Справа № 341/1336/15-ц
Провадження № 22-ц/779/1407/2017
Категорія 39
Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.
ОСОБА_1
26 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.
за участю секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крилосівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду від 26 липня 2017 року, -
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крилосівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивував тим, що 16.06.2013 року померла його мати ОСОБА_5
13.10.2006 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно якого вона заповіла ОСОБА_3 житловий будинок, в якому вона живе, усі господарські споруди, що до нього прилягають, земельну ділянку, якою вона користується на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, що знаходяться по вул. Івана Франка, 55 в с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області, грошові вклади на підставі ощадних книжок і взагалі все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті, і на що вона за законом матиме право.
Вважає, що даний заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним.
Зазначає, що підпис у заповіті не є підписом спадковдаця, оскільки ОСОБА_5 була неграмотною. Всупереч Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України» в заповіті відсутня відмітка «заповіт прочитано вголос і підписано особисто», не роз'яснено спадкодавцю зміст і значення проекту заповіту, відсутні дані про дату та місце народження заповідача. Крім того, розпорядження заповідача викликають неясності, так як в заповіті його мати заповіла житловий будинок, в якому вона проживає, його братові, не враховуючи те, що позивач є співвласником даного будинку.
Тому вважає, що такий заповіт ОСОБА_5 від 13.10.2006 року є нікчемним, а позивачеві надано законодавче право для визнання недійсним нікчемного правочину.
На підставі наведеного, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 13.10.2006 року.
Рішенням Галицького районного суду від 26 липня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 13 жовтня 2006 року, складений та посвідчений секретарем виконавчого комітету Крилосівської сільської ради ОСОБА_6 за реєстровим №28 щодо спадкування ОСОБА_3 житлового будинку, в якому вона живе, всіх господарських споруд, що до нього прилягають, земельної ділянки, якою вона користується на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю, що знаходиться по вулиці Івана Франка, 55 в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області, грошових вкладів на підставі ощадних книжок і взагалі всього її майна, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі всього того, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право.
Вирішено питання судових витрат.
На дане рішення суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що згідно ст. 1257 ЦК України єдиною підставою визнання судом за позовом заінтересованої особи заповіту недійсним є встановлення, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. В той же час, визнання нікчемного заповіту недійсним судом не вимагається.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
На думку апелянта, суд першої інстанції, встановивши, що заповіт ОСОБА_5 від 13.10.2006 року складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, не міг визнати такий заповіт нікчемним, оскільки позивач з таким позовом не звертався, однак, у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання оспорюваного заповіту недійсним повинен був відмовити.
Крім того, вважає, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_3 порушив його право, а належним відповідачем у справі мала б бути Крилосівська сільська рада.
Також з позову та матеріалів слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 за законом, крім позивача, також є її син ОСОБА_7, однак, він не був залучений до участі у справі.
Вважає порушеннями процесуального закону допуск в судове засідання представника сільської ради, продовження засідання без участі представника третьої особи.
Суд не витребував з Крилосівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області та не дослідив примірник заповіту та Книгу реєстрації обліку нотаріальних дій, не встановив обставин, що стосуються покликання позивача на неграмотність спадкодавця, не дав оцінки тому факту, що на заповіті зазначено, що самоособовість, правоздатність та дієздатність заповідача перевірено.
На підставі наведеного апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні апелянт та представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.
Позивач та представник позивача апеляційну скаргу не визнали, просили суд відмовити в її задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крилосівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області апеляційну скаргу підтримала, просила в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак, рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2013 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією повторного Свідоцтва про смерть серії І-НМ №211232 від 12.05.2015 року (а.с. 8).
Згідно заповіту від 13.10.2006 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Крилосівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №28, ОСОБА_5 житловий будинок, в якому живе, всі господарські споруди, що до нього прилягають, земельну ділянку, якою вона користується на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, що знаходиться по вулиці Івана Франка, 55 в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області, грошові вклади на підставі ощадних книжок, і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла синові ОСОБА_3. Даний заповіт у виконкомі Крилосівської сільської ради не змінювався і не відмінявся (а.с. 50).
Встановлено також, що ОСОБА_2 є братом відповідача ОСОБА_3 та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10, 38).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення. А тому є нікчемним правочином, який слід визнати недійсним.
Однак, погодитися з таким висновком колегія суддів не може з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Статтею 1247 ЦК України (в редакції від 30.09.2006 року) визначено загальні вимоги до форми заповіту. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 1, 2 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Як вбачається з копії Спадкової справи №197/2015 майна померлої 16 червня 2013 року ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3 19.06.2015 року звернувся до Галицької районної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
13.08.2015 року ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Галицький район, село Крилос, вулиця Франка, будинок 55, а також Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,8280 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Крилосівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.
Натомість, як вказав сам позивач в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій, він тривалий час перебував за межами України, виїхавши у пошуках заробітку, додому повернувся вже після смерті матері.
Доказів того, що він з підстав, передбачених законом і у встановленому законом порядку звертався до нотаріуса чи до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та отримав відмову суду не представлено.
Посилання позивача на те, що він є співвласником спірного будинковолодіння не заслуговують на увагу, оскільки з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4974933 від 06.10.2004 року вбачається, що ОСОБА_5 володіла ним одноосібно.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні порушення прав позивача, а тому рішення суду слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, а тому вимоги апелянта про стягнення з нього судових витрат не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду від 26 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Крилосівська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Пнівчук О.В.
ОСОБА_8