Справа № 147/907/17
Провадження № 2/147/629/17
25.10.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Волошина І.А.,
за участі секретаря Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи його тим, що станом на 15.04.1991 року вона проживала в складі колгоспного двору. Окрім неї, в склад двору входили: батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_4, чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина, що складалася з 1/5 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка відповідно до вимог чинного на той час ЦК УРСР. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивача, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку та 2/5 частини житлового будинку в с. Летківка. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги до майна матері по закону та спадкоємцем по заповіту. Вона у встановлений законом 6-ти місячний строк звернулася до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, розташований в АДРЕСА_1. Таким чином, позивач звернулася до суду та просила визнати за нею право власності 2/5 частини житлового будинку з господарськими спорудами після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримала, за обставин, викладених в позові, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, згідно якої не заперечує проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1, та просив справу розглянути без його участі.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що кожний із них скористався своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи №423/2016 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/5 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1
Після смерті ОСОБА_3, в порядку ст. 549 ЦК УРСР, спадщину прийняла його дружина, мати позивача ОСОБА_4, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майно, однак належним чином право власності на будинок не оформила.
Факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у родинних відносинах підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.10.1953 року.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.16).
За життя ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося та все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла дочці ОСОБА_1 Заповіт складений 14.08.2000 року, посвідчений секретарем Летківської сільської ради Тростянецького району 14.08.2000 року та зареєстрований в реєстрі №202.
Як вбачається з матеріалів оглянутої спадкової справи №423/2016 р. до майна померлої ОСОБА_4, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Факт перебування ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_7 у родинних відносинах підтверджується свідоцтвом про народження позивача, де в графі мати записано «ОСОБА_4» (а.с.17) та свідоцтвом про укладення шлюбу з ОСОБА_5, після якого позивач змінила прізвище на «ОСОБА_4» (а.с.17).
Таким чином, спадкоємець після смерті ОСОБА_4, яка успадкувала 2/5 частини спірного житлового будинку була дочка померлої, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку, що в с. Летківка, не отримала.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у Тростянецькій державній нотаріальній конторі відмовлено, так як відсутні правовстановлюючі документи на вищевказаний будинок (а.с.9).
Факт належності спадкодавцю житлового будинку «А», загальною площею 95,7 кв.м., житловою площею 77,1 кв.м., допоміжною площею 18,6 кв.м., підтверджується технічним паспортом на дане будинковолодіння (а.с.10-115).
Окрім того, факт належності батькам позивача житлового будинку в АДРЕСА_1 підтверджується довідкою від 15.09.2017 року №26, виданою виконавчим комітетом Летківської сільської ради, згідно якої вищевказаний будинок станом на 15.04.1991 року відносився до категорії колгоспних дворів, до складу якого входили: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Померла ОСОБА_4 документа на право власності на частину житлового будинку не виготовляла, що підтверджується оглянутою в судовому засіданні інвентаризаційною справою №498.
Відповідно ст.120 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
Відповідно до п.п. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12, яка є обов'язковою для врахування судами України.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4, відповідно до вимог законодавства, була наділена правом власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими спорудами після смерті свого чоловіка, який розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 є спадкоємцем по заповіту до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року матері ОСОБА_4
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі «Смірнова проти України»).
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Встановленим судом фактичним обставинам відповідають спадкові правовідносини, що регулюються Книгою шостою Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 має право на спадкування за заповітом, своєчасно звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, інші спадкоємці відсутні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті матері підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 1216, 1221, 1223, 1233, 1235, 1236, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 158 ч.2, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 100, ч.1 ст. 101, ст. 549 ЦК України УРСР (в ред. 1963 року),суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 Вінницької області, що належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя