31 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35329/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Калуського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зарахування до стажу роботи строк проходження військової служби,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зарахування строку проходження військової служби в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії.
Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною відмову Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області № 37/Л-15 від 07.03.2017 року про зарахування до стажу роботи строк проходження ОСОБА_1 військової служби в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення пенсії з 10 листопада 1954 року по 28 березня 1960 року. Зобов'язано Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період військової служби у Мурманській області (м. Североморськ, м. Полярний) з 10 листопада 1954 року по 28 березня 1960 року у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням нового трудового стажу з 27 лютого 2017 року та здійснити виплату недоплачених сум пенсії з урахуванням проведених виплат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Калуському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 17.01.1993 року, отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка з 01.01.2004 року була перерахована згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового обчислення періоду його військової служби в частинах Крайньої Півночі.
Листом №37/Л15 Управління пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 07.03.2017 року відмовило позивачу ОСОБА_1 у перерахунку пенсії пославшись на відсутність для цього підстав.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Частиною першою ст. 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 р. «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 р. № 590 (далі Постанова № 590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1945 р. «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 р. «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 р. № 530/П-28.
Пунктом 6 Постанови № 590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з 1 березня 1960 р. при обрахуванні стажу для призначення пенсії за віком один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зараховується за один рік і шість місяців роботи працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з місцевостей країни, при умові укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на строк п'ять років (три роки), а на островах Північного Льодовитого океану - на два роки.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою № 393, прийнятою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 постанови № 393).
Вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону № 2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 постанови № 393).
Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 р., так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Як видно з архівної довідки № 4955 виданої центральним військово-морським архівом Міністерства оборони Російської Федерації від 21 січня 2009 року, ОСОБА_1 проходив військову службу з 10 листопада 1954 року по 17 січня 1956 року на посаді командира взводу 22 Окремого Дорожнього батальйону, з 18 січня 1956 року по 06 січня 1957 року - на посаді командира взводу флотського екіпажу СФ, з 07 січня 1957 року по 28 березня 1960 року - на посаді командира взводу 104 Окремого Караульного батальйону Берегової оборони СФ у віддаленій місцевості Мурманської області (м. Североморськ, м.Полярниий).
Період служби позивача з 10 листопада 1954 року по 28 березня 1960 року в Мурманській області Російської Федерації також підтверджується довідкою виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації (Архів військово-морського флоту) від 11 листопада 2016 року № 13133 та довідкою Рожнятівського районного військового комісаріату від 09.04.1993 № 114 року.
У касаційній скарзі Калуське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди обох інстанцій безпідставно зобов'язали управління провести перерахунок пенсії з урахуванням пільгового обчислення строку проходження військової служби при обчислення пенсії
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Ознак необґрунтованого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.
Аналогічні висновки були викладені Верховним судом України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15).
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Калуського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зарахування до стажу роботи строк проходження військової служби.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Заїка