79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.2017р. Справа № 914/347/17
За позовом: ОСОБА_1, с. Довге Дрогобицького району Львівської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області
про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 132 936 грн. 63 коп. (яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки в сумі 117 393 грн. 18 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп.); стягнення середнього заробітку за весь час затримки в сумі 167 537 грн. 84 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Дзедзінській Ю.К.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Позов заявлено ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 135 492 грн. 79 коп. (яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період 01.03.2015 р. по 30.06.2016 р. в сумі 119 949 грн. 34 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати в період з 01.11.2015 р. по 30.06.2016 р. коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп.); стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, станом на 15.02.2017 р., в сумі 85 903 грн. 16 коп.; визнання ОСОБА_1 поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" з грошовими вимогами на загальну суму 221 395 грн. 95 коп., що задовольняються в першу чергу.
Окрім того, у прохальній частині позовної заяви та у доданому до позовної заяви клопотанні від 15.02.2017 р. про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України, позивач просить витребувати від Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського РУЮ Головного управління юстиції у Львівській області матеріали виконавчого провадження №47965207 по виконанню рішення суду за позовом ПАТ "Родовід банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.03.2017 р. у справі № 914/347/17 (суддя Мороз Н.В.) позовний матеріал та поштовий конверт на 26 арк. повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1,3 ст. 63 ГПК України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.03.2017 р. повернуто скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 р. у справі №914/347/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. у справі №914/347/17 скасовано та справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1, б/н від 13.03.2017р у справі № 914/347/17 задоволено. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.03.2017 року у справі № 914/347/17 скасовано. Справу №914/347/17 передано на розгляд Господарського суду Львівської області.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2017 р. справу №914/347/17 розподілено судді Морозюку А.Я.
Ухвалою суду від 07.08.2017 р. порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; справу призначено до розгляду в засіданні на 05.09.2017 р.; витребувано від Пустомитівського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області копії матеріалів виконавчого провадження №47965207 по виконанню рішення суду за позовом ПАТ "Родовід банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
22.08.2017 р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 22.08.2017 р. про передачу справи (вхідний №28900/17), в якому він просить матеріали справи №914/347/17 приєднати до матеріалів справи №914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат".
Також, 22.08.2017 р. від відповідача на адресу суду надійшли заперечення від 22.08.2017 р. на позовну заяву, з додатками, в якому відповідач частково заперечує проти позовних вимог, а саме: борг по заробітній платі з березня 2015 р. по червень 2016 р. визнається у розмірі 118 949,34 грн. за мінусом податків, так як заявнику(позивачу) 23.12.2016 р. виплачено 1 000,00 грн. заборгованості заробітної плати за травень та червень 2016 р.; в частині безпідставно стягнутих 15 543,45 грн. за постановою державного виконавця Пустомитівського ВДВС відповідач вважає що така вимога не може бути розглянута в порядку господарського судочинства і провадження в цій частині підлягає припиненню; вважає що вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки його виплати задоволенню не підлягає; заперечує проти визнання позивача поточним кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
01.09.2017 р. від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, та заява від 01.09.2017 р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач збільшив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до 156 333 грн. 08 коп., зменшив позовні вимоги в частині визнання поточним (привілейованим) кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"(що судом в цій частині розцінюється як зміна предмету позову до початку розгляду справи по суті), а відтак просить суд: стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 135 492 грн. 79 коп.(яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період 01.03.2015 р. по 30.06.2016 р. в сумі 119 949 грн. 34 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати в період з 01.11.2015 р. по 30.06.2016 р. коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп.); стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 156 333 грн. 08 коп. До заяви додано докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог від 01.09.2017 р. та письмових пояснень від 01.09.2017 р.
Ухвалою суду від 05.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2017 р., зобов'язано Пустомитівський районний ВДВС ГТУЮ у Львівській області надати суду копії матеріалів виконавчого провадження №47965207 по виконанню рішення суду за позовом ПАТ "Родовід банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, в строк до призначеного судового засідання.
