61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
28.09.2017р. Справа №905/1151/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс», м.Київ, код ЄДРПОУ 39968591
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 05441447
до відповідача 2: Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 24068988
про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1256457912,19 японських єн та 182749224,20 грн
Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.
Суддя: Матюхін В.І.
Суддя: Чорненька І.К.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Сєвєродонецьк, Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ про солідарне стягнення заборгованості в розмірі НОМЕР_1 японських єн та 219647726,29 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі НОМЕР_1 японських єн, заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн, пені в розмірі 164372785,49 грн, пені за порушення строків сплати процентів (комісії) в розмірі 18376438,71 грн.
30.06.2016р. до господарського суду надійшла заява №140/8/2028 від 30.06.2016р. Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просив стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» та Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» заборгованість за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. в розмірі 1256457912,19 японський єн та 182749224,20 грн, з яких: заборгованість за тілом акредитиву - 1256457912,19 японських єн, пеня за порушення строків сплати акредитиву - 164372785,49 грн, пеня за порушення строків сплати комісії - 18376438,71 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2017р. у справі №905/1151/16 позов (з урахуванням заяви №140/8/2028 від 30.06.2016р.) Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» та відповідача 2, Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» заборгованість за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн, судовий збір в розмірі 206700 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2016р. залишено без змін.
Ухвалою від 22.02.2017р. Вищого господарського суду України замінено позивача - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3» у справі №905/1151/16 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс».
Постановою суду касаційної інстанції від 22.03.2017р. рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України зазначав, що за період з 30.10.2009р. по 01.03.2013р. між банком та поручителем укладались додаткові угоди №№1 - 39, якими сторони вносили зміни до предмету договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. (п.1.2). Крім того, при первісному розгляді справи місцевим судом не було враховано, що боржник та поручитель є пов'язаними особами в силу приписів п.14.1.159 Податкового кодексу України.
При цьому, суд касаційної інстанції наголошував, що при новому розгляді справи місцевому суду необхідно ретельніше з'ясувати обставини, пов'язані з відповідальністю поручителя у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою і наявності підстав для солідарного стягнення сум з поручителя та позичальника.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою від 18.05.2017р. справу було прийнято до провадження суддею Паляницею Ю.О., зобов'язано сторони, зокрема, надати пояснення по суті спору з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017р.
При новому розгляді справи №905/1151/16 позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви №140/8/2028 від 30.06.2016р. про зменшення розміру позовних вимог.
За змістом додаткових пояснень б/н б/д, які надійшли до канцелярії господарського суду 21.07.2017р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс» зазначало, що 30.09.2009р. відбулось засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», на якому було прийнято рішення клопотати перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про внесення змін до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., шляхом укладення додаткової угоди №1 від 30.10.2009р.; відповідно до витягу з протоколу №279 від 30.10.2009р. засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» ОСОБА_4, який був головою засідання та генеральним директором Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» голосував за укладення вищезазначеної додаткової угоди.
Відповідач 1 у письмових поясненнях б/н від 26.06.2017р. вказував, що останньому не відомо про зміну або обмеження обсягу відповідальності поручителя за договором поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. - Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу». Крім того, зазначив, що не володіє інформацією щодо надання очевидної згоди поручителем (відповідач 2) на внесення змін до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., пов'язаних зі встановленням відповідальності боржника (Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат») у вигляді пені за порушення строків сплати комісії за обслуговування та супроводження заборгованості (акредитиву).
Відповідач 2 протягом розгляду справи надавав письмові пояснення по суті спору, за змістом яких наголошував на наступному:
- Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» та Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» є окремими юридичними особами, які керуються кожен своїм статутом, внутрішніми документами, чинним законодавством та не мають право приймати один щодо одного рішення, які є обов'язковими до виконання іншим з них;
- відповідно до правового висновку Верховного Суду України, який викладено у постанові від 05.06.2013р. у справі №6-43цс13, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки, відтак, той факт, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» є акціонером Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» не є доказом очевидної згоди на збільшення обсягу відповідальності корпорації, внаслідок чого з підписанням додаткової угоди №1 від 30.10.2009р. до договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. без згоди поручителя, позивач змінив зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, та порука, встановлена договором №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р., в силу приписів ст.559 Цивільного кодексу України, є повністю припиненою;
- посилання позивача на рішення від 26.12.2008р. позачергових Загальних зборів Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», оформленого протоколом №32-08, яким відповідач 2 фактично наперед надав згоду відповідачу 1 та Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_2 ОСОБА_3» у майбутньому погоджувати інші умови договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., та як наслідок, Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» як поручитель надав згоду на майбутнє відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання відповідача 1 щодо сплати комісії за договором акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. з урахуванням подальших змін та доповнень є необґрунтованим та безпідставним, оскільки вказаний документ є внутрішнім адміністративним актом корпоративного органу Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», який відображає діяльність учасників по спільному виробленню та прийняттю управлінських рішень відповідно до установчих документів, та не породжує стосовно позивача виникнення прав та обов'язків, оскільки не є правочином по своїй суті.
Водночас, у заяві №337/1496 від 31.08.2017р. Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» посилалась на витяг з протоколу №279 від 30.10.2009р. засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», за змістом якого відповідач 2 голосував за укладення додаткової угоди №1 до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., що свідчить про обізнаність Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про збільшення відповідальності відповідача за додатковою угодою №1 до вищевказаного договору аредитиву, та, на підставі п.5 ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Склад суду неодноразово змінювався.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, 28.09.2017р. для розгляду справи №905/1151/16 було визначено колегію у складі: головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Чорненької І.К., Матюхіна В.І.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (організаційно-правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) (покупець) та Корпорацією Сумитомо (продавець) було укладено контракт №SC-АМК-070802 на поставку електростанцій комбінованого циклу, яка запалюється доменним газом, за змістом п.2.1 якого покупець надає згоду придбати у продавця, а продавець погоджується поставити покупцю контрактне обладнання, технічну документацію, технічні послуги та навчання у відповідності з умовами контракту.
Для виконання зобов'язань відповідача 1 по контракту №SC-АМК-070802 від 02.08.2007р., 19.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (організаційно-правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) (банк) та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» (організаційно-правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) (підприємство) укладено договір про надання акредитиву №019/01-12/453, за змістом п.1.1 якого сторони погодили, що банк на умовах цього договору відкриває по розпорядженню підприємства підтверджений першокласним світовим банком документарний резервний акредитив у розмірі НОМЕР_1 японських єн для виконання зобов'язань підприємства по контракту №SC-АМК-070802 від 02.08.2007р., підписаному між підприємством, що виступає по ньому покупцем та Sumitomo Corporation, 1-8-11, Harumi Chuo-ku,Tokyo, Japan (надалі бенефіціар) терміном дії до 30.11.2009р. При цьому акредитив відкривається банком на підставі письмової заяви підприємства на його відкриття.
За приписами п.2.1 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. сторони договору визначають, що за надання акредитиву підприємство повинно до надання акредитиву сплатити банку разовим авансовим платежем комісію в розмірі 4,0% річних від суми гарантії (але не менше, ніж мінімальна комісія за надання гарантії згідно діючих відповідних тарифів ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»), за фактичну кількість календарних днів дії акредитиву з дати його відкриття (згідно письмової заяви підприємства про відкриття акредитиву), на рахунок №36008358 в Луганській обласній дирекції ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» МФО 304007. Сторони договору визначають, що комісія може сплачуватись підприємством банку не разовим платежем, як передбачено вище, а щомісячно, авансовими платежами, причому перший із цих платежів здійснюється підприємством до надання акредитиву в розмірі плати за період з дня видачі акредитиву по останній день кварталу, в якому було відкрито акредитив. Кожний з подальших платежів здійснюється підприємством не пізніше 25-го числа кожного поточного місяця, в якому діє акредитив, в розмірі плати за фактичну кількість днів наступного місяця, причому розмір останнього з платежів складає плату за період з першого дня останнього місяця, в якому діє акредитив, по останній день дії акредитиву. У випадку, якщо з дати видачі акредитиву до закінчення місяця залишається п'ять або менше банківських днів, розмір першого із вищезазначених платежів, що сплачуються банку підприємством має складати плату за період з дня відкриття акредитива по останній день наступного місяця або по останній день дії акредитива у разі, якщо термін його дії закінчується в наступному місяці. При цьому банк може додатково надавати підприємству письмові повідомлення про настання строку здійснення підприємством відповідних платежів із зазначенням сум та кінцевих термінів сплати комісії.
Банк зобов'язується на умовах положень цього договору надати підприємству акредитив (п.3.3 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р.).
За змістом п.п.4.1 - 4.3 укладеного банком та підприємством правочину сторони договору встановлюють, що в разі порушення строків виплати комісії за надання акредитиву, передбаченої п.2.1 даного договору, підприємство виплачує банку пеню в розмірі 0,1% від невиплаченої суми за кожний день прострочення. Сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків повернення банку сум, списаних по акредитиву, передбачених п.3.4. а) даного Договору, підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків надання банку документів, передбачених п.3.4 в) даного Договору, підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1% від суми акредитива за кожний день прострочення.
Сторонами неодноразово вносились зміни до договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р., зокрема, у відповідності до додаткової угоди №1 від 30.10.2009р. сторони погоди наступні редакції пунктів укладеного правочину, а саме:
- п.1.1 договору доповнено третім абзацом наступного змісту: «Акредитив, що відкривається банком на підставі цього договору є непокритим»;
- п.2.7 викладений в наступній редакції: «Сторони договору визначають, що підприємство зобов'язане сплатити банку комісію за обслуговування та супроводження заборгованості у розмірі 13,0% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п.3.3 «в» цього договору. Комісія нараховується в дату підписання цієї угоди та розраховується за період з 03.09.2009р. до дати закінчення строку дії договору, та сплачується підприємством не пізніше 30.11.2009р. шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на дату нарахування комісії, на рахунок №35787272 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007. При цьому банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03.09.2009р. до дати підписання цієї угоди»;
- п.3.3 доповнений підпунктом в), який викладено в наступній редакції: «По настанні дати платежу сплатити суму, зазначену в документах представлених для отримання платежу по акредитиву, а також усі технічні комісії, що виникають внаслідок платежу по акредитиву, та направити клієнту відповідне повідомлення із зазначенням сум платежу. Внаслідок сплати банком власних грошових коштів на виконання акредитиву, підприємство вважається таким, що отримало кредит у сумі сплачених банком за акредитивом коштів»;
- пункт б) пункту 3.4 розділу «Права та обов'язки сторін договору» викладено в наступній редакції: «У строк до 30.11.2009 року повністю відшкодувати банку сплачені по акредитиву (заборгованість підприємства, згідно п.3.3 «в» цього договору), шляхом перерахування коштів на рахунок №206292984 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007;
- п.4.2 розділу 4 «Відповідальність сторін» викладено у наступній редакції: «При порушенні строку відшкодування заборгованості по виплачених сумах по акредитиву, вказаних в підпункті б) пункту 3.4 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим на день здійснення оплати)»;
- доповнено розділ 4 «Відповідальність сторін» пунктом 4.6, який викладений в наступній редакції: «При порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення».
Додатковими угодами №№2 - 38 за період з 30.11.2009р. по 01.02.2013р. до договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. про надання акредитиву сторони вносили зміни до п.п.2.7, 3.4.
