Cправа № 127/9339/17
Провадження № 2/127/3522/17
Іменем України
(заочне)
24 жовтня 2017 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Гриневича В.С.,
при секретарі: Марценюк А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/9339/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23782,69 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами 06.09.2012 року був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір.
Позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, а тому станом на 31.03.2017 року виникла заборгованість у розмірі 23782,69 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 292,46 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 17820,96 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4060,57 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1108,70 грн., в силу чого позивач змушений звернутись до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.09.2012 року у розмірі 23782,69 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 04.05.2017р. звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розгляд справи провести за його відсутності та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення. (а.с. 38)
В судові засідання, призначені на 18.07.2017р., 14.09.2017р., 03.10.2017р. та 24.10.2017р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, а саме шляхом направлення повісток про виклик в судові засідання на адресу зареєстровано місця проживання відповідача. Конверти з повістками про виклик в судові засідання в кожному випадку повернулися на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 48-49, 53-54, 56-57, 64-67, 71-72), що розцінюється судом, як належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Таким чином, з урахуванням приписів статей 169, 224 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
06.09.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зі змісту Анкети-Заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 06.09.2012 року вбачається, що позичальник ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку; він згоден, що ця Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Вказані письмові документи містять усі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому в силу положень ст. 638 ЦК України, даний договір вважається укладеним.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, станом на 06.09.2012р. розмір відсоткової ставки за користування кредитом становив 36,00% на рік, з 01.09.2014р. збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 36,00% до 34,80% на рік, з 01.04.2015р. збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 34,80% на рік до 43,20% на рік, які нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом.
При укладенні вищевказаного договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України, відповідно до якої договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
На виконання умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік, з 01.09.2014р. збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 36,00% до 34,80% на рік, з 01.04.2015р. збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 34,80% на рік до 43,20% на рік, які нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором б/н від 06.09.2012р., ОСОБА_1 користуючись кредитними коштами починаючи з 24.10.2012р., зобов'язання щодо їх повернення належно не виконував.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з положеннями частини першої статті 546 ЦК України та статті 549 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення зобов'язання.
Таким чином, зважаючи на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів та беручи до уваги розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.09.2012 року, суд дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 31.03.2017 року складає 19222,12 грн., з яких: 292,46 грн. - заборгованість за кредитом, 17820,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 1108,70 грн. штраф (процентна складова).
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4060,57 грн. заборгованості за пенею та комісією, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 546 ЦК України та статті 549 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, комісія в розумінні Умов та правил надання банківських послуг є винагорода, яка сплачується позичальником на користь банку за надані останнім послуги пов'язані з обслуговуванням клієнта.
Таким чином, пеня, як вид забезпечення виконання зобов'язання та комісія, як винагорода за надані послуги, не є тотожними поняттями, оскільки відрізняються за своєю правовою природою.
Однак, позивачем в позовній заяві, зокрема в прохальній її частині вимагається до стягнення з відповідача 4060,70 грн. заборгованості за пенею та комісією. При цьому, позивачем не розмежовано, який саме розмір пені вимагається ним до стягнення та за який саме період він виник, а також не зазначено яка сума комісії нарахована позивачем та за які саме послуги банку.
Крім того, суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви позивач зазначає про стягнення з відповідача 4060,70 грн. заборгованості за пенею та комісією, тоді як у наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначається про наявність заборгованості по нарахованій комісії в сумі 4060,70 грн.
При цьому, в судове засідання представник позивача не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи у його відсутність, що позбавляє можливості суд з'ясувати зазначені вище обставини в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 4060,70 грн. заборгованості за пенею та комісією задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 500 грн. штрафу згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у фіксованому розмірі, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини другої статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому не може визначатися у твердій вибірковій сумі.
Згідно зі статею 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 292,46 грн. заборгованості за кредитом, 17820,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1108,70 грн. штрафу (процентна складова) обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного та беручи до уваги часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1293,18 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором №б/н від 06.09.2012 року у розмірі 19222,12 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять дві гривні дванадцять копійок), з яких: 292,46 грн. - заборгованість за кредитом, 17820,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1108,70 грн. штраф (процентна складова), а також 1293,18 грн.(одна тисяча двісті дев'яносто три гривні вісімнадцять копійок) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: