Справа № 755/8863/17
м.Київ "15" серпня 2017 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, українки, громадянки України, із середньою освітою, офіційно непрацюючої, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, зареєстрової за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,-
01.05.2017 року близько 20 годин 30 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи поблизу Русанівського каналу, що навпроти будинку №5 по вулиці Ентузіастів в місті Києві, зустріли раніше не знайомих ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та почали сумісно розпивати спиртні напої.
Після цього, близько 23 годин 00 хвилин між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 взяла металевий предмет з колючо-ріжучими властивостями в свою руку, та під час штовханини, коли потерпілий накинувся тулубом на ОСОБА_4 , остання спричинила потерпілому тяжких тілесних ушкоджень в область грудної клітки, не передбачаючи можливості настання таких суспільно-небезпечних наслідків своїм діянням, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Після чого, ОСОБА_4 , не усвідомлюючи ступінь тяжкості завданих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, покинула місце скоєння кримінального правопорушення.
Згідно висновку експерта №767/Е від 24.05.2017 у наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_7 , 1981 р.н., свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 02.05.2017 о 01.23, у нього мало місце тілесне ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки: рана на передній грудної клітки зліва по середнє-ключичній лінії в проекції 5 міжребер'я, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні досередини, спереду назад, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини грудної стінки, проникає в плевральну порожнину з поранення лівої легені в ділянці шостого сегменту, з явищами гемотораксу (наявність в плевральній порожнині до 400мл -рові) та підшкірної емфіземи.
Знідно п. 1.2 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту «Правила») надано вичерпне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних»;
- п. 4.6. «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів»;
- у п. 2.1.2 та п. 2.1.3/й “Правил” визначено таке: “2.1.2. Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув пісдя його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.
- 2.1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать: “До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать: й) поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, у тому числі і без ушкодження внутрішніх органів”.
Критерієм судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесного ушкодження є критерій небезпеки для життя, тому, відповідно п. п. 2.1.2. та 2.1.3/й “Правил”, виявлене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дій гострим предметом, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (по типу клинка ножа), за давністю може відповідати вказаному терміну. З'ясування обставин спричинення тілесних ушкоджень є виключно компетенцію судово-слідчих органів.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, дала суду показання, які відповідають інкримінованим йому фактичним обставинам кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, а тому, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.
Суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та кваліфікує такі її дії за ст.128 КК України.
Призначаючи вид та міру покарання, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, не одружена, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, її майновий стан, стан здоров'я.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеню тяжкості, обставин злочину, його наслідків, даних про особу обвинуваченої, з метою забезпечення ефективного виховного впливу на неї, її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за дане кримінальне правопорушення у виді обмеження волі.
Разом із тим, враховуючи визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , беручи до уваги особу обвинуваченої, конкретні обставини справи, суд вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 75,76 КК України, ст. ст. 349,370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року обмеження волі волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, поклавши на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи і періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення.
Суддя: