Справа № 2а- 40317/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
17 листопада 2009 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень та податкових вимог,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення, просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення №0001751701/0 від 12.05.2009р., податкове повідомлення № 0000211701/0 від 10.02.2009р., першу податкову вимогу № 1/1092 від 03.04.2009р., другу податкову вимогу № 2/1820 від 15.06.2009р.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2009р., 18.03.2009р., 20.03.2009р. позивачем до АКБ «Європейський»були подані платіжні доручення з призначенням платежу: авансова сплата за 2009р. податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності на суму 9400 грн.; податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) за 2009р. на суму 5000 грн.; збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2009р. на суму 170 грн. Перерахування коштів за цими платіжними дорученнями не здійснено з вини АКБ «Європейський»у зв'язку з недостатністю у банка коштів. Позивач вважає, що оскаржувані податкові вимоги суперечать закону, оскільки зобов'язання по сплаті податків своєчасно та в повному обсязі виконані. Згідно положень п.16.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджету.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду адміністративної справи сповіщений належним чином, надав до суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, зазначив, що причини несплати податкових зобов'язань згідно з Законом України № 2181 не мають значення для факту невиконання платником податків свого обов'язку по оплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), ненадходження з вини банку до бюджету сплаченої платником суми коштів не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган від стягнення такого податкового боргу.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
06 лютого 2009 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова подано податкову декларацію про доходи одержані за 4 квартал 2008 року, відповідно до якої сума доходів отриманих ФО-П ОСОБА_1 протягом 2008р. від підприємницької діяльності становить 9400,00 грн., сума податку -1410,00 грн.
14 квітня 2009р. позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію про доходи одержані за 1 квартал 2009 року, відповідно до якої сума доходів отриманих ФО-П ОСОБА_1 від підприємницької діяльності становить -6345,00 грн., сума податку -952,00 грн.
Відповідно до п.п. «г»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Суд відзначає, що у спірних правовідносинах обов'язок визначити позивачу суму податку з доходів фізичних осіб покладений на відповідача приписами п.п. «б»п.1 ст.14 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р., відповідно до якого, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
За правилами п.2 ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі, зокрема, декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.
Пунктом 3 ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рiк, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рiк. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня i до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.
Оглянувши спірні податкові повідомлення ДПІ у Київському районі міста Харкова № 0000211701/0 від 10.02.2009р., яким визначено суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 2009р.у розмірі 1410,00 грн. з граничними строками сплати 16.03.2009р., 14.05.2009р., 14.08.2009р., 16.11.2009р. та №0001751701/0 від 12.05.2009р., яким визначено суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 2009р.у розмірі 951,75 грн., суд відмічає, що за підставами винесення та розмірами нарахованого податку податкові повідомлення узгоджуються з належними нормами закону.
Абзацом 3 п.3 ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»зазначено, що додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а зайво сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.
Таким чином, суд зазначає, що податкові повідомлення не покладають на позивача тих обов'язків, що не передбачені законом, визначені спірними повідомленнями суми податку відповідають податковим зобов'язанням, самостійно обрахованим позивачем та зазначеним ним у деклараціях за 4 квартал 2008р. та 1 квартал 2009р., а тому підстави для висновку про незаконність та скасування повідомлень відсутні.
Згідно з п.1.10 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
За визначенням п.1.3 ст.1 вказаного Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Досліджуючи підстави виникнення зазначених у спірних податкових вимогах сум податкового боргу, суд виходить з такого.
18.03.2009 року позивачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009 року, де задекларовано суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 715,00 грн.
Відповідно до облікової картки платника ПДВ ОСОБА_1 станом на 30.03.2009р. на рахунку позивача обліковувалась переплата в розмірі 343, 00 грн., таким чином сума податкового зобов'язання, яка належить до сплаті коштами склала - 372,00 грн.
14.04.2009р. позивачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 року, де задекларовано суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 553,00 грн. Відповідно до облікової картки платника ПДВ станом на 30.04.2009р. сума податкового зобов'язання, яка належить до сплати склала - 925,00 грн.
18.05.2009 року позивачем подано до податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року, де задекларовано суму ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 365,00 грн. Відповідно до облікової картки платника ПДВ станом на 01.06.2009р. сума податкового зобов'язання, яка належить до сплати склала - 1290,00 грн.
