Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "03" грудня 2009 р. Справа № 18/1668
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Бутник І.І., довіреність №1 від 26.08.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Метиз" (м.Київ)
до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с.Дубовий ГайОвруцького району)
про стягнення 48787,71грн.,
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 48787,71грн., з яких: 43707,80грн. основного боргу, 1102,50грн. 3% річних та 3977,41грн. інфляційних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали господарського суду від 10.11.2009р. надав письмове пояснення за №161, довідку про те, що станом на 03.12.2009р. сума основного боргу не змінилась та складає 43707,80грн.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
02 січня 2008р. між ТОВ „Науково-виробниче об'єднання МЕТИЗ” (Постачальник, позивач) та ДП „Овруцьке лісове господарство” (Покупець, відповідач) укладено Договір №27/09 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця металопродукцію надалі - „товар”, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору (п.1.1).
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунка-фактури на підставі відповідних заявок покупця (п.3.1 договору).
На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 176307,80грн., що підтверджується рахунками-фактурами №МЗ-0000281 від 05.06.2008р., №СФ-424 від 19.08.2008р., №СФ-520 від 01.10.2008р., видатковими накладними №МЗ-0000294 від 10.06.2008р., №РН-436 від 22.08.2008р., №РН-516 від 06.10.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЧ №244316 від 04.06.2008р., серії ЯОЧ №244419 від 21.08.2008р., серії ЯОЧ №244473 (а.с.10-19).
Пунктами 4.7, 4.8 договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем по 100% передплаті шляхом перерахування грошових коштів, зазначених у відповідному рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково у розмірі 132600,00грн., що вбачається із банківських виписок від 06.06.2008р. на суму 30000,00грн., від 09.06.2008р. на суму 12600,00грн., від 16.09.2008р. на суму 10000,00грн., від 01.10.2008р. на суму 10000,00грн., від 24.10.2008р. на суму 25000,00грн. та від 13.11.2008р. на суму 25000,00грн. (а.с.45-52). Несплаченою залишилась сума 43707,80грн.
20.03.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №47/03 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 43707,80грн., однак відповідач борг у сумі 43707,80грн. не сплатив (а.с.22-23).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриману металопродукцію в сумі 43707,80грн., яка на час розгляду справи не змінилась. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.03.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.24), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, та з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 43707,80грн.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 43707,80грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 1102,50грн. 3% річних та 3977,41грн. інфляційних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.25,26), вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1102,50грн. 3% річних та 3977,41грн. інфляційних.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок інфляційних та річних не спростував. Наявність заборгованості в сумі 43707,80грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 23.03.2009р., підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.24), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 48787,71грн., з яких: 43707,80грн. основного боргу, 1102,50грн. 3% річних та 3977,41грн. інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526,610,611, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, с.Дубовий Гай, Овруцький район, код ЄДРПОУ 00991887)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Метиз" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33106802) 48787,71грн., з яких:
- 43707,80грн. основний борг;
- 1102,50грн. 3% річних;
- 3977,41грн. інфляційні;
- 487,88грн. витрати по сплаті державного мита;
- 236,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати 3прим:
1 - в справу
2,3 - сторонам