в судовому наказі.
Ухвалою суду від 31.07.2017 у задоволенні зави було відмовлено, посилаючись на належність та відповідність наказу суду до вимог чинного законодавства України.
Скаржник 23.08.2017 повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 1087 про примусове виконання рішення, при цьому, додавши до неї копію ухвали вищевказаної ухвали від 31.07.2017.
11.09.2017 скаржником знов отримано повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з тих же підстав.
За таких обставин, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України фактично позбавляє можливості стягувача пред'явити до виконання судовий наказ та у примусовому порядку отримати присуджені до стягнення кошти.
Така бездіяльність є суттєвим порушенням статей 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження" та, як наслідок, направлена на свідоме затягування виконання судового рішення.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Як сказано у ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу не визнав та, не погоджуючись з доводами позивача, у відзиві зазначив про відсутність порушення з його боку чинного законодавства, запевнивши, що його дії були виключно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Дослідивши матеріали сккарги та проаналізувавши чинне законодавство України, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
З огляду на позицію ДВС, повідомлення про повернення судового наказу від 10.02.2017 стягувачу без прийняття до виконання грунтувалося саме на відсутності в ньому данних, які, на його думку, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема відображення прізвища, ім'я та по батькові судді, яким прийнято рішення.
В силу приписів ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, у тому числі виконавчі листи та накази, що видані судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Крім того, до виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню в порядку цього Закону, серед інших віднесено постанови посадових осіб уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Законом.
Таким чином, аналізуючи положення Закону України "Про виконавче провадження" необхідно розрізняти виконавчі документи видані на підставі рішень відповідних органів та виконавчі документи, які видані посадовими особами.
Наказ господарського суду є виконавчим документом, що видається на підставі судового рішення, у зв'язку з чим, при його оформленні має зазначатися найменування суду, тобто орган, що його видав. Стосовно ж встановленої п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги про зазначення у виконавчому документі прізвища, ім'я, та по батькові, така вимога стосується лише тих виконавчих документів, які в передбачених Законом випадках, видаються посадовими особами.
З огляду на викладене, слід визнати, що зазначення в наказі господарського суду ім'я та по батькові судді не передбачено Законом України "Про виконавче провадження", при цьому, як свідчить сукупний аналіз положень названого Закону, виконавчі документи суду підписуються із зазначенням лише прізвища та ініціалів судді та скріплюється гербовою печаткою суду і це є цілком достатнім для виконання рішення суду.
До того ж, слід зауважити, що відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (чинний від 01.09.2003), цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій); цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.
Розділом 5 Стандарту визначені вимоги до змісту та розташування реквізитів документів, з редакції пункту 5.23 якого вбачається, що підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу (-ів) і прізвища.
З огляду на викладене, враховуючи повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, суд погоджується з доводами скаржника та вважає повністю доведеним зловживання державним виконавцем своїм процесуальним правом та порушення обов'язку щодо прийняття у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку судового наказу до виконання.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на рішення (дії) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
2. Визнати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.09.2017 № 54637958/21 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - незаконним.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 по справі № 904/11054/15.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_3