Справа № 450/588/17 Провадження № 2/450/882/17
26 жовтня 2017 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Штойка С.В.
за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування державної реєстрації права власності, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.12.2016 року (серія та номер 2312) житлового будинку загальною площею 69,7 кв.м., житлова площа 37,2 кв.м. та договір купівлі-продажу від 09.12.2016 року (серія та номер 2316) земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га (кадастровий номер земельної ділянки 4623685200:01:003:0040) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Пикуловичі, вул.Л.Українки, 150, а також скасувати право власності ОСОБА_6 на житловий будинок загальною площею 69,7 (кв.м.) житлова площа 37,2 (кв.м.) та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га. (кадастровий номер земельної ділянки 4623685200:01:003:0040) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Пикуловичі, вул. Л.Українки, 150. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що житловий будинок та земельна ділянка належали позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло №78 від 14.02.2001 року, виданого виконкомом Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га. 09.12.2016 року сторони уклали оспорювані договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Однак позивач домовлявся з відповідачем про те, що між ними буде укладено спадковий договір з покладенням певних обов'язків на набувача ОСОБА_6 перед відчужувачем ОСОБА_3, мови про укладення договору купівлі-продажу взагалі не було. А тому скориставшись безпорадним станом ОСОБА_3, якому 88 років та який не обізнаний в даних правочинах, або позивач неправильно сприйняв фактичні обставини, на момент укладення договору, оскільки був без окулярів і не міг читати. Позивач був впевнений, що укладено спадковий договір. Примірника договору позивач не отримав, грошей відповідач йому не давала. Позивач, який довірився нотаріусу ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_6, був впевнений, що укладає спадковий договір. Можливо позивач не правильно сприйняв фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не був вчинений. Зазначений правочин зі сторони відповідача ОСОБА_6 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були попередньо обумовлені з позивачем щодо складання спадкового договору з обов'язками набувача, а згідно договору купівлі-продажу сплата покупцем за придбаний будинок та земельну ділянку коштів продавцю не відбулось, оскільки він не отримав грошей за продаж будинку та земельної ділянки. А тому просить визнати правочини недійсними та повернути в натурі все, що набуто на їх виконання.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та дали пояснення аналогічні мотивам позовної заяви. Позивач зазначив, що в нотаріуса готували всі документи, він вказував на необхідність його догляду, щоб його кормили до смерті, лікували, обслуговували. Відповідач, яка є його внучкою, з цими умовами погодилася і він підписав документ, не читаючи такий. Але з часом відповідач відмовилася його доглядати і його забрала інша донька, яка ним на даний час опікується. Протягом тривалого часу він не бачив відповідача, яка також вкрала в нього 29 тисяч гривень. Жодних грошей від відповідача він не отримував. Його не пускають до будинку. Після підписання договору він неодноразово був у нотаріуса, у якого підписав договір. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що оспорювані договори відповідають вимогам законодавства. Позивач неодноразово був у нотаріуса, йому роз'яснювали зміст договору, права та обов'язки за договорами, давали їх читати та ніхто його не обманював, а тому підстави позову, які вказує позивач, про укладення договорів внаслідок помилки чи обману є неправдивими. Крім того, позивача, який є дідусем відповідача та особою похилого віку, ніхто не виганяв та не виганяє з будинку, навпаки його доглядали, возили в медичні установи. В подальшому його забрала донька, яка і стала ініціатором звернення з даним позовом до суду. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судовому засіданні пояснила, що добре пам'ятає обставини укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га та житлового будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Пикуловичі, вул.Л.Українки, 150. Позивач приїжджав з внучкою, потім сам. При укладенні договорів були всі сторони. Позивач пояснював, що його жінка давно померла, внучка доглядає за ним, носить їсти. Договори було укладено з умовою довічного проживання у будинку позивача. Позивач розумів значення своїх дій, хотів, щоб будинок був переоформлений. Сільський голова с.Пикуловичі також підтвердив, що позивач хоче відчужити майно внучці. Позивач читав без окулярів та стверджував, що такі йому не потрібні. Ніяких розмов про договір довічного утримання не було.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.Я., розглянувши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_3 на праві власності належали житловий будинок в с.Пикуловичі вул. Л.Українки, 150, Пустомитівського району, Львівської області, згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14.02.2001 року та земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на підставі рішення 12 сесії 5 скликання від 18.08.2007 року №89 Пикуловичівської с/ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №552416.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), предметом якого є житловий будинок №150 з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по вул. Л.Українки в с.Пикуловичі Пустомитівського району Львівської області, продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчинено за 174500 грн., які продавець одержав від покупця до підписання цього договору, про що продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання ним повного розрахунку за продане майно і грошових претензій до покупця не має. Покупець ОСОБА_6А, зобов'язується надати право довічного проживання у вищевказаному житловому будинку продавцю ОСОБА_3
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), предметом якого є земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 4623685200:01:003:0040, яка розташована в с.Пикуловичі Пустомитівського району Львівської області, продаж земельної ділянки проводиться за 227176 грн., підписання договору свідчить про проведення розрахунку за продану ділянку у повному обсязі і відсутність з боку продавця будь-яких претензій фінансового характеру щодо покупця. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року за удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Отже, виходячи з вищенаведеного, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.
За змістом ст.655, 657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Як зазначає сторона позивача, ОСОБА_3 не читав оспорювані договори купівлі-продажу, бо був без окулярів та не міг прочитати документи через поважний вік.
Як зазначили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11 позивач, не зважаючи на свій поважний вік, добре чує та читає без окулярів.
Допитана в якості сторони приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 пояснила, що позивач при укладенні договору стверджував, що окуляри йому не потрібні і він читає без них.
В судовому засіданні, спостерігаючи за позивачем, судом встановлено, що при наданні пояснень, останній має добрий слух, все розуміє та свідомо аналізує.
Безперечних доказів того, що позивач не розумів, що підписує договори купівлі - продажу до суду надано не було, адже він ознайомився з даним договором перед підписанням, зміст якого був оголошений нотаріусом.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вважав, що уклав договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу та помилявся щодо правової природи правочину. Тобто, позивач просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, як укладені внаслідок помилки, що має істотне значення.
Крім того позивач, мотивує позовні вимоги також безпорадним станом, укладенням договору шляхом обману та шляхом помилки, не конкретизуючи їх фактами, які б розкривали дані твердження. Зазначені підстави є різними вимогами за своєю правовою природою, однак позивачем не конкретизовано з яких саме підстав слід задольнити позовні вимоги.
За ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Отже, наявність помилки повинна бути доведена особою, яка діяла під впливом помилки.
Стороною позивача не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності волевиявлення позивача, як продавця, при укладенні договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, а існування інших будь-яких домовленостей між сторонами не доводить недійсність договору купівлі-продажу майна. Нотаріус при посвідченні договору має пояснити сторонам всі наслідки договору купівлі-продажу і його відмінність від договору довічного утримання, заповіту чи інших договорів.
Як зазначила у судовому засіданні приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, позивачу було роз'ясненого зміст договорів, він неодноразово приїжджав в нотаріальну контору, розумів, що укладаються договори купівлі-продажу, мови про укладення договору довічного утримання не було. Крім того на телефонне звернення до голови Пикуловичівського сільської ради, їй підтвердили, що позивач хоче відчужити майно на користь внучки.
Свідок ОСОБА_11, який є головою Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у судовому засіданні пояснив, що при спілкуванні позивач все розуміє і усвідомлює. Крім того позивач з донькою, з якою тепер проживає, були у сільській раді та хотіли зробити заповіт на новий житловий будинок, але довідалися, що такий зареєстрований на іншу доньку.
Сторона позивача в обґрунтування своїх вимог посилалися на неотримання позивачем коштів при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, але зазначене також, не підтверджується жодними доказами.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у суді підтвердили факт отримання позивачем коштів згідно договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_10, яка є внучкою позивача, зазначила, що зі слів діда їй відомо, що він підписав документ, щоб його доглядали, говорив, що заповів своє майно.
Таким чином, стороною позивача не надано жодного безспірного доказу в підтвердження тверджень з приводу омани та помилки щодо природи оспорюваного правочину. Всі позовні вимоги обґрунтовуються власними поясненнями.
Посилання позивача на чинення йому перешкод у користуванні житловим будинком по вул. Л.Українки, 150 у с.Пикуловичі, Пустомитівського району, Львівської області не підтверджено жодними доказами та судом не встановлено.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, оскільки не доведено, що обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформили договори купівлі - продажу, а насправді між ними встановились інші правовідносини, а також, що договори укладено внаслідок обману чи помилки позивача.
При відкритті провадження позивачу було надано відстрочку у сплаті судового збору до ухвалення рішення у справі, а тому в порядку ст.88 ЦПК України з позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 2560,00 гривень в доход держави.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 217, 256 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 229, 235, 655, 657, 744 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 2560,00 гривень судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.
Суддя Мусієвський В.Є.