"01" листопада 2017 р. Справа № 922/2902/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 17.08.17 р.);
відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 17.05.17 р.),
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.3124Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017 року
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелія", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд", м. Харків
про стягнення 16104,42 гривень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нелія", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд", м. Харків 3472,30 грн. пені та 12632,22 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2017 року у справі № 922/2902/17 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він належним чином виконав умови договору та повністю оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим вважає помилковими висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору. Як зазначає відповідач, позивач, в порушення п.3.1 та п.5.1 договору, поставив товар за відсутності попередньої оплати від відповідача, що, на думку відповідача, є підставою для визначення строків оплати товару відповідно до положень ст.530 ЦК України.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказав, зокрема, що відповідач, отримавши товар та підписавши видаткові накладні, погодився на поставку товару без передоплати, та, як наслідок, на підставі п.5.1 договору та ст.692 ЦК України був зобов'язаний його оплатити одразу після отримання. Як зазначає позивач, оскільки відповідач вчасно не сплатив за товар, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та наявність підстав для стягнення з останнього пені та штрафу на підставі п.6.3 та п.6.4 договору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
05.04.2017 р. між ТОВ «Нелія» (продавець) та ПАТ «Піведенспецбуд» (покупець) укладено договір поставки № 05/04/17 (далі- договір) (а.с.11).
Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) паливно-мастильні матеріали (в подальшому - товар).
Згідно п.1.2 договору, кількість, асортимент, ціну товару зазначено у відповідних видаткових накладних, або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Як визначено в п.2.1 договору, ціни на товари, що поставляються за цим договором, зазначені у рахунках фактурах та видаткових накладних. Ціна кожної партії товару узгоджується сторонами. Ціна товару може змінюватись в сторону збільшення або зменшення згідно зі змінами ринкових цін на товар.
Відповідно до п.3.1 договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві товар протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання 100% попередньої оплати.
В п.3.5 договору зазначено, що товар вважається переданим з дати фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних.
Згідно з п. 5.1 договору, умови розрахунків - 100% попередня оплата.
Оплата вартості товару виконується шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.4 договору).
Дата оплати товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.5.6 договору).
Відповідно до п.6.3 договору, в разі порушення покупцем строку оплати вартості товару, він зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до сплати за кожен день порушення свого зобов'язання.
У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов'язаний, крім пені, сплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця (п.6.4 договору).
Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, здійснив поставку відповідачу палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 9600 л. на суму 180460,80 грн., що підтверджується видатковими накладними:
№ 02/06-2 від 02.06.2017 р. на загальну суму 91180,80 грн. (а.с.14);
№ 12/06-2 від 12.06.2017 р. на загальну суму 89280,00 грн. (а.с.16).
Позивач зазначає, що відповідач поставлений товар своєчасно не оплатив, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію №1 від 23.06.2017 року із вимогою погасити заборгованість в розмірі 189108,80 грн. (а.с.30).
04.07.2017 року позивач направив відповідачу претензію №2 із вимогою погасити основний борг в розмірі 189108,80 грн., а також сплатити пеню в сумі 3220 грн. та 12632,26 грн. штрафу, нарахованих на підставі п.6.3, п.6.4 договору.
Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №802 від 05.07.2017 р. на суму 10 000 грн.; №853 від 18.07.2017 р. на суму 10 000 грн.; №854 від 18.07.2017 р. на суму 10 000 грн.; №922 від 31.07.2017 р. на суму 10 000 грн.; №955 від 03.08.2017 р. на суму 10 000 грн.; № 959 від 04.08.2017 р. на суму 15 000 грн.; №973 від 07.08.2017 р. на суму 60 000 грн.; №1039 від 14.08.2017 р. на суму 10000 грн.; №1062 від 16.08.2017 р. на суму 35 460,80 грн. (а. с. 18-27).
В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач повністю оплатив поставлений товар, однак порушив строки оплати, визначені розділом 5 договору та ст.692 ЦК України, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 3472,30 грн. та штрафу в розмірі 12632,22 грн.
Відповідач проти позову заперечував та у відзиві вказав, що він належним чином виконав умови договору та в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар. Крім того, відповідач зазначає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору щодо строків поставки товару, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Судова колегія приймає до уваги наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Частинами першої та другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.
Умовами договору поставки №05/04/17 від 05.04.2017 року (п.5.1) передбачено, що розрахунки проводяться шляхом 100% передоплати.
Відповідно до п.5.1 договору поставки, продавець зобов'язується поставити товар протягом 3 робочих днів з моменту отримання 100% попередньої оплати.
Вказаним договором не передбачено інших строків виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати товару, окрім, 100% передоплати.
В договорі поставки №05/04/17 від 05.04.2017 року сторони не передбачили розстрочення оплати поставленого товару.
Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-78гс14 від 19.08.2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачу товар 02.06.2017 року та 12.06.2017 року за відсутності попередньої оплати від відповідача.
Разом із тим, відповідачем товар було прийнято без зауважень, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №02/06-2 та №12/06-2.
Оскільки відповідач отримав поставлений позивачем товар без зауважень, з урахуванням приписів ст. 692 ЦК України, обов'язок відповідача оплатити товар виник відразу після його прийняття за вказаними видатковими накладними та їх підписання.
Як свідчать матеріали справи, першу часткову оплату за поставлений позивачем товар відповідач здійснив лише 05.07.2017 року, а повністю розрахувався за товар 16.08.2017 року.
