КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31 жовтня 2017 року Справа № П/811/399/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на публічній службі,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 06.11.2015 №383 о/с в частині звільнення її з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновити її на даній посаді з 06 листопада 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з грубим порушенням п.9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та п."г" ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також трудового законодавства. Оскільки, вона не відмовлялась від проходження служби в поліції, їй не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, не було перевірено можливості подальшого використання на службі. Крім того, зазначає, що її було звільнено під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, що суперечить вимогам ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що звільнення позивача здійснено у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Також, посилався на те, що до даних правовідносин не може бути застосовано положення Кодексу законів про працю України, оскільки за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Крім того, зазначав, що вжиття заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" не є обов'язком роботодавця. На думку відповідача, як факт відмови від проходження служби в поліції так і факт не прийняття до поліції у строк до 06.11.2015 є самостійними підставами для звільнення працівника міліції через скорочення штатів. До того ж, посилався на те, що згідно наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 скасовано всі штатні посади в УМВС області. Позивач не подавала заяву у відповідності до вимог ст. 54 Закону та не виявили намір проходити службу в органах поліції.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 2008 року проходила службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується матеріалами справи (а.с.12, 46).
Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області "По особовому складу" від 17.03.2015 №101 о/с з 19 березня 2015 року по 27 грудня 2017 року старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 оперуповноваженому сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.10).
Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області "По особовому складу" від 06.11.2015 №383 о/с, згідно з п.8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, відповідно до пункту 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил через скорочення штатів (а.с.11).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі за текстом - Закон №580-VIII).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (закон опублікований 06.08.2015 року).
Відповідно до положень Закону №580-VIII, викладених у пунктах 8 - 10 Прикінцевих та перехідних положень, в органах внутрішніх справ мало місце скорочення штатів. Як зазначено у пункті 8, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
В пунктах 9 та 10 Закону №580-VIII встановлено порядок вивільнення працівників міліції.
Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Водночас, пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Таким чином, вище зазначені норми розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII та Положення №114, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.
Як вбачається з матеріалів справи, жодної вакантної посади при звільненні позивачці не пропонувалось, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.
Разом з тим, пунктом 10 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням..
Згідно підпункту "є" пункту 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
Відповідно до п.17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
В той же час, питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, в тому числі вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом, зокрема Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням №114, не врегульовано, тому, згідно із частиною сьомою статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким законом, в даному випадку, є Кодекс законів про працю України.
Дана позиція кореспондується з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), відповідно до якого, при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
За приписами частини 3 статті 184 цього Кодексу звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Таким чином, пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства), відтак вирішення питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не допускається. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що, станом на момент звільнення, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, перебувало в стані припинення (а.с.60). До того ж, представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що і на даний час Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області не ліквідовано.
Однак, не дивлячись на зазначені обставин, наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області "По особовому складу" від 06.11.2015 №383 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 “г” Положення №114 (через скорочення штатів) без вжиття заходів по працевлаштуванню.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
З урахуванням наведених обставин та норм права, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача, передбачене статтею 184 Кодексу законів про працю України та не доведено факт повної ліквідації установи, в якій вона працювала.
Так, у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" фактично ліквідовано діяльність міліції.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Невиконання такого зобов'язання порушує трудові гарантії працівника.
До того ж, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.10.2011 р. по справі № 21-327а1, від 28.10.2014 у справі №21-484а14, від 19.01.2016 у справі № 810/1783/13а.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, згідно із частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.
Також, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною (рішення Європейського Суду з прав людини від 22.03.2012 по справі ОСОБА_4 проти Російської Федерації).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 06.11.2015 №383 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил України.
Враховуючи те, що як і на час звільнення позивача, так і на час розгляду справи, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області перебуває в стані припинення, тому суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області з 07 листопада 2015 року.
Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді, у відповідності до ч.1 ст.256 КАС України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 06.11.2015 №383 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до п.64"г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил України.
Поновити ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області з 07 листопада 2015 року.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді підлягає негайному виконанню.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову у повному обсязі складено - 03.11.2017.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_5