За змістом додаткової угоди №39 від 01.03.2013р. п.2.7 розділ 2 договору «Умови надання акредитиву» викладений в наступній редакції: «а) Сторони договору визначають, що підприємство зобов'язане сплатити банку комісію за обслуговування та супроводження заборгованості у розмірі 13,0% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п.3.3 «в» цього договору; б) Комісія нараховується в дату підписання цієї угоди та розраховується за період з 02.03.2013р. до дати повного погашення заборгованості підприємства перед банком, та сплачується підприємством щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №3648825 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007. Підпункт б) пункту 3.4 розділу «Права та обов'язки сторін договору» викладений в наступній редакції: «У строк до 01.04.2013р. включно повністю відшкодувати банку сплачені по акредитиву суми (заборгованість підприємства, згідно п.3.3 «в» цього договору), шляхом перерахування коштів на рахунок №206292984 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007.
Відповідно до п.6.1 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. останній набуває чинності з часу підписання його обома сторонами договору, та діє до моменту закінчення строку дії акредитива, з урахуванням, однак, надходження від підприємства плати за його надання на рахунок банку та відсутності від виконуючого банку за акредитивом вимоги на оплату по акредитиву на протязі строку його дії, а також погашення підприємством заборгованості у разі списання грошових коштів кореспондентського рахунку банку по акредитиву та сплати пені згідно розділу 4 даного договору. Сторони договору встановлюють, що термін дії даного договору може бути продовжений сторонами лише при спільній згоді, на основі укладення додаткової письмової угоди.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, приймаючи до уваги, що сторонами погоджено всі істотні умови правочину, відомостей щодо розірвання або визнання недійсним у встановленому законом порядку вищевказаного договору матеріали справи не містять, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (нині - Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат») та Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (нині - Публічне акціонерне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3») взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір спрямований на врегулювання правовідносин з розрахунків за акредитивом та підпадає під правове регулювання норм §3 глави 74 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою №514 від 03.12.2003р. Правління Національного банку України.
Згідно з приписами ст.ст.1088, 1093 Цивільного кодексу України, акредитив є одним з видів безготівкових розрахунків, за яким банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. банком відкритий резервний акредитив за заявою №1 від 19.01.2009р. на суму НОМЕР_1 японських єн, для виконання платіжних зобов'язань за контрактом №SC-АМК-070802 від 02.08.2007р., бенефіціаром за яким виступає Sumitomo Corporation.
Як встановлено, на виконання умов договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р., банком відкритий резервний акредитив за заявою №1 від 19.01.2009р. на суму НОМЕР_1 японських єн, для виконання платіжних зобов'язань за контрактом №SC-АМК-070802 від 02.08.2007р., бенефіціаром за яким виступає Sumitomo Corporation.
Позивачем до матеріалів справи надані суду заяви №047/010-22 від 16.01.2009р. відповідача 1 на відкриття резервного акредитиву, клопотання №047/10-295 від 21.08.2009р. на отримання кредиту для рефінансування непокритого документального резервного акредитиву, SWIFT - повідомлення з приводу акредитиву, переклад яких на українську мову, засвідчений нотаріально, а саме: SWIFT - повідомлення на підтвердження видачі акредитиву, SWIFT - повідомлення про встановлення резервного акредитиву №SB002LUGI09I від 20.01.2009р., SWIFT - повідомлення Deutsche Bank AG від 18.08.2009р. про отримання вимоги від бенефіціара Sumitomo Corporation та необхідність сплати банком коштів за акредитивом, повідомлення Deutsche Bank від 18.08.2009р.; SWIFT- повідомлення АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про сплату банком НОМЕР_1 японських єн; SWIFT- повідомлення АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про сплату банком витрат 4264900 японських єн.
Матеріали справи містять копію меморіального ордеру №5143 від 30.10.2009р., якою підтверджується видача кредиту за договором №019/01-12/453 від 19.01.2009р., банківські виписки та розрахунки заборгованості, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» не виконав свої зобов'язання за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. щодо відшкодування банку сплачених по акредитиву сум (кредиту) та сплати комісій.
У зв'язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» своїх зобов'язань за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., 03.03.2016р. Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3» звернулось до позичальника з повідомленням-вимогою №140-0-0-00/8/783 від 03.03.2016р. про повне погашення суми заборгованості за тілом кредиту (акредитив) в сумі НОМЕР_1 японських єн, заборгованості по процентам (комісією) - 36898502,09 грн, пені за порушення строків сплати кредиту (акредитив) в сумі - 164372785,49 грн, пені за порушення строків сплати процентів (комісії) - 18376438,71 грн. Направлення зазначеної вимоги підтверджується доданим до листа описом вкладення у цінний лист на ім'я Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (поштове відправлення №0101112944584).
У відзиві б/н від 20.04.2016р. відповідач 1 підтвердив наявність заборгованості перед банком за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. за тілом (акредитиву) в розмірі НОМЕР_1 японських єн, заборгованість за процентами (комісією) в розмірі 36898502,09 грн.
Водночас, 22.06.2016р. на підставі підп.«д» п.3.1 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. (з урахуванням внесених змін та доповнень), банком були списані в договірному порядку грошові кошти на загальну суму 75000000 грн з рахунку №26006443078 Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», відкритого в АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3».
23.06.2016р. списані грошові кошти були направлені АТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» на часткове погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» за договором №019/01-12/453 від 19.01.2009р. у наступній черговості: 36898502,09 грн - повне погашення комісії за обслуговування та супроводження заборгованості, яка була нарахована до 08.02.2016р.; 38101497,91 грн - спрямовані на купівлю іноземної валюти у розмірі 158492087,81 японських єн (курс 0,2404 грн за 1 єн), з метою часткового погашення заборгованості за тілом кредиту. Докази погашення зазначеної заборгованості (банківські виписки, меморіальні ордери) наявні в матеріалах справи.
При цьому, як зазначалось судом, у заяві №140/8/2028 від 30.06.2016р. позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення заборгованості за тілом акредитиву та заявив до стягнення 1256457912,19 японських єн.
Наразі, доказів погашення заборгованості за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн матеріали справи не містять.
З метою належного виконання зобов'язань за договором №019/01-12/453 від 19.01.2009р. про надання акредитиву, 19.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (організаційно-правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство, кредитор) та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (поручитель) було укладено договір поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р.
За змістом п.1.2 договору №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. сторони погодили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ВАТ -«Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року, а саме: сума акредитиву - НОМЕР_1 японських єн, бенефіціар-Sumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC-АМК-070802 від 02.08.2007; строк дії акредитиву - по 30 листопада 2009 року; сплатити комісійну винагороду в розмірі 4 відсотки річних від суми фактичної відповідальності кредитора, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором акредитиву, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Сторони договору встановлюють, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цих договором та вказаних в р 1, 2 договору акредитиву не потребують. Разом з підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями договору акредитиву, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями боржника за договором акредитиву (п.п.1.3, 1.4 договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р.).
За приписами п.п.2.1 зазначеного вище договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором акредитиву, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобов'язання за договором акредитиву, нарахованих комісій та неустойки. Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором акредитиву здійснити виконання зобов'язань боржника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.
Відповідно до п.2.3 договору №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. кредитор та боржник мають право змінювати умови договору акредитиву тільки після повідомлення поручителя та отримання його письмової згоди.
Згідно з п.4.1 вказаного договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.4 ст.559 Цивільного кодексу України).
30.10.2009р. між банком та поручителем укладена додаткова угода №1 до договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р., за змістом якої п.1.2 вказаного договору викладено в наступній редакції: «Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року: сума акредитиву - НОМЕР_1 японських єн, бенефіціар - Sumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC - АМК-070802 від 02.08.2007р.; строк дії акредитиву - по 30 листопада 2009 р., сплатити комісійну винагороду в розмірі 13% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п.3.3 «в» договору акредитива. Комісія нараховується в дату підписання цієї додаткової угоди та розраховується за період з 03 вересня 2009р. до дати закінчення строку дії договору акредитива, та сплачується поручителем не пізніше 30 листопада 2009р. шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №35787272 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007. При цьому банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03.09.2009р. до дати підписання цієї додаткової угоди».
За період з 30.11.2009р. по 01.03.2013р. між банком та поручителем укладались додаткові угоди №№2 - 39, в яких сторони змінювали п.1.2 договору поруки.
Додатковою угодою №39 від 01.03.2013р. сторони дійшли згоди щодо остаточної редакції п.1.2 договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р., а саме: «Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», які виникають з умов договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19 січня 2009 року: сума акредитиву - НОМЕР_1 японських єн, бенефіціар - Sumitomo Cоrporation, 1-8-11, Harumi, Chuo-ku, Tokyo, Japan за контрактом №SC - АМК-070802 від 02.08.2007; строк дії акредитиву - по 01 квітня 2013р., сплатити комісію за обслуговування та супроводження заборгованості в розмірі 13% річних від сум, сплачених банком за акредитивом згідно п.3.3 «в» договору акредитива. Комісія нараховується щомісячно до дати повного погашення заборгованості підприємства перед банком на залишок заборгованості підприємства за кредитом відповідно до п. в) 3.3 протягом всього строку користування кредитом. Комісія сплачується підприємством щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць шляхом перерахування еквівалента в гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату нарахування комісії на рахунок №3648825 у Луганській ОД ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», МФО 304007».
У зв'язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» своїх зобов'язань за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. позивач направив поручителю вимогу (претензію) №140-0-0-00/8/784 від 03.03.2016р. про повне погашення суми заборгованості за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. у десятиденний строк з дня отримання вимоги. Направлення зазначеної вимоги підтверджується доданим до листа описом вкладення у цінний лист на ім'я Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (поштове відправлення №0101112944576).
Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом вказаних норм матеріального права поручитель хоч і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, але є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимоги кредитора в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Під час вирішення справи про стягнення заборгованості з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.
Згідно з ч.1 ст.559 вказаного кодексу України є підставою для висновку про те, що поручитель не залишається зобов'язаний в такому випадку навіть на початкових умовах.
Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у висновках від 01.07.2013р. Верховного Суду України, постановах Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі №6-112цс12, від 23.12.2014р. у справі № 3-196гс14, від 21.05.2012р. у справі №6-69цс11.
Відповідно до п.4.2 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. про надання акредитиву сторони договору встановлюють, що в разі порушення підприємством строків повернення банку сум, списаних по акредитиву, передбачених п.3.4 а) даного договору підприємство виплачує банку пеню із розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №1 від 30.10.2009р. до вказаного договору сторони змінили розмір пені з 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення на подвійну облікову ставку Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (п.4.2) та встановили новий вид відповідальності: за порушення сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення (п.4.6 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. про надання акредитиву).
Відповідно до наданого до матеріалів справи Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» порівняльного розрахунку пені за порушення строків сплати акредитиву за період з 10.02.2015р. по 09.02.2016р., у відповідності до якого сума пені з розрахунку за подвійною обліковою ставкою Національного Банку України є більшою, ніж з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відтак, беручи до уваги приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування неустойки за порушення строків сплати кредиту (акредитиву) повинно бути здійснено протягом шести місяців, починаючи з 02.04.2013р.
Водночас, здійснивши перерахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України та з розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за вказаний період, суд дійшов висновку, що обсяг відповідальності у поручителя не збільшився.
Крім того, додатковою угодою №1 від 30.10.2009р. до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., доповнено розділ 4 «Відповідальність сторін» пунктом 4.6, відповідно до якого при порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення.
Тобто, сторонами була погоджена неустойка, якої не було у первісній редакції договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р.
У листі №140-0-0-00/8/1740 від 27.05.2016р. позивач наполягав, що згідно змісту нової редакції п.1.2, що викладена в додатковій угоді №1 від 30.10.2009р. до договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р., поручитель (Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу») бере на себе відповідальність перед банком (Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3») відповідати по зобов'язанням боржника (Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»), які виникають з умов договору про надання акредитиву в частині повернення заборгованості за основною сумою акредитиву та комісією за обслуговування та супроводження боргу, та без нарахованої пені. Тобто, за твердженням позивача, встановлення (збільшення розміру) пені за договором акредитиву не впливає на розмір відповідальності поручителя.
У відповідності до ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже сторони в договорі можуть обмежити відповідальність поручителя, при цьому обмеження мають бути чітко встановлені в договорі, якщо подібні обмеження не зазначені в договорі поруки, поручитель відповідає у тому ж самому обсязі, що й боржник.
Пунктами 2.1, 3.1 договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором акредитиву, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобов'язання за договором акредитиву, нарахованих комісій та неустойки. У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором акредитиву, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України.
За приписами п.1.2 зазначеного договору поруки (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30.10.2009р.) банк не нараховує будь-які пені, штрафи та неустойки з 03.09.2009р. до дати підписання цієї додаткової угоди, що також зазначено в п.2.7 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. про надання акредитиву в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2009р.
При цьому, суд зазначає, що договір поруки та додатки до нього не містять умов щодо часткової відповідальності поручителя (без нарахованої пені) за договором про надання акредитиву №19/01-12/453 від 19.01.2009р.
Таким чином, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи погашення основного зобов'язання за договором акредитиву, комісій та неустойки.
За таких обставин, беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що додатковою угодою №1 від 30.10.2009р. до договору про надання акредитиву №19/01-12/453 від 19.01.2009р. були внесені зміни, що призвели та можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Відповідно до п.1.4 договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р. разом із підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями договору акредитиву, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями боржника за договором акредитиву.
За змістом п.2.3 вказаного правочину, умови договору акредитиву можуть бути змінені тільки після повідомлення поручителя та отримання його письмової згоди.
Як вбачається з висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою в спосіб, передбачений договором поруки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013р. у справі №643цс13).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2009р. відбулось засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», яке оформлене витягом з протоколу №279 від 30.10.2009р., за змістом якого прийнято рішення клопотати перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» щодо внесення змін до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., шляхом укладення додаткової угоди №1 від 30.10.2009р. На вказаному засіданні були присутні члени Наглядової ради: Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», яка була представлена ОСОБА_5 (на підставі статуту), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3; голова засідання - ОСОБА_4А, секретар засідання - ОСОБА_7
Погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, виражене шляхом підписання додаткових угод до договору поруки не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014р. у справі №6-152цс13).
Як вказувалось судом, в період з 30.10.2009р. по 01.03.2013р. Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» були підписані додаткові угоди №№1 - 39 до договору поруки №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р.
Як стверджував відповідач 2 у письмових поясненнях б/н від 08.06.2017р., той факт, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» є акціонером Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» не є доказом очевидної згоди на збільшення обсягу відповідальності корпорації, внаслідок чого з підписанням додаткової угоди №1 від 30.10.2009р. до договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. без згоди поручителя, позивач змінив зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, та порука, встановлена договором №019/01-12/453/1 від 19.01.2009р., в силу приписів ст.559 Цивільного кодексу України, є повністю припиненою. Крім того, відповідач 2 наголошував, що Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» та Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» є окремими юридичними особами, які керуються кожен своїм статутом, внутрішніми документами, чинним законодавством та не мають право приймати один щодо одного рішення, які є обов'язковими до виконання іншим з них.
Водночас, відповідно до п.14.1.159 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
За змістом інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і вважається достовірною, за критерієм пошуку «Ідентифікаційний код»: 24068988 - Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» (поручитель) та 05441447 - Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат» (боржник) у графі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичною особи, якщо засновник - юридична особа» наявні однакові відомості щодо фізичних осіб-власників істотної участі, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_4.
Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно із ч.5 ст.78 вказаного кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.
