20 жовтня 2017 р. Справа № 804/7021/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді судді судді Захарчук - Борисенко Н.В. Ількова В.В. Царікової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Міністерства оборони України, відповідача 2: Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.10.2016 ОСОБА_1 звернувся (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача 1: Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач 1), відповідача 2: Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України (далі - відповідач 2), в якому просить: визнати дії Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у припиненні (розірванні) Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 протиправними; розірвати Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 та звільнити ОСОБА_1 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту "з" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"; зобов'язати Військову частину - польова пошта НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України; стягнути з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 грошові кошти на користь ОСОБА_1 у сумі 71178,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Міністерства оборони України, відповідача 2: Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо зобов'язання видати довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; стягнення грошових коштів - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду цієї частини позовних вимог. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 - залишено без змін.
23.05.2017 на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Міністерства оборони України, відповідача 2: Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 26.05.2017 розгляд справи призначено у судовому засіданні.
09.10.2017 від позивача надійшов уточнюючий адміністративний позов, в якому ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 грошові кошти на користь ОСОБА_1 у сумі 169 259, 00 грн.
У обґрунтування позову зазначено, що 05.01.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 Військово - морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. 24.05.2016 позивачем подано командиру військової частини польова - пошта НОМЕР_1 рапорт про розірвання контракту та здійснення виплати грошового забезпечення, надбавок, винагород, премій. Проте за результатом розгляду рапорту командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення його з військової служби та порядок грошового забезпечення. На думку позивача, командир військової частини НОМЕР_1 не виконав своїх зобов'язань. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 вважає, що він не повинен був виключений із списків особового складу до повного розрахунку з ним. З огляду на викладене позивач вважає позовні вимоги в частині стягнення з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 грошових коштів на користь ОСОБА_1 у сумі 169 259, 00 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.
Позивачем було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, представники відповідачів у судовому засіданні проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.01.2016 уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 рядового вс/к ОСОБА_1 направленого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято на військову службу за контрактом до військової частини - пошта польова НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця-регулювальника комендантського взводу комендантської роти.
З 16.01.2016 рядового ОСОБА_1 , стрільця-регулювальника комендантського взводу комендантської роти військової частини - польова пошта НОМЕР_1 залучено до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, відряджено в район їх проведення з підпорядкуванням керівнику ОТУ “Донецьк”, що підтверджується копією Витягу з наказу першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 18.01.2016 №8.
24.05.2016 позивач подав рапорт командиру військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , у якому просив розірвати контракт та здійснити виплату грошового забезпечення, надбавок, винагород, премій, тощо з 05.01.2016 у зв'язку з невиконанням умов контракту від 05.01.2016.
02.06.2016 за №1355/1 військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 було надано відповідь на рапорт від 24.05.2016 року та повідомлено позивача про неможливість його звільнення зі служби у зв'язку з введенням в країні особливого періоду.
На виконання наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 червня 2016 року №188-РС позивача призначено на відповідну посаду в 72 окрему механізовану бригаду оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” Сухопутних військ Збройних Сил України та виключено зі списку особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 2 липня 2016року №195 (по стройовій частині).
Не погоджуючись з тим, що позивачу не виплачено грошові кошти на користь ОСОБА_1 у сумі 169 259, 00 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII, Дисциплінарним статутом Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, Інструкції “Про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України”, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за №385/8984.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.13 ст.6 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, абз.1 п.2.12 якої встановлено, що контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених пунктом 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), відповідно до п.35 якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):
1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами “а”, “б”, “в”, “г”, “е”, “є”, “ж”, “и”, “і”, “ї”, “й” та “л” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”;
2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами “а”, “б”, “в”, “д”, “з” та “к” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно з пунктом “б” частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Порядок звільнення військовослужбовця за станом здоров'я визначений пунктом 240 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення).
Пунктом 242 Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2).
Так, наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. №260 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкція №260).
Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 1.1).
Згідно до п. 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 1.3 Інструкції №260 передбачено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується:
1.3.1 Військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
1.3.4 Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).
Пунктом 1.11 Інструкції №260 визначено, що військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).
Пунктом 9.1. Інструкції №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п. 1.10 Інструкції №260).
Згідно положень п.1.11 Інструкції №260 військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу із Наказу №152-РС від 31.07.2017 пункт 1 наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) від 24.06.2016 №188-РС про призначення солдата ОСОБА_1 розвідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 72 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних сил України відмінити як нереалізований.
Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позивачу на день виключення зі списку особового складу військової частини - польова пошта НОМЕР_2 з урахуванням витягу із наказу №152 - РС від 31.07.2017 необхідні розрахунки не проведено відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже позовні вимоги про стягнення з Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України грошових коштів на користь ОСОБА_1 у сумі 169 259, 00 грн. підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 122, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Міністерства оборони України, відповідача 2: Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути з Військової частини польова пошта НОМЕР_1 грошові кошти на користь ОСОБА_1 у сумі 169 259, 00 грн. (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Суддя Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко В.В. Ільков О.В.Царікова