Справа № 459/612/17 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/783/5340/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.
Категорія: 48
30 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,
при секретарі Цапові П.М.,
за участю позивачки ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4 і його представника - адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, представника ОСОБА_3, на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року,
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 12.12.2001 року було розірвано. На підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28.01.2005 року з відповідача стягуються аліменти на її утримання у розмірі 100 грн. щомісячно з усіх видів його доходів, починаючи з 03.03.2004 року.
Зазначала, що на даний час вона є інвалідом 2 групи внаслідок професійного захворювання , часто хворіє, потребує періодичного лікування. З 2016 року у неї значно погіршився стан здоров'я і їй необхідне оперативне втручання. Усі свої доходи вона витрачає на підтримку свого здоров'я. Протягом року вона витратила на лікування понад 20 000 грн. У 2013 році їй було рекомендовано ендопротезування, яке вона не може робити у зв'язку із відсутністю коштів. Вважає розмір отримуваних від відповідача коштів явно заниженим., а тому просила збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача по 1000 грн. щомісячно (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 67-68).
Згадане рішення оскаржив представник позивачки.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на незаконність і необґрунтованість цього рішення.
Вважає, що позивачкою було подано достатньо доказів, які свідчать про її стан здоров'я, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, а відтак вважає необґрунтованим висновок суду про те, що позивачкою не представлено суду доказів про зміну її матеріального або сімейного стану, а також що нею не наведено інших обставин, які б мали істотне значення для збільшення розміру аліментів (а.с. 70, 77-79).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
За положеннями ч. 2 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 і (у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України) є обов'язковою для інших судів загальної юрисдикції.
Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення (03.07.2017 року) статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 1 312 грн. (з 01.05.2017 року).
Як стверджується матеріалами справи, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення позивачка, як інвалід ІІ групи внаслідок загального захворювання, отримувала пенсію по інвалідності у розмірі 2 324 грн. 68 коп. (а.с. 51), тобто - у розмірі більшому, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум, а також отримувала щомісячні страхові виплати у розмірі 1 184 грн. 16 коп. (а.с. 57).
Як також стверджується матеріалами справи, з 01 жовтня 2017 року позивачка отримує пенсію у розмірі 2 878 грн. 94 коп., що (відповідно) також більше, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум.
За вище наведених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, які підлягають до стягнення на її користь з відповідача, і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_3, відхилити та залишити рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 липня 2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: