Справа № 477/757/17
Провадження № 2/477/620/17
27 жовтня 2017 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що після смерті чоловіка залишилося в спадок зазначене нерухоме майно, яке вона не взмозі оформити в нотаріальному порядку через відсутність неналежним чином оформленого правовстановлюючого документу на спадкову нерухомість, оскільки спадкодавець, отримавши зазначений будинок в порядку спадкування не переоформив його.
Посилаючись на те, що вона є спадкоємицею першої черги після смерті чоловіка і прийняла спадщину, але через зазначену обставину не може оформити її в нотаріальному порядку, хоча він належним чином прийняв спадщину у виді будинку і виходячи з положень ст. 1218 ЦК України воно йому належало на час смерті.
В судове засідання сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, від них надійшли заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності. Позивачка в своїй заяви також просила позов задовольнити, а відповідач в своїй заяві позов визнав та не заперечував проти оформлення спадщини за позивачкою.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Калинівка Жовтневого (тепер - Вітовського) району Миколаївської області помер ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді будинку за адресою: АДРЕСА_2
На час його смерті діяли положення Цивільного кодексу України 1963 року.
Відповідно до ст. 524 цього Кодексу спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом; спадкоємство за законом мала місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі ст. 525 та ст. 526 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу; місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.
До спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 відносилися, згідно з положеннями ст. 529 ЦК України 1963 року, його дружина ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 548 та ст. 549 того ж Кодексу спадкоємець, щоб придбати спадщину, повинен її на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини прийняти: фактично вступити в управління або володіння спадковим майном або ж подати державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як дружина, так і син спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли, оскільки проживали разом з ним на час його смерті і вступили в управління його спадковим майном у виді будинку з господарськими та побутовими спорудами. Їх частки в спадковому майні, згідно зі ст. 529 ЦК України 1963 року, є рівними, тобто по 1/2 частині.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла і після її смерті також відкрилася спадщина на ? частину зазначеного будинку, яку вона успадкувала після смерті чоловіка.
Спадщину після її смерті прийняв, згідно з тими ж положеннями Цивільного кодексу України, її син ОСОБА_5, який проживав з нею на час смерті і вступив в управління її майном.
Таким чином, ОСОБА_5 в порядку спадкування отримав у власність цілий житловий будинок після смерті батьків.
Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 він також помер і після його смерті відкрилася спадщина на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, а потім АДРЕСА_8).
На час його смерті вже діяли положення Цивільного кодексу України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
На час відкриття спадщини (час смерті) з ОСОБА_5 офіційно ніхто не був зареєстрований, але з ним фактично постійно проживав його брат ОСОБА_2 та його дружина, що підтверджується довідкою місцевої сільської ради.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його брат ОСОБА_2.
Він відноситься до спадкоємців другої черги за законом відповідно до положень ст. 1262 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги спадкування за законом відносяться діти та батьки спадкодавця. Однак таких осіб, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.
Але він також помер 8 серпня 2016 року.
Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_1, яка проживала з померлим та вчасно, в передбачений законом шестимісячний термін подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Далі, під час оформлення спадщини на будинок після смерті чоловіка позивачка отримала роз'яснення від нотаріуса про неможливість її оформлення в такому порядку, оскільки не представила належним чином оформлений оригінал правовстановлюючого документу на дану нерухомість.
Так, було з'ясовано, що первісний власник будинку ОСОБА_3, отримавши дозвіл на його будування та побудувавши будинок, не встиг за свого життя зареєструвати його належним чином.
За пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз'яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Спадкодавець за свого життя, побудувавши будинок, не отримав свідоцтво про право власності на нього та не зареєстрував його у відповідному державному органі.
Так, відповідно до свідоцтва на забудову ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 19 від 13 жовтня 1977 року йому була дозволена забудова ділянки, виділеної на підставі довідки колгоспу ім. Леніна від 7 жовтня 1977 року.
Згідно акту від 16 грудня 1977 року колгоспу ім. Леніна ОСОБА_3 в той день була виділена ділянка для будівництва по АДРЕСА_4.
Також, він отримав дозвіл від районного архітектора на будування будинку.
Відповідно до технічного паспорту, складеного комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", житловий будинок,
розташований по АДРЕСА_5, був побудований в 1978 році, господарські будівлі та споруди - 1979-83 роки.
Згідно з даними того ж технічного паспорту, житловий будинок має житлову площу 50,4 кв.м., загальну площу - 66.6 кв.м.
Відповідно до записів у погосподарській книзі Воскресенської селищної ради житловий будинок по АДРЕСА_6 існує та рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_3 а потім за ОСОБА_2, в тому числі і на час їх смерті.
До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.
До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.
Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.
За такого, за наявності достовірних документів про виділення ділянки для будівництва та наявності законних дозволів на будівництво житлового будинку, а також і записів у погосподарської книги свідчать про те, що ОСОБА_3 за свого життя мав всі законні підстави для отримання свідоцтва про право власності на будинок, але цього не здійснив.
Однак це не скасовує належність йому будинку.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, а також і положень ст. 548 ЦК України 1963 року до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок належав ОСОБА_3 і це майно входило до складу спадщини після його смерті, а після його смерті перейшло до спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 і останньому власнику - ОСОБА_2, а тому в порядку спадкування повинно відійти спадкоємцям після його смерті, тобто позивачці ОСОБА_1, як спадкоємиці першої черги, яка прийняла спадщину.
В позасудовому порядку вирішити це питання позивачка не взмозі через зміни в законодавстві щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та неналежне оформлення правовстановлюючих документів.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_7
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко