Справа №№ 148/1714/17
Іменем України
30 жовтня 2017 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, уродженця с. Дранка. Тульчинського району, жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, не працює, не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України
12.07.2017, близько 12:00, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, приїхав до автозаправного комплексу в АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , шляхом обману з умислом направленим на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомив оператору АЗС, що він отримує дизельне пальне на транспортний засіб ФОП « ОСОБА_6 » на відомість в кількості 100 л, про що ОСОБА_4 поставив свій підпис на відомості, вартість, якого становить 18.10 грн. за 1 л, відповідно до довідки виданої ФОП « ОСОБА_5 ». В подальшому ОСОБА_4 дизельне пальне в кількості 100 л продав ОСОБА_7 за 1500 грн.
Після чого під час звірки відомостей ФОП « ОСОБА_5 » із ФОП « ОСОБА_6 » та розрахунку за дизельне пальне, встановлено, що ОСОБА_4 станом на 12.07.2017, не являвся працівником ФОП « ОСОБА_6 », таким чином ввів в оману чергового оператора АЗК, наслідком чого було завдано збитку ФОП « ОСОБА_5 » на загальну суму 1810 грн.
Під час судового розгляду представлено угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим від 10.09.2017.
Відповідно до вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину визнав повністю та беззастережно, про що підтвердив своїми показами в судовому засіданні. При цьому вказав, що угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, наслідки укладання угоди йому повністю зрозумілі і він погоджується із визначеною мірою покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 510 грн.
Потерпілий ОСОБА_5 висловив свою позицію щодо затвердження судом угоди про примирення.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що є всі законні підстави для затвердження угоди.
Суд, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), в судовому засіданні доведена в повному обсязі, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 1 КК України.
До обставин, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого суд відносить щире каяття в скоєному злочині, відшкодування завданого збитку.
Обтяжуючих вину обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження, угоду про примирення, заслухавши позицію учасників судового розгляду, суд вважає, що угода про примирення відповідає, вимогам передбаченими статтями 468-475 цього Кодексу, укладена сторонами добровільно. Міра покарання узгоджена сторонами відповідає вимогам КК України та санкції статті 190 ч.1 КК України.
За таких обставин підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення в судовому засіданні не встановлено.
Підстави для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого відсутні.
Керуючись ст. 190 КК України, ст. ст. 468-475 КПК України,суд -
Затвердити угоду про примирення від 10.09.2017 укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч.1 КК України і призначити йому узгоджену міру покарання у виді сплати штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 510 грн.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 не обирати.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга відповідно до вимог ст. 394 ч.3 КПК України до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Суддя