04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/5717/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників:
від позивача: Колода Є.Г. - за дов. № 43 від 11.09.2017
від відповідача (апелянта): ОСОБА_3
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017
по справі №910/5717/17 (судя Чинчин О.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
до ОСОБА_3
про розірвання договору купівлі - продажу
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі № 910/5717/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задоволено повністю.
Розірвано договір купівлі - продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, "Площадка РБЦ" №5-НБ-ЗД від 08.01.2003 року укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та громадянином України ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.
Також апелянт посилається на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту істотного порушення відповідачем умов договору в зв'язку із закінченням будівництва у визначені договором строки, а також наявності шкоди, внаслідок якої позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Крім цього, на думку апелянта, неможливість завершити будівництво у встановлені договором купівлі-продажу строки сталось через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, обов'язок отримання яких покладено саме на позивача, що в свою чергу робить неможливим отримання відповідного дозволу на проведення будівельних робіт тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_3 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Майданевича А.Г., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 відновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження, прийнято справу до провадження та призначено на 20.09.2017.
19.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 20.09.2017 оголошено перерву до 03.10.2017.
02.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів апелянтом подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
В судовому засіданні 03.10.2017 оголошено перерву до 24.10.2017.
24.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 24.10.2017 апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до апеляційної скарги поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №910/5717/17 скасувати.
В судовому засіданні 24.10.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №910/5717/17 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - продавець) та громадянином України ОСОБА_3 (далі - покупець) 08.01.2003 було укладено договір № 5-НБ-ЗД купівлі-продажу державного майна - об'єкта незавершеного будівництва, який продано на аукціоні, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - площадка РБЦ, яка знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на земельній ділянці, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 10.06.2002 № 1004 і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 21.06.2002 № 5-27-1/22, а покупець зобов'язується прийняти цей об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Право власності на об'єкт незавершеного будівництва згідно п. 1.2 Договору переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.
Положеннями п. 2.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний внести 574 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 % від вищевказаної в цьому пункті суми. При цьому зараховується 47 грн. 43 коп. (грошові кошти у розмірі 10 % початкової ціни продажу об'єкта), які внесені покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням від 20.12.2002 № 4.
Як передбачено розділом 3 договору, передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 5-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта. Передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
За умовами п.п. 5.1.4, 5.1.5, 5.1.6 Договору покупець зобов'язаний в шестимісячний термін з моменту його підписання підготувати документи, здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт; забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час забудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта; добудувати об'єкт протягом 5 років.
Покупець зобов'язаний на вимогу продавця надавати йому необхідні документи щодо виконання умов цього договору (п. 5.1.9 Договору).
За умовами п.5.1.8 Договору у разі неможливості завершення будівництва об'єкта в установлені терміни за наявності відповідних обґрунтувань, терміни завершення будівництва можуть бути змінені за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
23.04.2010 між сторонами було укладено Додатковий договір №12, відповідно до якого сторони погодили викласти п. 5.1.6 Договору в наступній редакції: "Покупець зобов'язаний в термін до 31.12.2011 підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, добудувати та ввести об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення".
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, а також повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
У разі невиконання однією із сторін умов Договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду (п. 11.3 Договору).
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарським кодексом України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарським кодексом України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором на підставі ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (надалі - єдиний майновий комплекс підприємства); об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких це майно розташовано; акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності; об'єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Доказами у справі в силу приписів ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кдексу України є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № №6-75цс13.
Таким чином, чинним законодавством визначено, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
За приписами ч. 3 ст. 7 цього Закону державні органи приватизації в межах своєї компетенції, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.
Як вище згадувалось, за умовами укладеного між сторонами Додаткового договору №12 від 23.04.2010 сторони погодили викласти п. 5.1.6 Договору в наступній редакції:
"Покупець зобов'язаний в термін до 31.12.2011 року підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, добудувати та ввести об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення".
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області в межах своє компетенції здійснювались перевірки виконання відповідачем умов спірного Договору, за результатами яких встановлено порушення відповідачем його умов в частині невиконання покупцем зобов'язань щодо здійснення добудови об'єкта, утримання прилеглої території в належному стані, відсутності охорони, забезпечення виконання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, про що складено акти поточної перевірки від 07.03.2003, 01.06.2005, 27.06.2006, 22.06.2007, 28.02.2008, 31.03.2011, 23.01.2014, 25.11.2016.
Зокрема, згідно акту від 23.01.2014 поточної перевірки виконання умов Договору, від підписання якого відповідач відмовився встановлено, що умови Договору на час проведення перевірки в повному обсязі не виконані, а саме не підготовлено та не здійснено відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомлено про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни.
Згідно акту від 25.11.2016 поточної перевірки виконання умов спірного Договору, здійсненої Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області відповідно до вимог ст.7 і 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", умови Договору станом на 25.11.2016 в повному обсязі також не виконані, зокрема, не добудовано та не введено об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013 з можливою зміною первісного призначення; не забезпечено виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не надано й продавцю необхідні документи щодо виконання умов цього договору.
Останню перевірку виконання положень Договору було здійснено 25.11.2016, проте відповідач на перевірку не з'явився та акту поточної перевірки не підписав, відтак цей акт направлено на його адресу листом.
За приписами ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
Абзацом 6 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, та в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Положеннями п. 7.3 Договору сторони також погодили, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладене, встановив, що відповідач не завершив будівництва спірного об'єкта нерухомості у визначені Договором строки, не підготовив та не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права на добудову об'єкта, зокрема, не добудував та не ввів об'єкт в експлуатацію до 31.12.2013; не забезпечив виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта, не повідомив про неможливість завершення будівництва об'єкта в установлені терміни, тобто допустив істотне порушення умов Договору, про що свідчать складені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області в межах своє компетенції та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства акти поточної перевірки виконання умов Договору.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вищезгаданих умов Договору, як й не містять доказів на підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений Договором строк або звернення до позивача із заявами про наявність перешкод у будівництві.
Твердження відповідача (апелянта) про неможливість завершити будівництво у встановлені Договором строки через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, обов'язок отримання яких покладено саме на позивача (продавця), не заслуговують на увагу, адже укладаючи спірний Договір (п. 1.1) сторони погодили, що питання відведення, купівлі або дострокової оренди земельної ділянки вирішується покупцем (відповідачем) самостійно з місцевими органами влади в порядку, установленому чинним законодавством. Доказів внесення змін до Договору в цій частині або визнання його недійсним матеріали справи не містять, відповідно згадана умова є чинною та обов'язковою для сторін.
Оскільки в супереч вимог чинного законодавства та умов Договору відповідач об'єкту продажу не добудував та не ввів в експлуатацію, не здійснив відповідних дій щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації тощо, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неотримання позивачем очікуваного результату при укладенні Договору, що є істотним порушення відповідачем його умов.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у справі № 5015/4554/12, від 29.03.2017 у справі № 910/15684/16, від 18.10.2016 у справі № 914/102/16 та 03.10.2016 у справі № 918/39/16.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про розірвання Договору в зв'язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором, що значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи позивача (апелянта) щодо порушення судом першої інстанції приписів матеріального та процесуального права, пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Надуманими й жодним чином не підтвердженими видаються посилання апелянта про відсутність права позивача на звернення до суду з позовом про розірвання Договору тощо.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №910/5717/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №910/5717/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 по справі № 910/5717/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/5717/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.Г. Майданевич
О.В. Тищенко