19.09.2017 р. позивач подав на адресу суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, в яких зокрема погодився, що 23.12.2016 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 1 000 грн. 00 коп. заборгованості по зарплаті, тому розмір заборгованості по заробітній платі становить 118 949 грн. 34 коп. Зазначив, що вказана сума 118 949 грн. 34 коп. є беззаперечною та оподаткуванню і обкладенню зборами не підлягає, що спір про стягнення з відповідача 15 543 грн. 45 коп. безпідставно стягнутих коштів із заробітної плати підсудний господарському суду, та що вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день поставлення рішення є підставною та законною. Також вважає клопотання відповідача про передачу справи №914/347/17 для приєднання до матеріалів справи №914/4160/14 про банкрутство таким, що має на меті затягування розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 19.09.2017 р. було розглянуто клопотання Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" від 10.07.2017 р. (вх.№ 3926/17 від 19.09.2017 р.) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, за результатами розгляду якого суд дійшов висновку про відсутність юридичного інтересу Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" у вирішенні вказаного спору, оскільки вказане товариство не є стороною трудових відносин позивача з відповідачем, що є підставою заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.10.2017 р. У задоволенні клопотання ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" від 10.07.2017 р. (вх.№ 3926/17 від 19.09.2017 р.) відмовлено.
02.10.2017 р. на адресу суду від Пустомитівського районного ВДВС ГТУЮ у Львівській області, на виконання ухвали суду від 19.09.2017 р. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №47965207 по виконанню виконавчого листа №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р., виданого Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід банк" 379 217,09 грн.
03.10.2017 р. від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог №2, в якій позивач збільшив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до 167 537 грн. 84 коп., та зменшив позовні вимоги (в частині основної заборгованості по заробітній платі, виплаті вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки), яка станом на 04.10.2017 р. становить 117 393 грн. 18 коп. (позивач зазначає що 27.09.2017 р. відповідачем оплачено 1 566 грн. 16 коп.), відтак позивач просить суд: стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132 936 грн 63 коп. (яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період 01.03.2015 р. по 30.06.2016 р. в сумі 117 393 грн. 18 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати в період з 01.11.2015 р. по 30.06.2016 р. коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп.); стягнути з ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який станом на 04.10.2017 р. становитиме 167 537 грн. 84 коп. До заяви додано докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви про уточнення позовних вимог №2.
В судовому засіданні 04.10.2017 р. розглянуто клопотання відповідача від 22.08.2017 р. про передачу справи (в якому відповідач просив матеріали справи №914/347/17 приєднати до матеріалів справи №914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"), за результатами розгляду якого судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 р. (суддя Артимович В.М.) порушено провадження у справі № 914/4160/14 про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, код ЄДРПОУ 00278801). 11.12.2014р. на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України оприлюднено оголошення про банкрутство ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат". Ухвалою суду від 10.08.2016 р. у справі №914/4160/14 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Каганяка Ігоря; Введено процедуру санації боржника - ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" строком на шість місяців; Призначено керуючим санацією Рудницького Олександра Станіславовича. 11.08.2016р оприлюднено повідомлення (оголошення) про введення процедури санації на офіційному веб - сайті Вищого Господарського суду України. Ухвалою суду від 25.11.2016 р. затверджено план санації ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (суддя Артимович В.М.). Ухвалою суду від 24.05.2017 р. затверджено зміни до плану санації ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"; Продовжено строк процедури санації ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" на дванадцять місяців.
Відповідно до абзацу 4 частини 8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Абзацом 6 п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 "Про внесення змін до пункту 9 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), із змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори стосовно конкурсних грошових вимог кредиторів за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати вирішуються господарським судом шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство. Спори цієї категорії кредиторів з поточними грошовими вимогами до боржника до визнання боржника банкрутом вирішуються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні.
З аналізу вищенаведених законодавчих вимог випливає, що до визнання боржника банкрутом, спори з поточними вимогами до боржника, зокрема, щодо стягнення заборгованості із заробітної плати, розглядаються в окремому позовному провадженні господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому, законодавчо не встановлено та зі змісту ч.8. ст. 23 вищенаведеного Закону не випливає, що така справа повинна розглядатись в окремому позовному провадженні саме тим складом суду (суддею), в провадженні якого перебуває справа про банкрутство щодо боржника.