Як зазначалось, у заяві №337/1496 від 31.08.2017р. Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» посилалась на витяг з протоколу №279 від 30.10.2009р. засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», за змістом якого відповідач 2 голосував за укладення додаткової угоди №1 до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р., що свідчить про обізнаність Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про збільшення відповідальності відповідача 1 за додатковою угодою №1 до вищевказаного договору акредитиву, та, на підставі п.5 ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Наразі, судом не встановлено в діях відповідача 2, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, які викладені у постанові від 22.03.2017р., з огляду на висновки суду щодо обізнаності Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про збільшення обсягу відповідальності відповідача 2, внаслідок встановлення додатковою угодою №1 від 30.10.2009р. до договору про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. відповідальності за порушення строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 вказаного договору, беручи до уваги, шо доказів погашення заборгованості за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. за тілом кредиту (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (з урахуванням заяви №140/8/2028 від 30.06.2016р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс» до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» та відповідача 2, Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. за тілом (акредитиву) в розмірі 1256457912,19 японських єн є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту - 378997,30 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 39526,26 грн, не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Частина 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як визначено у п.п.4.2, 4.6 договору №019/01-12/453 від 19.01.2009р. при порушенні строку відшкодування заборгованості по виплачених сумах по акредитиву, вказаних в підп.«б» п.3.4 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення. При порушенні строку сплати комісії, зазначеної в пункті 2.7 договору, підприємство сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день порушення.
Наразі, позивачем нараховано пеню за порушення строків сплати кредиту (акредитив) в розмірі 164372785,49 грн за період з 09.02.2015р. по 09.02.2016р., пеню за порушення строків сплати процентів (комісії) в розмірі 18376438,71 грн за період з 09.02.2015р. по 09.02.2016р.
Водночас, беручи до уваги, що договором про надання акредитиву №019/01-12/453 від 19.01.2009р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені за порушення строків сплати кредиту (акредитиву) повинно бути здійснено з 02.04.2013р. та протягом шести місяців, а не за період з 09.02.2015р. по 09.02.2016р. При розрахунку пені за порушення строків сплати процентів (комісії) позивачем положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України також враховано не було.
Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені за порушення строків сплати кредиту (акредитиву), останній було здійснено в японських єнах виходчи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, а гривневий еквівалент визначений на день здійснення розрахунку, що не узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України в постанові від 01.04.2015р. у справі №3-29гс15.
Водночас, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з терроризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий наказ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014р.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.
Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 вказаного закону відносно заборони нарахування пені з 14.04.2014р. мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з терроризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ №33/6/а від 07.10.2014р. керівника Антитерористичного центру при СБУ «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з вищенаведеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі.
За таких обставин, вимоги про застосування позовної давності в один рік щодо стягнення пені, які викладені у відзиві б/н від 20.04.2016р. Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» залишаються судом без задоволення з огляду на висновки суду про неправомірність нарахування неустойки та відмову у задоволенні вимог у вказаній частині.
Клопотання позивача про витребування доказів залишається судом без задоволення, виходячи з того, що заявлені до витребування документи були надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс» самостійно.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
За приписами п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.
За таких обставин, судовий збір в сумі 206700 грн підлягає стягненню на користь позивача з обох відповідачів, як осіб, внаслідок неправильних дій яких виник спір у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги (з урахуванням заяви №140/8/2028 від 30.06.2016р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-кредитний альянс», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Сєвєродонецьк та Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором №019/01-12/453 від 19.01.2009р. в розмірі 1256457912,19 японський єн та 182749224,20 грн, з яких: заборгованість за тілом акредитиву - 1256457912,19 японських єн, пеня за порушення строків сплати акредитиву - 164372785,49 грн, пеня за порушення строків сплати комісії - 18376438,71 грн, задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Вілєсова, буд.20А, код ЄДРПОУ 05441447), Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, буд.6, код ЄДРПОУ 24068988) заборгованість за тілом акредитиву за договором №019/01-12/453 від 19.01.2009р. - 1256457912,19 японських єн, а також судовий збір в сумі 206700 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
У судовому засіданні 28.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 03.10.2017р.
Головуючий суддя Ю.О.Паляниця
Суддя І.К. Чорненька
Суддя В.І. Матюхін