Справа: № 368/1132/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кириченко В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
02 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконної відмови та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконної відмови та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що пенсійним органом було протиправно відмовлено позивачу в наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації у встановлені ОСОБА_2 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом II групи. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК, II група інвалідності була встановлена 24.12.2010 року - довічно, причиною якою стала робота з ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Листом від 21.08.2017 року № 607, відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви посилаючись на те , що соціальний захист населення встановлює статус інваліда війни на підставі довідки, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки про встановлення інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Довідка № 01.1-14/1318-7 від 16.08.2017 року видана Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА носить інформаційне роз'яснення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з 09.07.2015 року ліквідована постійно діюча комісія з питань розгляду звернень громадян щодо підтвердження їм участі в ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. В даних довідках відсутнє документальне підтвердження залучення до складу формувань Цивільної оборони. Цей документ має містити дані про таке залучення з посиланням на наказ чи розпорядження штабу Цивільної оборони та інформацію, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з тим, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення уряду СРСР) працівники, які залучалися для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 якого особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.
Судом першої інстанції було встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, а саме: позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС в період з 26.04.1986 року по 27.04. 1986 року та з 24.06.1986 року по 1.07. 1986 року у складі невоєнізованого формування..
Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і його захворювання пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».
Абзацом 2 пункту 7 Положення встановлено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
«Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення (пункт 10 Положення).
Крім того, п.п. 3, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, зокрема, визначено, що інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід», яке видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинні на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 02, від 19 травня 1986 року № 52), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Враховуючи те, що позивач є інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, виконував ці роботи у складі формувань Цивільної оборони, що підтверджується документально, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 вказаного вище Закону та видачі відповідного посвідчення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому така відмова відповідача є неправомірною та наявні підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу статус інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення.
За вказаних обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 02.11.2017 року.