83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.12.09 р. Справа № 35/175пд
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тоніка”, м. Харцизьк, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ
про визнання недійсною частково Угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. в частині п. 1.1.1. цієї Угоди.
Головуючий: Мальцев М.Ю.
Судді: Донець О.Є.
Мартюхіна Н.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Тоніка”, м. Харцизьк, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ про визнання недійсною частково Угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. в частині п. 1.1.1. цієї Угоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р., копії додатків до договору № 360-LD від 11.01.2008 р. № 1, № 2, № 3, № 4, копію акту приймання передачі від 25.01.2008 р., копію угоди від 10.12.2008 р. про часткове розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р., копію акту приймання-передачі від 01.12.2008 р., копію видаткової накладної № 141 від 01.12.2008 р., копію угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р., копію акту приймання-передачі від 15.04.2009 р., норми Конституції України, Цивільного, Господарського та Господарського процесуального кодексів України.
01.09.2009 р. позивачем надано пояснення, якими позивач зазначив, що як вбачається із звіту аудитора, ціна, за якою Лізингоодержувач повернув предмет лізингу за договором № 360-LD від 11.01.2008 р. не може бути нижчою ніж 5702088,47 грн., а відтак - сума заборгованості ТОВ “Тоніка” перед ТОВ “УніКредит Лізинг”, зазначена в п. 1.1. угоди про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. та в акті звіряння розрахунків від 31.05.2009 р. не відповідає існуючим обставинам, що склалися з правовідносин по договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. та положенням діючого податкового законодавства.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.09.2009 р. зазначив, що він звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення боргу за договором фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. з урахуванням підписаної Угоди про розірвання вказаного договору, а не про стягнення за Угодою про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р.; Угоду про розірвання було взято судом як доказ визнання боржником боргу та факт розірвання договору по справі № 40/178, тому немає підстав для часткового визнання її недійсною; у зв'язку із вищенаведеним, вважає, що розгляд справи повинен бути припинений; з посиланням на Узагальнення Верховного Суду України “Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійними”, зазначив, що помилка внаслідок недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 24.09.2009 р. продовжено строк розгляду справи до 27.10.2009 р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.10.2009 р. призначено розглянути справу колегіально у складі суду : Мальцев М.Ю. (головуючий), Донецьк О.Є., Мартюхіна Н.О.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. (надалі Договір) згідно з яким, Лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем (позивач) специфікацій до умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем (п. 1.1. Договору).
Відповідно до Додатку № 1 (Специфікація) до Договору Предметом Лізингу є Сідельні тягачі MAN TGA 18.480 4х2 BLS у кількості 10 одиниць, вартістю 1422214,00 доларів США, у тому числі ПДВ.
Актом приймання передачі від 25.01.2008 р., копія якого міститься у матеріалах справи, Лізингодавець набув Предмет Лізингу у повну і необмежену власність і право власності на нього та передав його Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг відповідно до Договору.
У зв'язку з існуючими фінансовими труднощами, що не дозволяли позивачу виконувати умови Договору щодо сплати поточних лізингових платежів, сторонами було досягнуто домовленості щодо часткового розірвання Договору, про що 10.12.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про часткове розірвання Договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р.
Відповідно до вищевказаної угоди сторонами складено акт приймання-передачі від 01.12.2008 р., згідно до п. 1.1. якого, Лізингодавець прийняв, а Лізингоодержувач передав частково Предмет Лізингу, а саме сідельні тягачі MAN TGA 18.480 у кількості 9 одиниць.
Згідно до п. 2.3. Угоди про часткове розірвання договору, позивачем надано відповідачу видаткову накладну № 141 від 01.12.2008 р., що також підтверджує факт приймання-передачі техніки відповідачем, у тому числі сідельних тягачів MAN TGA 18.480 у кількості 9 одиниць.
15.04.2009 р. між сторонами укладено Угоду про розірвання Договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаної угоди сторони погодились розірвати Договір фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. та всі Додатки до Договору, в порядку та умовах, визначених цією Угодою.
Відповідно до п. 1.1.1. цієї угоди, Лізингоодержувач зобов'язується в двадцятиденний термін після підписання цієї угоди сплатити Лізингодавцю заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів на загальну суму 285988,09 грн.
Як передбачено п. 1.1.2. Угоди Лізингоодержувач зобов'язується після підписання цієї угоди зняти Предмет Лізингу з балансу та передати його Лізингодавцю.
Відповідно до п. 1.1. акту-приймання-передачі від 15.04.2009 р. Лізингодавець прийняв, а Лізингоодержувач передав транспортний засіб, а саме сідельний тягач MAN TGA 18.480 4х2 BLS у кількості 1 (одна) одиниця.
У зв'язку з неоплатою позивачем суми, зазначеної у п. 1.1.1. спірної Угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю “УніКредитЛізинг” (відповідач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тоніка” (позивач) про стягнення 289584,49 грн.
За вказаним позовом господарським судом Донецької області порушено провадження по справі № 40/178.
Однак, позивач вважає Угоду від 15.04.2009 р. про розірвання Договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. частково недійсною в частині встановлення за Товариством з обмеженою відповідальністю “Тоніка” грошових зобов'язань, зазначених у п. 1.1.1. цієї угоди, укладену під впливом помилки, а відтак, такою, що підлягає визнанню частково недійсною у судовому порядку за результатами розгляду цієї позовної заяви.
Позовні вимоги про визнання недійсною частково Угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. в частині п. 1.1.1. цієї Угоди обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право осіб на захист їх законних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист прав та інтересів здійснюється, зокрема, судом, що кореспондується із приписами ст. ст. 55, 124 Конституції України.
Факт порушення прав і інтересів юридичної особи зумовлює виникнення процесуального права на звернення із відповідним позовом до господарського суду згідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
У розумінні положень ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Згідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Отже, зважаючи на вказані засоби судового захисту, та враховуючи, що сума грошового зобов'язання, встановленого у п. 1.1.1. Угоди від 15.04.2009 р. є необґрунтованою, не відповідає умовам договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. , а підписант під час підписання спірної угоди помилився відносно суми грошового зобов'язання, встановленого у п. 1.1.1. Угоди, позивач за цим позовом вважає заявлені вимоги адекватними та належними.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ч. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 норми ст.. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
У п. 1.1.1. спірної угоди зазначається, що Лізингоодержувач зобов'язується в двадцятиденний термін після підписання цієї угоди сплатити Лізингодавцю заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів на загальну суму 285988,09 грн.
Однак, відповідачем не надано розгорнутого розрахунку цієї суми, а саме з яких платежів, передбачених Договором фінансового лізингу вона складається.
Проаналізувавши графіки лізингових платежів, що є Додатком до Договору фінансового лізингу, та фактично здійснені розрахунки за цим договором, позивач зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем є набагато нижчою, ніж зазначено у спірній Угоді.
На замовлення позивача незалежним аудитором проведена перевірка бухгалтерської документації, щодо взаємовідносин за Договором фінансового лізингу на предмет відповідності розміру суми, зазначеної у спірній Угоді від 15.04.2009 р., відповідним бухгалтерським та фінансовим документам.
За результатами проведеної перевірки, аудитором підтверджується правова позиція позивача з вказаного питання.
Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Отже, однією з підстав недійсності договору, передбаченою ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, є суперечність його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У розумінні частини 2 вищевказаної статті, суттєве значення має помилка відносно природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість виконання за цільовим призначенням.
Отже, на переконання позивача за цим позовом, підчас підписання Угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. підписантом з боку позивача було неправильно сприйнято фактичні обставини правочину, а саме, відносно розміру суми заборгованості, зазначеної у п. 1.1.1. цієї Угоди, та обов'язку щодо її (суми) сплати.
Таким чином, у даному випадку вбачається помилка підписанта з боку ТОВ «Тоніка», яка виникла внаслідок необачності та неправильного сприйняття ним істотних умов спірної угоди, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого, ця угода не була б укладена на цих умовах, а відтак, вбачаються підстави для визнання її частково недійсною.
Зазначена правова позиція позивача з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладені у його Роз'ясненні № 02-5/111 від 12.03.1999 р., відповідно до п. 13 яких, під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.
Слід також зазначити, що вищевказана помилка є істотною, оскільки наслідками укладання спірної угоди на зазначених вище умовах, є завищення кредиторської заборгованості перед ТОВ «УніКредит Лізинг» та, у випадку її сплатити ТОВ «Тоніка», у зазначеному розмірі, суттєво погіршиться фінансове становище останнього.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги зазначені норми цивільного законодавства, правову позицію касаційних інстанцій з цього питання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 229 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тоніка”, м. Харцизьк, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ про визнання недійсною частково Угоди від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. в частині п. 1.1.1. цієї Угоди, задовольнити повністю.
Визнати недійсною частково Угоду від 15.04.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 360-LD від 11.01.2008 р. в частині п. 1.1.1. цієї Угоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”, м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тоніка”, м. Харцизьк, Донецька область: 85,00 грн. - витрати по сплаті державного мита; 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 04.12.2009 р.
Суддя