Отже провадження у справі №914/4160/14 про банкрутство ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" порушено 10.12.2014 року, і станом на сьогоднішній день справа перебуває на стадії судової процедури санації(тобто відповідача - Публічне акціонерне товариство „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" не визнано банкрутом по справі №914/4160/14). Позов ОСОБА_1 заявлено до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, а вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме за період починаючи з 01.03.2015 р., тобто є поточними вимогами.
Відтак суд дійшов висновку, що даний позов згідно вимог ч.8. ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягає розгляду господарським судом Львівської області в окремому позовному провадженні.
Суд також звернув увагу на те, що справу №914/347/17 передано на розгляд судді Морозюку А.Я. у відповідності до вимог ст.2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. При цьому, передача справи на підставі ст.17 ГПК України для приєднання до матеріалів справи №914/4160/14 про банкрутство ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" суперечить процесуальним та законодавчим вимогам, оскільки правила підсудності встановлені нормами ст.ст.15, 17 ГПК України судом не порушено.
Ухвалою суду від 04.10.2017 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 19.10.2017 р. У задоволенні клопотання ПАТ „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" від 22.08.2017 р. про передачу справи (вх.№ 28900/17 від 22.08.2017 р.) - відмовлено.
Також в судовому засіданні 04.10.2017 р. судом було оглянуто надані позивачем оригінали документів, доданих до позовної заяви, після чого оригінали повернуто позивачу на руки(про що зазначено в ухвалі суду від 04.10.2017 р. та протоколі судового засідання від 04.10.2017 р.).
05.10.2017 р. відповідач подав на адресу суду клопотання від 04.10.2017 р. (вхідний №33804/17 від 05.10.2017 р.) про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №4195 від 27.09.2017 про сплату боргу по заробітній платі позивача у розмірі 1565 грн. 80 коп. (яку просить врахувати при визначенні розміру стягнення заробітної плати). Також цього ж дня відповідач подав додаткові заперечення від 04.10.2017 р. (вхідний №33805/17 від 05.10.2017 р.), в яких просить врахувати допущену відповідачем в основних запереченнях від 22.08.2017 р. арифметичну помилку та замість зазначеного боргу по зарплаті з березня 2015 р. по червень 2016 р. в розмірі 118 9490,34 грн. читати 85 555,83 грн. Зазначив, що оскільки позивач був звільнений 30.06.2016 р., то позовну заяву в частині стягнення середнього заробітку за час затримки, згідно з положенням ст. 233 КзПП, подано з пропущенням 3-х місячного строку, у зв'язку з чим в тій частині відповідач просить застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні 19.10.2017 р. позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, в заявах про уточнення позовних вимог, письмових поясненнях від 01.09.2017 р. та додаткових поясненнях від 18.09.2017 р., просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі згідно поданої до суду 03.10.2017 р. заяви про уточнення позовних вимог №2.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що з 28.09.2010 р. по 30.06.2016 р. ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах, займаючи посади юрисконсульта - начальника юридичного відділу комбінату. В зв'язку з постійною невиплатою заробітної плати позивач з власної ініціативи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України розірвав з відповідачем трудовий договір, про що 30.06.2016 р. підписано наказ №33к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту). Проте в день звільнення позивачу не виплачено заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період з 01.03.2015 р. по 30.06.2016 р., яка з врахуванням довідки відповідача про доходи б/д та б/н, та його листів №32/86 від 12.09.2016 р. та №66/25 від 14.07.2016 р., складала 119 949 грн. 34 коп. В процесі розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідачем частково оплачено заборгованість по зарплаті, позивачем було зменшено позовні вимоги в частині основної заборгованості по заробітній платі, виплаті вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки до 117 393 грн. 18 коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог №2). Окрім цього на підставі постанови ВДВС Пустомитівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження №47965207 по виконавчому листу №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк 397 217,09 грн., з заробітної плати позивача здійснювалось відрахування в розмірі 20% на користь ПАТ «Родовід Банк». Проте згідно даних з Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень, постановою від 30.10.2015 р. виконавче провадження №47965207 по виконавчому листу №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. закрито, тоді як відповідачем, згідно наданої ним довідки, відрахування із заробітної плати здійснювалось по червень 2016 р., тобто відповідачем в період з 01.11.2015 р. по 30.06.2016 р. безпідставно стягнуто з заробітної плати позивача 15 543 грн. 45 коп. Також оскільки відповідачем в день звільнення позивача не проведено виплати всіх сум, що належать йому від роботодавця, позивач керуючись ст. 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який станом на 04.10.2017 р. становить 167 537 грн. 84 коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог №2).
