Справа № 336/1940/17
Провадження № 2/336/1385/2017
(заочне)
31 жовтня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнював та в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 11 967, 98 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, 5 000, 00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, суму у розмірі 128,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у сумі 640, 00 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 1025, 10 грн. та витрати на повідомлення відповідача про проведення експертизи в сумі 38, 40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_2 біля будинку № 10 по вул. Північне шосе в м. Запоріжжя на паркові біля ПС «ЗАС», керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не переконався в безпеці та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, що належить позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждалих немає, автомобілі пошкоджено.
Відповідно до вимог пункту 10.9 правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2017 року у справі № 334/8818/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За твердженням позивача, після дорожньо-транспортної пригоди всі необхідні матеріали були зареєстровані у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), де застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача. У даній страховій компанії позивачу було запропоновано 5 000, 00 грн., однак він відмовився, згодом йому повідомили, що ремонт його автомобіля буде проводитися шість місяців.
В подальшому, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Запоріжжя» (далі - ТОВ «Ніко-Запоріжжя»), де він купував свій автомобіль, ремонт його автомобіля даною компанією було оцінено на загальну суму 23 353 грн. 25 коп., що підтверджується рахунком № 00172 від 07.03.2017 року.
23.03.2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Запоріжжя» грошові кошти у розмірі 8 886, 56 грн., однак цих коштів недостатньо для ремонту автомобіля.
За твердженнями позивача, відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з тим, що відповідач з 19.12.2016 року не відшкодував спричинену позивачу шкоду, останній протягом 10 місяців не мав можливості відновити свій автомобіль. Йому довелося витрачати свій робочий час на звернення до суду, адвоката, експертів. Позивач вважає, що такою поведінкою відповідачем йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 5 000,00 грн.
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.
Представник третьої особи ПрАТ «СК «ВУСО» в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду письмові пояснення за змістом яких просив суд розглядати справу без участі представника ПрАТ «СК «ВУСО» та повідомив, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.10.2016 року № АК/1308886, за умовами якого страховик взяв на себе зобов'язання, у випадку настання страхового випадку, відшкодувати завдану страхувальником шкоду третім особам при експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ЗАЗ Vida», д.н. НОМЕР_3. В період дії вищевказаного договору (19.12.2016 року) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу під керуванням відповідача та транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer»,д.н. НОМЕР_4, внаслідок якої вказані автомобілі отримали механічні ушкодження. ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою на виплату страхового відшкодування. Після отримання всіх необхідних документів ПрАТ «СК «ВУСО» вищевказану подію визнано страховим випадком та перераховано на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 8 886, 56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5804 від 23.03.2017 року. Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування від 27.12.2016 року, зазначена сума складає 8 886, 56 грн., оскільки відповідно до чинного законодавства шкода від пошкодження транспортного засобу відшкодовується з урахуванням зносу. Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «СК «ВУСО» за даним страховим випадком виконало свої обов'язки перед позивачем в повному обсязі та вчасно.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, заяви щодо розгляду справи без його участі до суду не надходило, а тому на підставі статей 224 - 226 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за згодою позивача.
За таких обставин, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_2 біля будинку № 10 по вул. Північне шосе в м. Запоріжжі на паркові біля ПС «ЗАС», керуючи автомобілем НОМЕР_5, під час руху заднім ходом не переконався в безпеці та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, власник ОСОБА_1, чим порушив вимоги пункту 10.9 правил дорожнього руху України.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждалих немає, автомобілі пошкоджено (а.с.3).
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн. При цьому у судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину (а.с.3).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В даному випадку, наявність вини в діях відповідача ОСОБА_2 не підлягає доказуванню.
Власником транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_4, є позивач ОСОБА_1, транспортного засобу «ЗАЗ Vida», д.н. НОМЕР_3 - відповідач ОСОБА_2
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ Vida», д.н. НОМЕР_3ОСОБА_2В, за шкоду завдану майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" «ВУСО», що підтверджується копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1308886 від 31.10.2016 року (а.с. 40).
Відповідно до копії рахунку № 00172 від 07.03.2017 року, наданого ТОВ «Ніко-Запоріжжя», сума відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_4, становить 23 353, 25 грн. (а.с.4).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.40-44, 72-80), ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 у розмірі 8 886, 56 грн.
Ухвалою суду від 16.06.2017 року, за клопотанням позивача по справі, судом призначено судова автотоварознавча експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:
«- Яка вартість матеріального збитку (шкоди), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин за участю автомобілів НОМЕР_7 та «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_4?
- Яка вартість матеріального збитку (шкоди), без урахування коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6 внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин за участю автомобілів НОМЕР_7 та «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_4.»
З отриманого висновку експерта № 11-139 від 25.09.2017 року (а.с.110-123) вбачається, що вартість матеріального збитку (шкоди), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин за участю автомобілів НОМЕР_7 та «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_4 може складати: 9 004 грн. 96 коп.; вартість матеріального збитку (шкоди), без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка відбулась 19.12.2016 року о 12 годині 00 хвилин за участю автомобілів НОМЕР_7 та «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_4 може складати: 20 972 грн. 74 коп.
Відповідно до пункту 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.
При розгляді вказаної справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір реальних збитків, які спричинені позивачу в результаті ДТП з вини відповідача, повинен визначатись на момент розгляду справи, виходячи з дійсної вартості проведених ремонтних робіт, а у випадку часткового відновлення автомобіля - і реальної вартості ремонтних робіт, які необхідно ще провести.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Однак, позивач не довів суду належними та допустимими доказами на момент розгляду справи розмір реальних збитків, які поніс позивач у зв'язку з відновленням свого транспортного засобу та недостатність їх компенсування за рахунок отриманої страхової виплати, що є істотними обставинами для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та розміром страхової виплати на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Висновок експерта № 11-139 від 25.09.2017 року на тій підставі, що він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін"юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, відтак, повинен бути покладений в основу рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на корись позивача ОСОБА_1 118, 40 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, як різниці вартості матеріального збитку (шкоди), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка становить 9 004 грн. 96 коп. та суми сплаченого позивачу страхового відшкодування у розмірі 8 886, 56 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині 2 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 з 19.12.2016 року не відшкодував спричинену позивачу шкоду, що мало наслідком неможливості для позивача відновити свій автомобіль, а тому йому довелося витрачати свій робочий час на звернення до суду, адвоката та експертів.
Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій/бездіяльності, що досягло певного психологічного стану - фізичних (відчуття фізичного болю) чи душевних (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо) страждань.
Моральна шкода щодо фізичних осіб -категорія суб'єктивна та оціночна і у своєму виникненні, коли постає питання про наявність підстав для її матеріальної компенсації, і у вимірі, коли визначається розмір її компенсації.
Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди. Суд виходить з того, що об'єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, є, зокрема: неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Таким чином, можна дійти висновку, що застосування норм з відшкодування моральної шкоди пов'язане з використанням значної кількості оціночних понять, які окреслені законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З'ясовуючи чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, суд встановив, що ці обставин є недоведеними позивачем.
Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань відповідачем ОСОБА_2, не наданням доказів в підтвердження того, в чому полягає причинний зв'язок між моральною шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Відповідно до частини1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 640, 00 грн. за подання позову до суду, витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 1025, 10 грн. та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 38, 40 грн.
Оскільки позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статями 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. м. Мари, Туркменістан, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) 118 грн. 40 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ур. м. Мари, Туркменістан, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 06 грн. 26 коп., витрат на повідомлення про проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 38 грн. 40 коп., витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 09 грн. 93 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Я.Р.Марко