31 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35474/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій, -
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні заяви Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 815/721/15 за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.
Згідно з частиною першою статті 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Таким чином, необхідними передумовами заміни судом сторони виконавчого провадження, є наявність чинного (не завершеного, не закінченого) виконавчого провадження, у процесі здійснення якого відбулося вибуття сторони, як учасника цього виконавчого провадження, та об'єктивна потреба у заміні сторони з огляду на неможливість подальшого провадження виконавчих дій без такої заміни. При цьому, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його завершення (закінчення).
Отже, наявність чинного (не завершеного, не закінченого) виконавчого провадження і вибуття з нього однієї із сторін є обставинами, що мають значення для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, тому підлягають встановленню судом. Лише факт припинення (смерть, визнання померлим, реорганізація, ліквідація тощо) стягувача або боржника, як особи, що вказана у виконавчому листі, сам по собі не є достатньою підставою для заміни такої особи правонаступником у разі, якщо виконавче провадження відсутнє й відповідно відсутня потреба у заміні сторони виконавчого провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом на виконання постанови суду 31 березня 2015 року по справі № 815/721/15, і подальше здійснення цього виконавчого провадження неможливе без заміни стягувача.
Крім того, виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття його до виконання.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року № 2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Єрьомін