В судове засідання 19.10.2017 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча відповідач належно був повідомлений про час та місце судового засідання.
Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Так як в судове засідання 04.10.2017 р. представник відповідача теж не з'явився(про час та місце судового засідання був належно повідомлений), а наявних у справі матеріалів є достатньо для вирішення спору, то враховуючи наведене, а також закінчення встановленого ст.69 ГПК України строку розгляду спору(з врахуванням його продовження на 15 днів ухвалою суду від 04.10.2017 р.), суд розглядає справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат".
29.06.2016 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з 30.06.2016 р. у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та затримці виплати заробітної плати близько півтора року.
Наказом №33к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 30.06.2016 р. ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з посади начальника юридичного відділу, в порядку ст. 38 Кодексу Законів про працю України.
У зв'язку з тим, що з вини відповідача позивачу не виплачено всіх належних сум, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій(з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, про які було зазначено вище) просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 132 936 грн. 63 коп. (яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки за період 01.03.2015 р. по 30.06.2016 р. в сумі 117 393 грн. 18 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати в період з 01.11.2015 р. по 30.06.2016 р. коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп.) та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 167 537 грн. 84 коп.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка включає: основну заробітну плату (винагорода за виконану роботу); додаткову заробітну плату (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці - доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Те що на день звільнення позивача 30 червня 2016 року існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за попередні періоди роботи та те, що при звільнені відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, підтверджується наявною у справі довідкою б/н та б/д, виданою відповідачем - ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", згідно якої заборгованість перед ОСОБА_1, яка виникла по виплаті заробітної плати за період з березня 2015 р. по червень 2016 р. (включно) станом на 01.07.2016 року складає 119 949 грн. 34 коп. (в т.ч. вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку, про що відображено в листі ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" від 12.09.2016 р. №32/86). В довідці одночасно зазначено, що середньоденна заробітна плата на дату звільнення складає 533,56 грн.
Також листом від 12.09.2016 р. №32/86 ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" у відповідь на вимогу позивача від 29.08.2016 р. про здійснення перерахунку належних до виплати коштів, видачу довідок та здійснення остаточного розрахунку, повідомив ОСОБА_1 про те, що при звільненні всього нараховано 71 213,31 грн. (за червень 2016 р.), в тому числі: 10 369,25 грн. - зарплати за 19 робочих днів, 220,33 грн. - оплата простою 1 дня, 32 013,72 грн. - вихідної допомоги при звільнені в розмірі трьох середньомісячних зарплат, 28 610,01 грн. - компенсації за невикористану відпустку за 117 днів; утримано всього 19 055,10 грн. (в т.ч. податок на доходи, військовий збір, профспілковий внесок, утримання згідно судових рішень); до видачі всього 52 158,21 грн. У листі одночасно зазначено, що компенсаційні нарахування за невчасну виплату заробітної плати проводяться при виплаті заборгованості, тому розрахунок буде надано при виплаті заборгованості (вимога та лист додаються).
Суд звертає увагу на те, що зазначена у листі від 12.09.2016 р. №32/86 до видачі сума, яка після утриманих податків та зборів складає 52 158,21 грн., відповідає сумі зазначеній у довідці б/н та б/д про заборгованість по заробітній платі, нарахованої за червень 2016 р., та сумі зазначеній у довідці б/н та б/д про доходи і збори, нарахованої за червень 2016 р. При цьому суми доходів, які зазначені у довідці б/н та б/д про доходи і збори за період січень-червень 2016 р. в графі «заробітна плата до виплати» зазначені вже за вирахуванням утриманого податку та зборів, утримань згідно судових рішень, та відповідають сумам зазначеним у довідці б/н та б/д про заборгованість по заробітній платі за той самий період, згідно якої станом на 01.07.2016 року заборгованість по зарплаті складає 119 949,34 грн., та яку позивач просив стягнути станом на дату подання позову до суду. Наведене спростовує твердження відповідача про необхідність оподаткування заборгованості по заробітній платі, що підлягають стягненню.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач на підставі наданих його представником платіжних доручень №15 від 22.12.2016 р. та №20 від 22.12.2016 р. частково виплатив ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 1000,00 грн. Також згідно наданого відповідачем платіжного доручення №4195 від 27.09.2017 р. відповідач провів виплату заборгованої ОСОБА_1 зарплати на суму 1 565,80 грн. Позивач погоджуючись із проведеними оплатами уточнив позовні вимоги та зменшив суму в частині стягнення основної заборгованості по заробітній платі, виплаті вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки до 117 393,18 грн. Проте суд провівши перерахунок встановив, що сума заборгованості по заробітній платі, з врахуванням проведених відповідачем часткових оплат, становить 117 383,54 грн. (119 949,34 грн. - 1 000,00 грн. - 1 565,80 грн. = 117 383,54 грн.). Відтак, обґрунтованою та такою що підлягає стягненню з відповідача, є заборгованість по заробітній платі в розмірі 117 383,54 грн. Решта заборгованості в розмірі 9,64 грн. заявлена позивачем безпідставно і вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.
У листі від 12.09.2016 р. №32/86 ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" зазначено, що на виконання постанови ВДВС Пустомитівського РУЮ ВП №47965207 про стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 20% з усіх видів заробітку в погашення боргу ПАТ «Родовід Банк» за виконавчим листом №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. на суму 437 203,67 грн., відповідачем в період з серпня 2015 р. по червень 2016 р. (включно по дату звільнення) проведено утримання із заробітної плати позивача в сумі 17 636,83 грн.
Проте з наданих Пустомитівським районним ВДВС ГТУЮ у Львівській області матеріалів виконавчого провадження №47965207 по виконанню виконавчого листа №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р., виданого Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід банк" 379 217,09 грн. вбачається таке.
Постановою ВДВС Пустомитівського РУЮ від 30.06.2015 р. відкрито виконавче провадження №47965207 по примусовому виконанню виконавчого листа №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід банк" 379 217,09 грн. Постановою від 30.06.2015 р. ВП №47965207 накладено арешти на все майно, що належить ОСОБА_1 Постановою від 18.08.2015 р. ВП №47965207 звернено стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1, пунктом 3 якої одержувачем утриманих коштів - боргу у розмірі 437 203,67 грн. визначено ВДВС Пустомитівського РУЮ; пунктом 4 постанови встановлено, що звернення проводиться з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків проводити утримання в розмірі 20% від розміру заробітної плати пропорційно до суми боргу та виконавчого збору. Постановою від 30.10.2015 р. ВП №47965207 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 397 217,09 грн. боргу закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в попередній чинній редакції). Одночасно у постанові зазначено що стягнення не проводилось. Постанову від 30.10.2015 р. про закінчення виконавчого провадження №47965207 внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією про виконавче провадження (отримана із сайту Міністерства Юстиції України), в якій також відображено що стягнення не проводилось.
Також в матеріалах справи наявний лист відповідача №66/25 від 14.07.2016 р., адресований ВДВС Пустомитівського РУЮ, яким ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" повідомив орган ДВС про те що з 01.07.2016 р. припиняє стягнення на заробітну плату з ОСОБА_1, згідно з постановою від 18.08.2015 р. ВП №47965207, у зв'язку із звільненням даного працівника 30.06.2016 р. за власним бажанням.
