05 жовтня 2017 р. Справа № 804/4960/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голобутовського Р.З.
судді - Бондар М.В.
судді - Царікової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
03.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська будівельна компанія» (далі - ТОВ «ББК», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №5581/37865555 від 18 липня 2017 року та зобов'язати зареєструвати податкову накладну №5 від 22 червня 2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних у день її направлення, а саме 04 липня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з Наказом №461 у переліку кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, які застосовуються для здійснення автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутній код УКТ ЗЕД 41.00.3., про невідповідність обсягів постачання за яким обсягам придбання зазначено у Квитанції № 1, а також, документи, які були надані комісії ДФС України, складені з дотриманням чинного законодавства та обсяг таких документів достатній для підтвердження реальності господарських операцій і належним чином підтверджує розмір податкового зобов'язання у зв'язку з чим Рішення №5581/37865555 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.08.2017 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідачем подано письмове заперечення на позов, в обґрунтування якого зазначено, що згідно документів наданих ТОВ «ББК», Комісією ДФС України цілком обґрунтовано прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 22.06.2017.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи видно, що 25 травня 2016 року між ТОВ «ББК» та Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 36163109) був укладений Договір генерального підряду №04-РЛ (далі - Договір).
Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника - ТОВ «ББК», за завданням Замовника - Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради) виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк результат робіт, та зобов'язання Замовника надати Підрядникові будівельний майданчик, дозвільну документацію, земельну ділянку під будівництво, прийняти від Підрядника закінчені роботи та оплатити їх.
На виконання зазначеного договору 22.06.2017 КП «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради був здійснений платіж по рахунку ТОВ «ББК» №26008300000621 у розмірі 2 080 166,38 грн. У зв'язку з чим ТОВ «ББК» була складена податкова накладна №5 від 22.06.2017.
Судом встановлено, що на виконання вказаних норм законодавства, 22.06.2017 ТОВ «ББК» подано на реєстрацію в ЄДР податкову накладну №5 від 22.06.2017.
Позивачем було отримано Квитанцію №1, в якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання ЄМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.3. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем до Дніпровської ОДПІ були направлені письмові пояснення від 10.07.2017 щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН №5 з наданням відповідних копій документів.
Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 18.07.2017 прийнято рішення №5581/37865555 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 22.06.2017 в ЄРПН.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Суд встановив, що Листом №150 від 10.07.2017 року ТОВ «ББК» були надані до Дніпровської ОДПІ письмові пояснення разом з первинною документацією (договори, акти приймання-передачі, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рах.201,631, та банківські виписки за квітень, травень, червень 2017 року).
З матеріалів справи видно, що ТОВ «ББК» останні п'ять років виступає генеральним підрядником при будівництві мікрорайону в рамках програми доступного житла на житловому масиві Лівобережний-3 у м. Дніпро, що підтверджується укладеним договором із замовником будівництва - Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради.
Згідно організаційно-функціональної структури та штатного розкладу передбачена наявність у штаті підприємства, лише інженерно-технічного персоналу, для організації будівництва будівель та виконання контрольних функцій. У зв'язку з цим, для виконання будівельно-монтажних, фасадних, інших робіт та послуг передбачених договорами генерального підряду, ТОВ «ББК» залучає субпідрядні організації, зокрема: ТОВ «ОсноваБуд», ТОВ «Людвик-С», ТОВ «Завод сфера», ТОВ «Монтажбуд», ТОВ «Балівський завод ЗБК», ТОВ «Альбатрос-буд» та інші.
Для забезпечення будівництва, ТОВ «ББК» постійно закупає будівельні матеріали, товари та обладнання, за власний рахунок. Використані матеріали включаються до актів виконаних робіт КБ-2В та сплачуються замовником разом з роботами, згідно договору генерального підряду. Основним постачальником виступають: ТОВ «Балівський завод ЗБК», ТОВ «Консоль», ТОВ «Сонант», ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Саніта», Епіцентр, Олі та інші.
Матеріали та обладнання поставляються постачальниками відразу на об'єкт будівництва. Транспортні послуги з доставки матеріалів на об'єкти будівництва, здійснюють: ТОВ «Балівський завод ЗБК», самі постачальники матеріалів та обладнання та орендований автомобіль ГАЗ 2217.
Складські приміщення загальною площею 200 м2 та офісні приміщення загальною площею 75,6 м2, що орендуються ТОВ «ББК» у ПрАТ «Будіндустрія», згідно договорів оренди (№0110/14 від 01.10.2014 та 01/11 від 01.11.2011) знаходяться за адресою: 52012, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25.
На підтвердження зазначеного підприємством були надані акти виконаних робіт з відповідними договорами та ТТН, акти приймання передачі, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рах. 201,631, та банківські виписки за квітень, травень, червень 2017 року.
Суд зазначає, що не дивлячись на надані пояснення та документи, згідно квитанції №2 Комісією ДФС України прийнято Рішення № 5581/37865555 від 18.07.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 22.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» N 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".
Проте, в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки до позивача було встановлено Критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД: 41.00.3., Комісією безпідставно не враховано пояснення та документи позивача, про те, що у Наказі Державної фіскальної служби України №461 від 30 червня 2017 року затверджений «Перелік кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, які застосовуються для здійснення автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Наказ №461) відповідно до якого у переліку кодів товарів з УКТ ЗЕД код УКТ ЗЕД 41.00.3 відсутній.
Так, згідно зі змісту Наказу №461 автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних здійснюється не за всіма кодами УКТ ЗЕД товарів/послуг, а виключно за тими, що встановлені у Наказі №461.
Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем - ТОВ «ББК» та Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку «Регіон-Лідер» Дніпропетровської обласної ради, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №5 від 22.06.2017.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до приписів п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем ТОВ «ББК» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1600,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №744 від 31.07.2017.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1600,00 грн. підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №5581/37865555 від 18 липня 2017 року.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 22.06.2017 року, у день її направлення, а саме 04 липня 2017 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська будівельна компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1600,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3