Справа № 2-2219
2009 рік.
ЗАОЧНЕ Рішення
Іменем України
7 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Івановій І.В.
при секретарі - Козир К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі , ОСОБА_2 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди -
встановив:
В березні 2009 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» (далі - ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко) про стягнення на користь останньої заборгованості по заробітній платі у розмірі 1864 грн.
28 липня 2009 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 1864 грн. та моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 послалася на те, що відповідач, з яким вона тривалий час перебувала в трудових правовідносинах, з кінця літа 2008 року перестав виплачувати їй заробітну плату, у зв'язку з чим має перед нею заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позовних вимог - 1864 грн.. .Крім того , як вказує позивачка, зазначеною невиплатою зарплати, що є порушенням її трудових прав, їй були завдані значні моральні страждання і моральна шкода у вищевказаному розмірі відповідних позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги.
Представник позивача ОСОБА_1 прокурора Харківської області у судові засідання не з'являється , хоча йому належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився , про час та місце розгляду справи йому повідомлено належним чином, надав до суду письмові заперечення проти позову, вказавши, що наведені вище позовні вимоги визнає частково, не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивачки 1864 грн.. заборгованості по заробітній платі, оскільки така дійсно існує перед ОСОБА_2 Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, посилаючись на недоведеність позовних вимог у цієї частині.
Суд, вислухавши пояснення позивачки та дослідивши надані нею і долучені до справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову, але необхідність його часткового задоволення.
Так, як встановлено судом, ОСОБА_2 з лютого 1988 року працювала в ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко на різних посадах.
20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України відповідно до наказу від 20 жовтня 2008 року.
В порушення ст.. 116 КЗпП України відповідач не виплатив позивачці остаточний розрахунок, до якого входять заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористані дня відпустки, всього в сумі 1864 грн. , що підтверджується довідкою відповідача від 3 березня 2009 року №014- 374.
Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував ОСОБА_2 заробітну плату на протязі зазначених трьох місяців, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, та при звільненні не зробив остаточного розрахунку , суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по зарплатні за цей час такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягаючими безумовному задоволенню.
Що стосується пояснень представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині відшкодування завданої позивачці моральної шкоди про те, що у ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відсутня вина в невиплаті ОСОБА_2 заробітної плати, тому що це було пов'язано з тяжким фінансовим станом підприємства, суд відноситься критично.
Так, зазначені пояснення в основному зводяться до того, що тяжкий фінансовий стан виник на заводі з причин затримок виконання своїх договірних обов'язків іншими суб'єктами господарювання, яким ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відвантажило свою продукцію.
Разом з тим, суд вважає, що питання здійснення контролю за виконанням договірних обов'язків підприємствами, установами і організаціями, з якими відповідач по даній справі перебуває у договірних правовідносинах, а також питання організації виробництва і збуту продукції, повністю знаходиться в компетенції адміністрації ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко, а тому невиконання нею, або неналежне виконання відповідних обов'язків ніяк не може бути перекладене на плечі простих працівників підприємства, в тому числі - і на позивача по даній справі ОСОБА_2
Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачці порушенням її трудових прав моральної шкоди, суд вважає, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і відповідають чинному законодавству України, а тому безумовно підлягають задоволенню.
Так, судовим розглядом безперечно встановлено, що відповідач по даній справі дійсно протягом трьох місяців не виплачував ОСОБА_2 її заробітну плату, тобто належні їй на праві власності гроші, чим порушив не тільки трудові права позивачки, а і її права приватної власності на належні їй кошти.
В результаті цього позивачці дійсно були завдані значні моральні страждання, тому що вищевказаним порушенням її особистих конституційних прав і нехтуванням її інтересів вона була поставлена в досить принизливе становище, коли були порушені її нормальні життєві зв'язки і вона була вимушена приймати додаткові та досить суттєві зусилля для організації свого життя.
Згідно ж ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Разом з тим, заявлена позивачкою ОСОБА_2І в своїх вимогах сума відшкодування такої шкоди, на думку суду, не відповідає ані характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін, ані ступені вини відповідача по даній справі, а тому позов в цій частині вимог суд вважає необхідним задовольнити частково - на суму 1000 грн..
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на відповідача і судові витрати по даній справі у вигляді судового збору в сумі 51,00 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст.. 10 ,11,88,209,212,214-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.. ст.. 115,116,117, 237-1 КЗпП України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 задовольнити, позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1864 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя І.В. Іванова