ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/12007.10.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи№ 14/120
за позовомДержавного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА"
доДержавного комітету України з державного матеріального резерву
простягнення 752669,56 грн.
за участю представників сторін
від позивача- Василів М.Д., Гуменна Г.А.
від відповідача- Глузманова М.П.
Державне підприємство "Львівський державний завод "ЛОРТА" (надалі -ДП "Львівський державний завод "ЛОРТА") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет) про стягнення 752669,56 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 48 від 09.09.2002 р. Позивачем виконано в повному обсязі умови вказаного договору та понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у розмірі 752669,56 грн. Однак, всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені ним протягом 2002 -2007 років витрати на зберігання матеріальних цінностей, заборгувавши, при цьому 752669,56 грн.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі судові витрати.
Ухвалою від 26.08.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 19.09.2008 р. відповідач подав відзив, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Ухвалою від 19.11.2008 р. зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської (економічної) експертизи.
03 червня 2009 року до суду надійшов висновок експертизи № 4501 від 25.05.2009 р.
Ухвалою від 10.06.2009 р. поновлено провадження у справі.
Позивач неодноразово звертався з клопотанням про уточнення позовних вимог, відповідно до останнього просить суд стягнути з відповідача 750997,31 грн. основного боргу, 45430,19 грн. відсотків річних, 391131,57 грн. інфляційних витрат, 7520 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2002 р. між Державним підприємством "Львівський державний завод "ЛОРТА" та Комітетом укладено Договір № 48 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, морозильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.
Відповідно до п. 1.2. Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.
Строк оплати за договором встановлений не був.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані главою 36 Цивільного кодексу УРСР, главою 66 ЦК України, Законом України «Про державний матеріальний резерв».
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР, ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Строк дії договору встановлений не був.
Відповідно до умов Договору позивач протягом 2002 -2007 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 752669,56 грн.
Вказані обставини підтверджуються первинними документами, поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, актами виконаних робіт, звітами про наявність цінностей, що надсилались відповідачу.
Оскільки відповідач стверджував, що заявлена позивачем сума витрат є необґрунтованою з метою визначення розміру фактично понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період протягом 2002 -2007 років, господарським судом ухвалою від 19.11.2008 р. у даній справі була призначена експертиза.
За результатом судової експертизи, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, складено та представлено суду висновок № 4501 від 29.05.2009 р., відповідно до якого встановлено, що витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період протягом 2002 -2007 років підтверджуються в сумі 750997,31 грн., з яких: 129823,63 грн. -оплата праці складських працівників, 88328,43 грн. -нарахування на заробітну плату, 26999,36 грн. -вартість електроенергії, 13669,23 грн. -вартість паливних матеріалів (на опалення), 1277,46 грн. -вартість водопостачання, 99881,62 грн. витрати на охорону, 2897,32 грн. -оплата земельного податку, 311968,11 грн. -амортизаційні відрахування, 4206,84 грн. -оплата послуг зв'язку, 18363,93 грн. -поточний ремонт, 19930,87 грн. -транспортні витрати, 33650,51 грн. -фінансові витирати на проведення інвентаризації.
Позивач повністю погодився із результатами експертизи, про що зазначив у своїй заяві про збільшення суми майнових вимог від 06.10.2009 р.
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також понесення ним витрат у більшому розмірі, суду не надано.
Доказів відшкодування витрат за договором суду не надано.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що ДП "Львівський державний завод "ЛОРТА" на адресу Державного комітету України з державного матеріального резерву був направлений лист від 17.07.2006 р. № М-160 з вимогою перерахувати суму боргу за послуги по зберіганню зерна відповідно до умов Договору.
Крім зазначеної вимоги, позивач також звертався до відповідача з претензією № 562-180 від 06.02.2008 р. з вимогою сплатити борг у сумі 752669,56 грн.
Таким чином, строк позовної давності позивачем пропущений не був.
Але, Комітетом відповідних розрахунків проведено не було.
За таких обставин, враховуючи положення чинного законодавства, а також те, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення йому вимоги не оплатив витрати позивача на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, з нього на користь позивача підлягає стягненню, за розрахунком суду 750997,31 грн. боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 45430,19 грн. відсотків річних, 391131,57 грн. інфляційних витрат, 7520 грн. витрат на проведення судової експертизи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд перерахував заявлені до стягнення інфляційні витрати та відсотки річні та враховуючи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно стягненню підлягають 330438,82 грн. інфляційних витрат, 45430,19 грн. відсотків річних.
Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1415 від 19.12.2008 р. позивач сплатив 7520 грн. Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз на проведення судової експертизи.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).
Таким чином, стягненню підлягають 7419,51 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обґрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не надав, таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА" (79040, м. Львів, вул. Патона, 1, код 30162618) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 750997,31 грн. основного боргу, 330438,82 грн. інфляційних витрат, 45430,19 грн. відсотків річних, 7419,51 грн. витрат на проведення судової експертизи, 11268,66 грн. державного мита, 116,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.10.2009 р.