печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58438/17-к
02 листопада 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ "ТФ"АПИС" про зняття арешту з майна,
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, яке підтримав під час його розгляду, обгрунтовуючи наступним. 14 липня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 по справі № 757/40480/17-к розглянула клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000060001760.
За результатами розгляду справи слідчим суддею ОСОБА_4 постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ТФ АПИС» (код ЄДРПОУ 40977824) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , відкритих у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» (МФО 320984), що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б. 107-А, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Кисва від 14.07.2017 винесена без повідомлення та участі власника грошових коштів.
Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП]. заява N 31107/96. п. 58 ECHR. 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року. SeriesА N 296-А. п. 42. та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99. пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73 Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50. Series А N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України "арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку".
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017, арешт на безготівкові грошові кошти на рахунках ТОВ "ТФ АПИС" накладено лише на основі того, що стороною обвинувачення зазначено у клопотанні про те, що "вказані грошові кошти є предметом конфіскації, яка передбачена ч. 2 ст. 209 КПК України, а тому є необхідність накласти арешт на ці кошти з метою подальшої конфіскації".
Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді не наведено.
Варто зазначити, що до грошових коштів на розрахункових рахунках не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру у зв'язку не відповідності критеріям. Арешт майна не відповідає вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України, де зазначено, що "у випадку, передбаченому пунктом З частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна".
Отже, арешт на майно можна накласти лише в тому разі, коли особа перебуває у статусі підозрюваного чи обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні або коли провадження здійснюється щодо юридичної особи. Проте будь-яких доказів того, що відносно ТОВ "ТФ АПИС" здійснюється кримінальне провадження, стороною обвинувачення надано не було.
Хочемо також звернути увагу на те, що в пп. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, підготовленого ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, прямо зазначено: «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не е підозрюваним".
Відносно юридичної особи не здійснюється провадження, що слідує із кваліфікації самого кримінального провадження: ст. 205, ст. 209, ст. 358 КК України. Крім того, у кримінальному провадженні нікому не оголошено підозри чи обвинувачення.
Разом з тим, арешт майна не відповідає і вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України, у якій зазначено, що "у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу".
Згідно ст. 98 КПК України до речових доказів відносяться зокрема гроші і цінності. Проте як зазначалось вище, судом не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між коштами на розрахункових рахунках та їх відповідність вимогам ст. 98 КПК України.
Згідно положень коментованої статті, визнаються речовими доказами гроші, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Проте згідно диспозицій інкримінованих статей, зокрема ст. 205 КК України, речовими доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема:реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою;
внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини;залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо);відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах;короткий термін існування підприємства, відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підприємства, яке лише нещодавно зареєструвалось.
Зі змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді від 26.07.2017 не встановлено конкретних обставин, за яких вчинено кримінальне правопорушення, відсутня наявність сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних посадових осіб та подій, які викладені в клопотанні.
Окрім того, в ухвалі слідчим суддею не зазначено конкретних підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснювати арешт майна, не доведено, що кошти, які знаходяться на рахунках товариства, отримані злочинним шляхом та не надано доказів в обгрунтування зазначених підстав. До таких доказів можуть належати: протоколи допиту свідків; копії документів, отриманих за тимчасовим доступом до речей та документів (зокрема банківських); висновки відповідних експертиз тощо.
Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Слідчому судді не представлено прокурором належних та допустимих в розумінні положень ст. 86 КПК України доказів на підтвердження доводів клопотання прокурора про фіктивний характер діяльності ТОВ "ТФ АПИС".
Отже, грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку ( ст.ст. 160, 162 КПК України).
Комплексний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що внаслідок застосування заходів кримінального провадження (арешт майна), з підстав котрі не відповідають критеріям кримінального процесуального законодавства, не враховують обставин справи, не підтверджені належними та допустимим доказами, грубо порушуються конституційні права володільця майна та не відповідають чинному КПК України.
Таким чином, арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "ТФ АПИС" (код ЄДРПОУ 40977824), необгрунтований, такий, що суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству та підлягає скасуванню.
Накладення арешту на рахунки ТОВ "ТФ АПИС" паралізувало нормальну діяльність товариства, що тягне за собою збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, виконувати зобов'язання перед контрагентами та обмежує права власників щодо отримання прибутку від діяльності підприємства.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2017 взагалі не містить жодних обґрунтованих підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки ТОВ "ТФ АПИС" не є юридичною особою стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники товариства не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариства з підстав визначених ч. ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України, а безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення ймовірного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.
Прокурор Генеральної прокуратури України за клопотанням якого було накладено арешт в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Вислухавши адвоката, вивчивши матеріали додані до клопотання про його скасування, слід дійти наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Викладені заявником доводи та додані до клопотання матеріали, які в силу відсутності заявника під час вирішення клопотання слідчого не були предметом вивчення слідчим суддею, переконують в необґрунтованості накладеного арешту, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 174,309 КПК України, слідчий суддя -
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 (справа № 757/40480/17-к) про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ТФ АПИС» (код ЄДРПОУ 40977824) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , відкритих у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» (МФО 320984), що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б. 107-А. Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1