Отже наявними у справі матеріалами підтверджено, що виконавче провадження №47965207 з примусового виконання виконавчого листа №450/1653/13-ц від 10.06.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 397 217,09 грн. боргу, було закінчено 30.10.2015 р., і в процесі виконавчого провадження стягнення не проводилось. Інших виконавчих проваджень про стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 боргу на виконанні у ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" не було, і такі в матеріалах справи відсутні. Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що утримані відповідачем із оподаткованої заробітної плати позивача кошти були спрямовані на адресу органу ДВС на виконання судового рішення. Відтак суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно стягнутих із заробітної плати коштів, згідно заявленого позивачем періоду з листопада 2015 р. по червень 2016 р. в сумі 15 543 грн. 45 коп., відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про те, що вимога позивача в частині безпідставно стягнутих коштів 15 543,45 грн. за постановою державного виконавця Пустомитівського ВДВС не може бути розглянута в порядку господарського судочинства і провадження в цій частині підлягає припиненню, то як вже вище зазначалося та досліджувалось в судовому засіданні 04.10.2017 р., стосовно ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" порушено справу про банкрутство (№914/4160/14), і станом на сьогоднішній день введено процедуру санації боржника, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах із майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як зазначено у довідці б/н та б/д про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1, виданою відповідачем - ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", середньоденна заробітна плата на дату звільнення складає 533,56 грн.
З врахуванням вимог законодавства, а також заяви позивача про уточнення позовних вимог №2 (надійшли до суду 03.10.2017 р.), в якій позивач збільшив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку до 167 537 грн. 84 коп., станом на 04.10.2017 р., судом здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на підставі формули: Сз = Сдзп х Крд, де: Сз - середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (прийняття судом рішення), Сдзп - середньоденна заробітна плата (згідно довідки б/н та б/д - 533,56 грн.), Крд - кількість робочих днів за період затримки фактичного розрахунку (згідно норм робочого часу з 01.07.2016 р. по 04.10.2017 р.). Таким чином, сума середнього заробітку (533,56 грн. х 314 робочих днів) складає 167 537,84 грн.
Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено 3-х місячний строк на звернення до суду (строк позовної давності) з позовом в частині стягнення середнього заробітку за час затримки не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 р. №13 роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 р. роз'яснено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно правової позиції Верховного суду України в справі за № 6-409 цс 16 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.04.2016р.): непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку з позивачем, то враховуючи, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі й за рішенням суду.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Конституційним Судом України у рішенні від 22.02.2012р. у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу роз'яснено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Як уже зазначалося вище, в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вказано, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Враховуючи те, що до прийняття рішення у справі відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем, відтак, строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, позивачем не пропущено, а твердження відповідача з цього приводу є помилковими та безпідставними.
Також слід зазначити, що згідно правової позиції Верховного суду України в справі за № 6-76 цс 14 (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.07.2014 року), передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.
Також, слід зазначити що відповідно до абз.5 п.6 Постанови Верховного суду України №13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №2, підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення: 132 926 грн. 99 коп. заборгованості по заробітній платі, яка складається з: заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки в сумі 117 383 грн. 54 коп. та безпідставно стягнутих з заробітної плати коштів в сумі 15 543 грн. 45 коп. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті), а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 167 537 грн. 84 коп.(з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті). В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9 грн. 64 коп. суд відмовляє.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач відповідно до Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та при поданні позову до суду судовий збір не сплачувався, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 47,116,117, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4-1,4-3,4-5,12,16,33,34,43,49,82 - 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700; ідентифікаційний код 00278801) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 132 926 грн. 99 коп.(без утримання із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті), а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 167 537 грн. 84 коп.(з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів, при виплаті).
3. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9 грн. 64 коп. відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700; ідентифікаційний код 00278801) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів: УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31215206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 4 506 грн. 97 коп. - судового збору.
5. Накази, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.10.2017 року.
Суддя Морозюк А.Я.