З податку на доходи фізичних осіб позивачу згідно з податковими повідомленнями № 0000211701/0 від 10.02.2009р. та №0001751701/0 від 12.05.2009р. позивачу належало сплатити 2361,75 грн.
До матеріалів справи позивач надав копії платіжних доручень №909 від 12.03.2009р. на суму 9400,00грн. з призначенням платежу «авансова сплата за 2009р. податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності», та №1009 від 18.03.2009р. на суму 5000 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) за 2009р.». Оглянувши оригінали перелічених платіжних доручень, суд відмічає, що вони були належно оформлені позивачем, підтвердженням чому є прийняття їх до виконання АКБ «Європейський», відповідно до вхідного штампу банку та повідомлення банку.
Водночас з цим, суд констатує, що за переліченими платіжними дорученнями банк кошти до бюджету не перерахував, а в повідомленні про невиконання розрахункового документа зазначив, що не має можливості виконати доручення у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку, платіжне доручення банк узяв для обліковування за позабалансовим рахунком 9804.
Відповідно до листа АКБ «Європейський»від 16.11.2009р. за вих.№5848 станом на 18.03.2009р. залишок на поточному рахунку позивача, ФОП ОСОБА_1 складав 106986,67 грн.
За таких умов, суд приходить до висновку, що грошових коштів позивача на розрахунковому рахунку було достатньо для сплати суми податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за платіжним дорученням № 909 від 12.03.2009 року на суму 9400,00 грн. з призначенням платежу: «авансова сплата за 2009р. податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності»та податку на додану вартість за платіжним дорученням № 1009 від 18.03.2009р. на суму 5000грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) за 2009р.».
Оскільки позивач належно оформивши платіжні доручення і подавши їх до установи банку, де на його рахунку обліковувались безготівкові кошти, в розмірі достатньому для виконання платіжних доручень, виконав всі без виключення дії, які покладені на нього чинним законодавством, то суд доходить висновку про припинення обов'язку позивача по оплаті податків, зборів (обов'язків) в цій частині.
Матеріалами справи підтверджено, що банк не виконав прийнятих ним платіжних доручень у зв'язку з відсутністю коштів на його кореспондентському рахунку, тобто з причин, які не залежать від позивача.
Окрім того, суд враховує, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно преамбули вказаного Закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення..
Відповідно до п.1.2, 1.3 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Положеннями частин 3,4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу (п.1.15 ст.1 вказаного Закону).
Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Пунктом 1.29 ст.1 встановлено, що платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Відповідальність банків при здійснені переказу визначається положеннями ст.32 зазначеного Закону, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Таким чином, кореспондентські рахунки -це власні рахунки банку.
Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним, на думку суду, в даному випадку є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Коли це не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181-ІІІ, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Підпунктом 16.5.3 п.16.5 ст.16 Закону України №2181-ІІІ, встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.
Саме для банку, а не для платника податків розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку.
Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.
Згідно підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181-ІІІ, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. Банком, обслуговуючим платника податків -позивача, були прийняті платіжні доручення на сплату всієї суми прибуткового податку, а отже, відсутні як підстави для нарахування пені, так і підстави для вимоги про сплату сум податку, не зарахованих до бюджету банком.
Згідно з ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підставою для направлення податкових вимог є наявність податкового боргу.
Судовим розглядом обставини наявності у позивача податкового боргу по ПДВ в сумі 1290,00грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1421,75 грн. не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було виконано всі необхідні дії, спрямовані на своєчасну та в повному обсязі сплату ПДВ в сумі 1290,00грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 1421,75грн., то податкові вимоги № 1/1092 від 03.04.2009р., № 2/1820 від 15.06.2009р., виставлені відповідачем на адресу ФО-П ОСОБА_1 з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності вимогам є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень та податкових вимог підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень та податкових вимог - задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати податкові вимоги №1/1092 від 03.04.2009р. з податку на додану вартість на суму 372,00 грн., №2/1820 від 15.06.2009р. з податку на додану вартість на суму 1290,00 грн., податку з доходів фізичних осіб на суму 1421,75 грн., загальна сума 2711,75 грн., виставлених ДПІ у Київському районі м. Харкова на адресу ФО-П ОСОБА_1
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (61183, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1,70 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2009 року.
Суддя Шевчен ко О.В.