"31" жовтня 2017 р. Справа № 917/1540/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Кохан Ю.В.
за участю:
представника позивача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судового засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 (вх. № 3109 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», м. Полтавська область, м. Кобеляки
про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 по справі № 917/1540/17 (суддя Безрук Т.М.) позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому розмірі.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що в даному випадку предметом позову є вимога майнового характеру (звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості), в зв'язку з чим невірне визначення позивачем ставки судового збору за подання даного позову, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Позивач із даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неврахування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 по справі № 917/1540/17 скасувати, а дану справу передати до Господарського суду Полтавської області для розгляду по суті. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має оплачуватись судовим збором як вимога немайнового характеру, оскільки така вимога пред'явлена позивачем після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості за Кредитним договором), підтвердженням чого рішення Господарського суду Полтавської області від 22.07.2010 по справі № 19/94. Скаржник вважає, що оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки має на меті задоволення вимог позивача за основним зобов'язанням (відносно якого вже існує рішення господарського суду, що набрало законної сили) шляхом продажу іпотечного майна (як визначено у прохальній частині позову у даній справі № 917/1540/17), даний позов не створює нових майнових зобов'язань, що виходять за межі існуючого основного зобов'язання - тобто даний позов є немайновим. Однак, на думку позивача, судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини справи і, як наслідок, невірно витлумачено характер позовних вимог АТ «РОДОВІД БАНК», результатом чого стало постановлення оскаржуваної ухвали від 19.09.2017 про повернення позову Банку без розгляду. Тому позивач вважає, що за наведених обставин дана ухвала не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, адже передбачене законом право позивача на відновлення порушеного права за рахунок предмета іпотеки є порушеним. Окремо скаржник наголошує, що за таких обставин будуть порушені майнові інтереси позивача як товариства, у статутному капіталі якого частка держави, в особі Міністерства Фінансів України, яка становить 99,97 %.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 клопотання позивача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено, прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2017 р. об 11:00 год. Крім того, даною ухвалою зобов'язано позивача завчасно надати суду апеляційної інстанції копію позовної заяви з додатками (вх. № 1810/17 від 18.09.2017), що подана у справі № 917/1540/17, а відповідача - надати в порядку статті 96 Господарського процесуального кодексу України відзив на апеляційну скаргу.
30.10.2017 судом апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», м. Полтавська область, м. Кобеляки отримано заяву (вх. № 10941) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням відповідачем копії апеляційної скарги з додатками та неможливістю надання відзиву на апеляційну скаргу позивача. Крім того, відповідач просить суд апеляційної інстанції зобов'язати позивача направити на адресу ТОВ «Зоря» копію апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17.
На виконання вимог ухвали суду від 17.10.2017 позивачем 31.10.2017 надано позовну заяву (вх. № 1810/17 від 18.09.2017) з додатками, що подана у справі № 917/1540/17.
31.10.2017 від Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ надійшло клопотання (вх. № 10988) про участь представника позивача у судовому засіданні 31.10.2017 і при подальшому розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17 в режимі відеоконференції.
Також, 31.10.2017 від Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ надійшло клопотання (вх. електр. пошта № 1731) про відкладення розгляду справи та про участь у наступному судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції.
Розглянувши вищезазначені клопотання позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на нижченаведене.
Як вбачається з матеріалів поданої позивачем апеляційної скарги, її копію з додатками було надіслано 02.10.2017 на адресу відповідача: 39200, Полтавська область, Кобеляцький район, місто Кобеляки, вул. Короленка, буд. 2, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать додані до апеляційної скарги опис вкладення у цінний лист та поштовий чек. Вказаним підтверджується виконання позивачем вимог статті 95 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави покладати на позивача обов'язок з повторного надсилання апеляційної скарги відповідачу.
Відповідно до частини першої статті 74 - 1 Господарського процесуального кодексу України питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.
З огляду на те, що клопотання позивача (вх. № 10988) про участь його представника у судовому засіданні 31.10.2017 в режимі відеоконференції надійшло до суду 31.10.2017, тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що явку представників сторін в судове засідання 31.10.2017 не визнано обов'язковою, відсутність відзиву на апеляційну скаргу згідно статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті, тому колегія суддів, з огляду на обмежені процесуальні строки апеляційного розгляду справи, встановлені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, відсутність клопотань з боку сторін спору щодо продовження цього строку, не знаходить правових підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 (вх. № 3109 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17 не підлягає задоволенню, враховуючи нижченаведене.
Згідно частини п'ятої статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2017 року АТ «РОДОВІД БАНК» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» про звернення стягнення на предмети іпотеки, обґрунтовуючи позовні вимоги існуванням непогашеної заборгованості, що утворилась за укладеним між сторонами даного спору Кредитним договором №79.1/17-КЛВ-08 від 28.03.2008.
При цьому, рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.07.2010 у справі №19/94 за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача 9979288,38 грн. задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» 9440494, 35 грн. боргу за кредитом, 50000,00 грн. заборгованості зі сплати комісії, 194,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 364071,58 грн. пені за несвоєчасне погашення боргу за кредитом.
Дане рішення набрало законної сили і станом на дату звернення позивачем із даним позовом у справі № 917/1540/17 відповідачем не виконано, а тому позивач звернувся до суду із даною позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 дана позовна заява була повернута без розгляду, у зв'язку із тим, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1600,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».
Положенням пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції послався на те, що заявлені у справі вимоги носять майновий характер, оскільки предметом спору є нерухоме майно, яке має вартісну оцінку, проте позивачем помилково віднесено даний позов до позовів немайнового характеру.
Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 44 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В пункті 2.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.
У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.
Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів.
У пункті 2.2. Постанови Пленуму від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» Вищим господарським судом України роз'яснено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
За частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», м. Полтавська область є звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 79.1/17-3.1-08 від 28.03.2008, який було укладено між Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ», посвідченим 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 369, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» перед позивачем за Кредитним договором від 28.03.2008 № 79.1/17-КЛВ-08 в сумі 5 866 207,47 грн. із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Відтак, між сторонами спору склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер.
Оскільки позивачем заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором, тому дана вимога підлягає вартісній оцінці, і не може розцінюватися як вимога немайнового характеру.
В пункті 1.4. Договору іпотеки від 28.03.2008, який додано до позову, сторонами визначена вартість предмета іпотеки в сумі 11 658 569,78 грн.
Інших доказів щодо вартості предмету іпотеки позивачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи те, що даний спір є майновим спором, тому за подання до господарського суду такої заяви оплачується судовим збором за ставкою, встановленою Законом для позовних заяв майнового характеру.
Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку за подання позовної вимоги майнового характеру про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 11658569,78 грн., судовий збір підлягає сплаті у розмірі 174878,55 грн. (11658569,78 грн. * 1,5%).
Натомість, позивачем в якості доказу сплати судового збору за подання позову у даній справі додано платіжне доручення № BUD.354816.142454 від 11.09.2017, відповідно до якого позивач сплатив 1600,00 грн., як за позовну заяву немайнового характеру.
Таким чином, недоплачена сума судового збору становить 173278,55 грн.
Беручи до уваги те, що Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», м. Київ не було подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви без розгляду.
Заперечуючи проти вищевказаного, позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості). Беручи до уваги те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.07.2010 у справі №19/94 було стягнуто з ТОВ «Зоря» суму заборгованості, тому на думку скаржника судовий збір за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки сплачується як за вимогу немайнового характеру, оскільки вона була пред'явлена після вирішення вимоги про стягнення заборгованості.
Однак колегія суддів вважає такі посилання скаржника помилковими, оскільки предмет іпотеки, за рахунок якого буде погашатись кредиторська заборгованість, має вартісну оцінку. Ціна позовної вимоги визначається розміром виконання, на яке претендує позивач за рахунок предмета іпотеки, а тому у позовах про звернення стягнення на предмет іпотеки ціна позову визначається вартістю предмета іпотеки.
Таким чином, заявлена у даній справі позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є вимогою майнового характеру, оскільки у разі позитивного рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки заявник одержує нерухоме майно, що має вартісну оцінку, в зв'язку з чим розмір судового збору повинен визначатись, виходячи із вартості цього майна.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (пункт 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів».
Крім того, при зверненні до суду першої інстанції із даним позовом, Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», м. Київ послалося на пункт 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому міститься роз'яснення про те, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.
Однак ці посилання позивача обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції як належні підстави для сплати судового збору у заниженому розмірі, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1 від 24.06.2011 «Про затвердження Регламенту пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» передбачено, що у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до частини п'ятої статті 31 та статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діє пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі всіх суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах цивільної і кримінальної юрисдикцій та інших питань, віднесених до його повноважень Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, до повноважень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відноситься, зокрема, узагальнення практики застосування матеріального і процесуального закону з метою забезпечення однакового застосування норм права під час розгляду справ цивільної та кримінальної юрисдикцій.
В даному випадку позовна заява подана в межах господарської юрисдикції, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування в даному випадку пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги стосовно обмеження судом першої інстанції його права на судовий захист, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після виправлення допущених порушень (частина третя статті 63 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17 про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду згідно з пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України відповідає матеріалам справи, нормам процесуального та матеріального права, тому відсутні правові підстави для її скасування.
Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.09.2017 у справі № 917/1540/17 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Пелипенко Н.М.