Справа № 473/3694/17
Провадження 1-кс/473/831/2017
іменем України
"02" листопада 2017 р. м. Вознесенськ
Слідчий суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська клопотання слідчої, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017150190002180 від 28.10.2017 року відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Южноукраїнськ, громадянин України, українець, освіта неповна середня, розлучений, працює не офіційно в ПМК-93 м.Вознесенська, на території якого й проживає у складському приміщенні, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, стверджує, що перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога,
Вознесенським відділом поліції ГУНП проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017150190002180, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2017 року о 22:31:36 годині за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194-1 КК України.
01 листопада 2017 року слідча звернулася до слідчого судді з клопотанням, яке погоджене з прокурором, про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке вона обґрунтовала наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема тим, що ОСОБА_5 :
може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як перебуваючи на волі, розуміє відповідальність за скоєне кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х до 10-ти років,
може негативно впливати на свідків, показання яких мають важливе значення по справі, шляхом залякування, погроз та іншого впливу;
може вчинити нові кримінальні правопорушення, так як раніше притягувався до кримінальної відповідальності, також негативно характеризується, не працює, не має постійного місця мешкання.
Слідча клопотання підтримала, просила застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор вказав, що матеріали провадження містять достатньо доказів на підтвердження обґрунтованої підозри, про яку оголошено ОСОБА_5 у вчиненні злочину, що передбачений ч.2 ст.194-1 КК України; наявні всі ризики, про які вказує слідча у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - заперечували проти задоволення клопотання.
Так, підозрюваний пояснив, що увечері в суботу він зрізав кутники з електроопори. Був помічений мисливцями, які, зробивши попереджувальний постріл, наказали йому і його знайомому ОСОБА_7 лягти на землю, після чого - викликали поліцію. Поліція прибула хвилин через 40, оглядала місце події, а його було доставлено у відділок поліції та було затримано до 11 години вечора. Після 11 год. вечора суботи його відпустили додому, сказавши, що він має прийти в понеділок до слідчого. Він та його знайомий прийшли в понеділок в поліцію, знайомого відпустили, а його затримали знову, склали протокол вже за участю захисника, вилучили паспорт і телефон. ОСОБА_5 заперечував проти тримання його під вартою, вказавши, що за першим викликом готовий прийти до слідчого. Звернув увагу на те, що дільничного, який надав на нього характеристику - він не знає, з дільничним він не спілкувався. Вказував, що постійно працює, а тому має засоби для існування.
Адвокат підозрюваного просив відмовити у задоволенні клопотання через недоведеність підозри та зокрема того, що злочин вчинено групою осіб. Вказав, що лише та сама обставина, що підозрюваний не має місця реєстрації - не є підставою для обрання відносно нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя враховує, що ч.1 ст.183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
31 жовтня 2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194-1 КК України, а саме в умисному пошкодженні об'єктів електроенергетики, якщо такі дії могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_5 було затримано 30 жовтня 2017 року о 17-30 год. в приміщенні Вознесенського ВП ГУНП з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.208 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що подія правопорушення відбулася 28 жовтня 2017 року і цього ж дня фактично ОСОБА_5 був затриманий на місці події, проте з невідомих причин та без оформлення протоколу затримання його було відпущено додому і вже через два дні, коли він сам прийшов до поліції - затримано знову. В протоколі затриманні вказано, що ОСОБА_5 був затриманий 30 жовтня 2017 року у відділі поліції о 17.30 годині та відносно нього складено протокол затримання, де підставами його затримання зазначено п.2 ч.1 ст.208 КПК України, що не відповідає дійсності та часу його фактичного затримання.
Слідчий суддя вважає, що таке затримання підозрюваного було здійснено незаконно з порушенням вимог ст.ст.12, 208 КПК України та п.34 Рішення ЄСПЛ від 19.01.2012 р. «Корнейкова проти України», оскільки підозрюваний сам прибув до поліції через два дні, після того як був вперше затриманий поліціє 28.10.2017 року і нею ж відпущений цього ж дня додому, хоча і був затриманий на місці події ще 28.10.2017 року. Крім того, підозрюваного вже 30.10.2017 року всупереч п.1 та п.2 ч.1 ст.208 КПК України не застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; і на нього безпосередньо після вчинення злочину не вказували очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Обгрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.194-1, а не ч.2 ст.194-1 КК України, підтверджена в судовому засіданні самим підозрюваним, за винятком того, що діяння було ним вчинено за участю інших осіб.
Наявність групи осіб, ніякими письмовими доказами слідчою та прокурором підтверджено не було, оскільки підозрюваний участь інших осіб у діяння заперечував, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - в ході слідства з цих підстав не допитувалися і протоколи їх допиту слідчому судді надано не було. Цих осіб не затримано, про підозру їм не повідомлено.
Разом із тим, слідчий суддя позбавлений можливості змінити кваліфікацію діяння підозрюваного, надану слідством під час повідомлення про підозру ОСОБА_5 , проте вважає, що така кваліфікація на цій стадії зроблена з метою переконати суду з огляду на тяжкість підозри обрати саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя звертає увагу на той факт, що провадження №12017150190002180 внесено до ЄРДР 28.10.2017 року о 22:31:36 годині за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194-1 КК України, на підставі заяви ОСОБА_10 , хоча заява останнього датована пізніше 30.10.2017 року і зареєстрована у відділі поліції теж 30.10.2017 року за №6669-2017, а не 28.10.2017 року.
Крім того, слідчий суддя визнає недопустимим доказом протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 28.10.2017 року, допит розпочато о 18-15 год., оскільки ця слідча дія проводилася до моменту внесення відомостей до ЄРДР (згідно із витягом із ЄРДР - це 28.10.2017 року о 22:31:36 годині).
Разом із тим згідно із протоколом огляду місця події від 28.10.2017 року - огляд почато о 17-15 год., закінчено о 18-10 год. слідча ОСОБА_12 за участю понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за участю представника оглянула ділянку місцевості на території Олександрівської сільської ради неподалік кооперативу «Вчительський» понад р.П.Буг, де на електроопорі повітряних електропередач №35 були виявлені пошкодження - з трьох боків відсутні нижні перекладини, є сліди зрізу від зварювального апарату. Біля опори були виявлені зрізані кутники із слідами зрізів від зварювального апарату. Було виявлено червоний газовий балон та металевий пристрій на двох ніжках саморобного виробництва, кисневий балон.
Як пояснив в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 - він за допомогою саморобного апарату зрізав ці кутники з опори, після чого його дії було припинено мисливцями, а його затримано до поліції.
Надані сторонами провадження пояснення та досліджені слідчим суддею докази підтвердили не всі ризики, на які послалася слідча у своєму клопотанні.
Дійсно існує ризик переховування від слідчого та суду з огляду на тяжкість підозри, оголошеної ОСОБА_5 , проте його можна уникнути шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Так, пунктом 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11) від 12 лютого 2015 року визначено, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Разом із тим, сама поведінка підозрюваного ОСОБА_5 , якого було затримано, а потім відпущено 28.10.2017 року і який за вимогою слідчого сам з'явився до поліції 30.10.2017 року - свідчить про належне виконання ним процесуальних обов'язків в частині явки за викликом до слідчого.
Не доведено стороною обвинувачення існування ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відсутні докази того, що він впливав на свідків чи навіть спілкувався із ними.
Відсутній ризик з боку ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він під час розгляду клопотання підтвердив факти, викладені в підозрі, окрім вчинення діяння групою осіб: речові докази слідчим вилучено.
Відсутній ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , оскільки попередня судимість вже погашена в силу ст.89 КК України, а знаряддя, використані ними під час події - вилучені як речові докази до поліції.
Разом з тим, слідчий суддя вважає жодним чином необґрунтованими та недоведеними доводи органу досудового розслідування, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризику переховування, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні. Лише та обставина, що ОСОБА_5 не має реєстрації місця проживання, проте фактично йому є де жити та працювати, - не може бути підставою для застосування відносно нього найбільш суворого за своїм характером запобіжного заходу, оскільки ч.2 ст.2 Закону України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Наявність лише одного ризику можливого переховування від слідства та суду, недоведеність прокурором недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання доведеного ризику, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який згідно із наданою характеристикою не притягувався до відповідальності, не зловживає алкогольними напоями і наркотичними засобами, не судимий в силу ст.89 КК України, дають підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 на час досудового слідства більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст.177, 178, 179, 193, 194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчої ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором ОСОБА_4 , про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, на період якого застосувати відносно нього наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, роз'яснивши підозрюваному, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.
Слідчий суддя: підпис ОСОБА_1
згідно оригіналу
Суддя: