КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31 жовтня 2017 року Справа № П/811/399/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на публічній службі,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 06.11.2015 №383 о/с в частині звільнення її з посади оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновити її на даній посаді з 06 листопада 2015 року
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в порядку ст.102 КАС України. В обґрунтування даного клопотання посилається на те, що про порушення свого права позивач дізналася 20.02.2017 року, коли звернулася до відповідача за наданням їй підтвердження, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Натомість, їй видали трудову книжку та витяг із наказу про звільнення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання позивача, при цьому на його думку строк звернення до суду необхідно рахувати з 20.02.2017 року, коли позивач отримала трудову книжку та наказ про звільнення.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання та заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування якого зазначає, що з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" 06.08.2015р. всі працівники міліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Станом на 07.11.2015р. всі працівники міліції, які проходили службу в структурних, територіальних підрозділах УМВС України в області звільнені з ОВС, а штатні посади скорочені в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію". Позивач звільнена з органів внутрішніх справ наказом ще від 06.11.2015 року №383 о/с., що на думку відповідача повинна була здогадатися та бути обізнаною про своє звільнення саме з 06.11.2015 року. Також, посилався на те, що працівники кадрового забезпечення Кіровоградського МВ УМВС в області в телефонному режимі повідомили позивача про її звільнення та необхідність з'явитися для отримання трудової книжки та витягу з наказу про звільнення. Крім того, вказує, що ОСОБА_3 надсилалися листи про те, що її звільнено та необхідно з'явитися для отримання документів. Дані листи було повернуто до ліквідаційної комісії УМВС у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Представник позивача, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача, посилався на те, що трудову книжку та наказ про звільнення ОСОБА_3 отримала 20.02.2017 року, тому саме з цієї дати необхідно рахувати строк звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позиції сторін, допитавши свідка, вважає, що клопотання представників сторін про поновлення строку звернення до суду та про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
При цьому, частиною 4 ст.102 КАС України встановлено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Тому, норми даної статті не підлягають застосуванню в даному випадку.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що спір між позивачем та відповідачем виник у зв'язку з незаконним, на думку позивача, звільненням 06.11.2015 року на підставі наказу №383 о/с від 06.11.2015 року.
Так, відповідно до наказу №101 о/с від 17.03.2015 року позивачу було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 березня 2015 року по 27 грудня 2017 року. (а.с.10)
Наказом №383 о/с від 06.11.2015 року позивача згідно з п.8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п.1 ст.40 КЗпП України, п.64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - звільнено з органів внутрішніх справ.
В матеріалах справи містяться рапорти від 06.11.2015 та від 10.11.2015 інспектора СКЗ Кіровоградського МВ УМВС України ОСОБА_4 щодо повідомлення в телефонному режимі позивача про її звільнення та необхідність з'явитися для отримання копії наказу і трудової книжки. (а.с.71, 72)
Також, листи від 06.11.2015 за №22/21448 та від 07.12.2015 за №22/1121, відповідно до яких позивачу повідомлялось про звільнення з органів внутрішніх справ та необхідність терміново прибути до відділу кадрового забезпечення, які направлялися позивачу, проте повернулися на адресу відповідача. (а.с.70, 74-76)
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_4 - інспектор Кіровоградського ВП ГУНП в області, повідомила, що 06.11.2015 року після заповнення трудових книжок працівників міліції, вона телефонувала усім, повідомляла про звільнення та необхідність з'явитися для отримання трудової книжки, в тому числі і ОСОБА_3. На її дзвінок, позивач відповіла, що знаходиться за межами міста, та коли буде не знає. Також зазначала, що з ОСОБА_3 особисто не знайома, бачила її один раз, коли оформляла їй документи на відпустку по догляду за дитиною до трирічного віку. До того ж, повідомила що голос позивача їй невідомий. Особисто листи від 06.11.2015 за №22/21448 та від 07.12.2015 за №22/1121 вона не направляла позивачу, це виконував інший працівник. Щодо рапорту від 10.11.2015 року, відповідно до якого вона ще раз телефонувала ОСОБА_3, вона не пам'ятає про цей дзвінок.
Як, стверджує представник позивача в судовому засіданні про існування оскаржуваного наказу позивачу стало відомо 20.02.2017 року.
Так, матеріали справи містять власноручно написану ОСОБА_3 розписку про отримання 20 лютого 2017 року трудової книжки серії АХ №843748 та витягу з наказу №383 о/с від 06.11.2015 року (а.с.44).
Судом, у відповідності до ст.70 КАС України, не приймається як належний доказ - показання свідка ОСОБА_4 про повідомлення 06.11.2015 року в телефонному режимі позивача про звільнення, оскільки не можливо ідентифікувати особу, якій саме телефонували. До того ж і сам свідок не зміг з достовірністю підтвердити, що 06.11.2015 року вона розмовляла по телефону саме з ОСОБА_3.
Щодо листів від 06.11.2015 за №22/21448 та від 07.12.2015 за №22/1121, які направлялися позивачу за адресою, яка була зазначена ОСОБА_3 в декларації про доходи за 2015 рік та містилася в матеріалах особової справи, та які були повернуті до ліквідаційної комісії УМВС в зв'язку із закінченням терміну зберігання, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33).
Право на свободу пересування і вибору місця проживання як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 2).
Зазначені положення Конституції України та міжнародно-правових актів дістали свій подальший розвиток і конкретизацію у Законі України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі за текстом - Закон №1382-IV).
Відповідно до ст.3 Закону №1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відтак, з урахуванням того, що про порушене право позивачу стало відомо 20 лютого 2017 року (коли позивач отримала трудову книжку), а з даним позовом звернулася до суду 17 березня 2017 року (вх.№399), а тому строк звернення до суду необхідно рахувати з цієї дати.
Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою до суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, суд дійшов висновку, що позивачем подано дану позовну заяву в межах строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.155, 160, 165 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала у повному обсязі складена 03 листопада 2017 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_5