Враховуючи наведене, з 03.06.2017 року розпочалось прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару за накладною №02/06-2 від 02.06.2017 року, а з 13.06.2017 року - за накладною №12/06-2 від 12.06.2017 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 02.06.2017 року по 10.08.2017 року в сумі 3472,30 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.6.3 договору, в разі порушення покупцем строку оплати вартості товару, він зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми належної до сплати за кожен день порушення свого зобов'язання.
Оскільки відповідач не оплатив поставлений 02.06.2017 року товар в день його прийняття та підписання видаткової накладної №02/06-2, прострочення виконання ним грошового зобов'язання розпочалось з 03.06.2017 року.
Отже, правомірним є нарахування пені з 03.06.2017 року.
Протягом вказаного позивачем періоду сума основного боргу відповідача змінювалась, оскільки 12.06.2017 року відбулась друга поставка товару за накладною №12/06-2, а в подальшому відповідач частково сплачував за поставлений товар до повного погашення суми основного боргу.
Враховуючи наведене, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що розмір заявленої до стягнення з відповідача пені за період з 03.06.2017 року по 10.08.2017 року складає:
-за період 03.06.17-12.06.17 на заборгованість в розмірі 91180,80 грн.- 624,53 грн.;
-за період 13.06.17-04.07.17 на заборгованість в розмірі 180460,80 грн.- 2719,27 грн.;
- за період 05.07.17-17.07.17 на заборгованість в розмірі 170460,80 грн.- 1517,80 грн.;
-за період 18.07.17-24.07.17 на заборгованість в розмірі 150460,80 грн. - 721,39 грн.;
-за період 25.07.17-30.07.17 на заборгованість в розмірі 140460,80 грн. - 577,24 грн.;
-за період 31.07.17-02.08.17 на заборгованість в розмірі 130460,80 грн.- 268,07 грн.;
-за період 03.08.17-03.08.17 на заборгованість в розмірі 120460,80 грн.- 82,51 грн.;
-за період 04.08.17-06.08.17 на заборгованість в розмірі 105460,80 грн. - 216,70 грн.;
-за період 07.08.17-10.08.17 на заборгованість в розмірі 45460,80 грн. - 124,55 грн.
Отже, загальний розмір пені за вказаний період складає 6852,06 грн.
Однак, враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в заявленому позивачем розмірі, а саме - 3472,30 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 12632,22 грн., нарахований на підставі п.6.4 договору поставки.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як роз'яснено в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: «Застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати».
В п.6.4 договору поставки сторони узгодили, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов'язаний крім пені сплатити продавцю штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця.
Як встановлено колегією суддів вище, 03.06.2017 року розпочалось прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару, а повністю відповідач розрахувався за поставлений товар лише 16.08.2017 року.
Отже, термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків з позивачем перевищує 10 календарних днів, що є підставою для нарахування позивачем штрафу на підставі п.6.4 договору.
04.07.2017 року позивач рекомендованим поштовим відправленням направив відповідачу претензію №2 від 03.07.2017 року із вимогою сплатити, зокрема, штраф в розмірі 12632,26 грн., нарахований на підставі п.6.4 договору (а.с.32,32).
В матеріалах справи міститься фіскальний чек від 04.07.2017 року, що свідчить про направлення позивачем претензії, а також повідомлення про вручення відповідачу 05.07.2017 року вказаного поштового відправлення (а.с.32,33).
До отримання вказаної претензії будь-яких розрахунків з позивачем відповідач не здійснював.
У визначений п.6.4 договору 5-денний строк з дня отримання претензії відповідач штраф не сплатив, доказів його сплати суду не представив.
Судова колегія, здійснивши власний розрахунок штрафу, встановила, що його розмір складає 12632,26 грн. (7% від заборгованості в розмірі 180460,80 грн.).
Вказаний розмір штрафу вірно зазначено також в претензії позивача №2 від 03.07.2017 року.
Однак, в позові позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в 12632,22 грн.
Враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в заявленому позивачем розмірі, а саме - 12632,22 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач у відзиві на позов вказав, що позивачем порушено п.3.4 договору, а саме: при передачі товару не надано сертифікат якості на товар.
Згідно п.3.4 договору, товар передається продавцем покупцю за якістю - відповідно якості, яка зазначена в сертифікаті якості на цю партію товару.
Відповідно до ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як встановлено колегією суддів, товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень і претензій.
Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою передати сертифікати якості матеріали справи не містять.
Отже, відповідачем, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не доведено обставин, на які він посилається.
Враховуючи наведене, доводи відповідача є необгрунтованими.
В апеляційній скарзі та в судовому засіданні 30.10.2017 року відповідач зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки позивач відступив від умов договору в частині строків поставки товару.
Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив попередню оплату, однак прийняв товар від позивача без будь-яких застережень щодо строків його оплати, тобто не відмовився від виконання зобов'язання.
В подальшому, відповідач не звертався до позивача з приводу узгодження порядку та строків оплати товару.
Отже, своїми діями відповідач погодився на поставку товару без передоплати та повинен був своєчасно виконати свій обов'язок з оплати цього товару.
Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, що строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права - ч.1 ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Аналогічна правова думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2013 року у справі №5021/2330/2011.
Таким чином, враховуючи, що договором №05/04/17 від 05.04.2017 року не встановлено інший порядок оплати, окрім 100% передоплати, яку відповідачем здійснено не було, наявність у відповідача зобов'язання сплатити за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.
Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2017 року у справі №922/2902/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 06.11.2017 року.
Головуючий суддя Медуниця О.Є.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н.В.