Справа: № 699/373/17 Головуючий у 1-й інстанції: Свитка С.Л.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
02 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про стягнення недоплаченої суми пенсії та встановлення мінімального розміру пенсії для інваліда війни,
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:
- стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми пенсії з моменту звернення до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, тобто з липня 2016 року по червень 2017 року включно, у розмірі 18171,25 грн.;
- зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати пенсію не нижче мінімального розміру, встановленого законодавством України для особи, яка має статус інваліда війни.
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачу у 1985 році встановлена друга група інвалідності як особі, прирівняній у правах до інвалідів війни згідно зі ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту». З 01.05.1985 року позивачу призначено пенсію по інвалідності управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області, оскільки проживав на той час в с. Садове Шахтарського району Донецької області.
З листопада 1999 року позивачу встановлена третя група інвалідності. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 402737 від 23.05.2011 року позивач встановлено третю групу інвалідності з 01.03.2011 року безстроково у зв'язку з травмою, отриманою при виконанні обов'язків військової служби.
Позивач взятий на обліку до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області з 01.06.2016 року як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію як інвалід армії третьої групи.
Розмір пенсії позивача зменшився з 04.04.2013 року у зв'язку зі зміною виду пенсії по інвалідності з інваліда війни на інваліда армії.
В подальшому, постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року в справі № 699/18/16а визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_3 та зобов'язано повторно розглянути заяву 2 від 01.12.2016 про здійснення перерахунку пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного судового рішення. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін
18.04.2017 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок розміру пенсії на виконання постанови Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 в справі № 699/18/16а .
Листом Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 16.05.2017 року за вих.№1248/06-01 повідомило позивача, що вразі надходження оригіналу пенсійної справи буде розглянуто причину зміни розміру пенсії тв винесено рішення щодо здійснення перерахунку.
Позивач вважаючи, що відповідач належним чином не виконує надані йому повноваження, що полягає у навмисному не розгляді у повному обсязі його заяви про відновлення розміру пенсії, як особи прирівняної за статусом до інваліда війни, ігнорує виконання рішень Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області та Київського апеляційного адміністративного суду, якими зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву, звернувся з даним позовом в суд.
Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги вказував, що позивач має право на перерахунок належної йому пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія судді звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Згідно із ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання відповідачем Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року в справі № 699/18/16а.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, відповідно до ст.267 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Згідно до вимог ч.9 ст.267 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаної постанови Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.03.2017 року в справі № 699/18/16а, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Отже, в даному випадку позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_3 до Городищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про стягнення недоплаченої суми пенсії та встановлення мінімального розміру пенсії для інваліда війни - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов